ТЕКСТ 18
18
Текст
Текст
ракш̣яте танубхис тава
дхармася парамо гухьо
нирвика̄ро бхава̄н матах̣
ракшйате танубгіс тава
дгармасйа парамо ґухйо
нірвіка̄ро бгава̄н матах̣
Дума по дума
Послівний переклад
тваттах̣ – от теб; сана̄танах̣ – вечен; дхармах̣ – дълг; ракш̣яте – е защитена; танубхих̣ – чрез многобройните проявления; тава – твои; дхармася – на религиозните принципи; парамах̣ – крайната; гухях̣ – цел; нирвика̄рах̣ – неизменен; бхава̄н – Ти; матах̣ – според нас.
тваттах̣ — з Тебе; сана̄танах̣ — вічна; дгармах̣ — діяльність; ракшйате — захищена; танубгіх̣ — численними проявами; тава — Твоїми; дгармасйа — релігійних засад; парамах̣ — найвища; ґухйах̣ — мета; нірвіка̄рах̣ — незмінний; бгава̄н — Ти; матах̣ — наша думка.
Превод
Переклад
От теб произлиза вечният дълг на живите същества и чрез многобройните си проявления на Божествена Личност Ти винаги защитаваш религията. Ти си крайната цел на религиозните принципи и си неизчерпаем и неизменен завинаги. Това е нашето мнение.
Ти джерело вічних обов’язків усіх живих істот, і, проявляючись у численних формах Бога-Особи, Ти завжди захищаєш релігію. Ти верховна мета і суть усіх релігійних засад. Ми вважаємо, що Ти невичерпний і вічно незмінний.
Пояснение
Коментар
Стихът дхармася парамо гухях̣ в тази строфа се отнася за най-поверителния от всички религиозни принципи. Потвърждение за това намираме в Бхагавад-гӣта̄. Заключителното наставление, което Бог Кр̣ш̣н̣а дава на Арджуна, е следното: „Изостави всички останали религиозни дейности и просто ми се отдай“. Това е най-поверителната истина, до която човек стига, като следва религиозните принципи. В Бха̄гаватам също се утвърждава, че ако някой много стриктно изпълнява предписания си религиозен дълг, но въпреки това не успява да развие съзнание за Кр̣ш̣н̣а, всичките му усилия да следва религиозните принципи са загубено време. И в настоящата строфа мъдреците потвърждават, че не полубоговете, а Върховният Бог е крайната цел на всички религиозни принципи. Има най-различни невежи проповедници, които заявяват, че обожаването на полубоговете също е път за постигане на върховната цел, но авторитетните текстове на Шрӣмад Бха̄гаватам и Бхагавад-гӣта̄ не потвърждават подобно твърдение. В Бхагавад-гӣта̄ се казва, че човек, който обожава даден полубог, може да стигне до неговата планета, докато този, който обожава Върховната Божествена Личност, отива във Вайкун̣т̣ха. Други проповедници казват, че независимо с какво се занимава, накрая човек пак ще постигне върховната обител на Върховната Божествена Личност. Това обаче не е вярно. Богът е вечен, слугите на Бога също са вечни, вечна е и неговата обител. В тази строфа всички те са наречени сана̄тана, вечни. Следователно резултатът от извършването на предано служене не е преходен, за разлика от достигането на райските планети чрез обожаването на полубоговете. Мъдреците искали да подчертаят, че само от безпричинна милост Богът казва, че обожава бра̄хман̣ите и ваиш̣н̣авите. В действителност самият Той е обект на обожание както за тях, така и за полубоговете.
ПОЯСНЕННЯ: Вжиті в цьому вірші слова дгармасйа парамо ґухйах̣ кажуть про те, що Господь є найпотаємнішою суттю всіх релігійних засад. Те саме сказано і в «Бгаґавад-ґіті». Підводячи підсумок Своїм настановам Арджуні, Господь Крішна порадив йому: «Облиш усяку іншу релігійну діяльність і просто віддайся Мені». Це найпотаємніша суть релігійних засад. У «Бгаґаватам» аткож сказано, що людина, яка не розвинула свідомості Крішни, суворо виконуючи свої релігійні обов’язки, просто змарнувала час і що всі її зусилля, яких вона докладала, дотримуючись так званих релігійних засад, марні. Тут мудреці підтверджують, що найвища мета всіх релігійних засад — це Верховний Господь, а не півбоги. Є чимало нетямущих проповідників, які проголошують, що досягнути найвищої мети можна й поклоняючись півбогам, але авторитетні писання, як оце «Шрімад-Бгаґаватам» і «Бгаґавад-ґіта», цього не підтверджують. «Бгаґавад-ґіта» пояснює, що людина, яка поклоняється тому чи іншому півбогу, може досягнути планети цього півбога, але той, хто поклоняється Верховному Богові-Особі, може піднятися на Вайкунтгу. Деякі проповідники запевняють, що, хоч би що людина робила, врешті-решт вона досягне верховної обителі Бога-Особи, але це твердження не має під собою ніяких підстав. Господь вічний, Господній слуга вічний і Господня обитель також вічна. Всіх їх визначають словом санатана, «вічні». Тому результат відданого служіння не може бути так само минущим, як досягнення райських планет, що його дає поклоніння півбогам. Як мудреці підкерслюють тут, хоча Господь зі Своєї безпричинної милості каже, що Він поклоняється брахманам та вайшнавам, тільки Він Сам є справжнім об’єктом поклоніння не лише для брахманів та вайшнавів, але й для півбогів.