ТЕКСТ 59
TEXT 59
Текст
Текст
на йотся ити манясе
митхяиш̣а вяваса̄яс те
пракр̣тис тва̄м̇ нийокш̣яти
на йотсйа іті манйасе
мітгйаіша вйаваса̄йас те
пракр̣тіс тва̄м̇ нійокшйаті
Дума по дума
Послівний переклад
ят – ако; ахан̇ка̄рам – от фалшиво его; а̄шритя – като се подслони; на йотсйе – аз няма да се сражавам; ити – така; манясе – ти мислиш; митхя̄ еш̣ах̣ – всичко това е фалшиво; вяваса̄ях̣ – решителност; те – твоя; пракр̣тих̣ – материалната природа; тва̄м – ти; нийокш̣яти – ще ангажираш.
йат—якщо; ахан̇ка̄рам—оманного его; а̄ш́рітйа—знаходячи притулок; на йотсйе—я не буду воювати; іті—таким чином; манйасе—ти думаєш; мітгйа̄ ешах̣—все це оманне; вйаваса̄йах̣—рішучість; те—твоя; пракр̣тіх̣—матеріальна природа; тва̄м—ти; нійокшйаті—втягнешся.
Превод
Переклад
Ако не действаш под мое ръководство и не се биеш, ще направиш погрешен избор. Съгласно твоята природа, ти трябва да се сражаваш.
Якщо ти знехтуєш Моїми вказівками і не станеш до бою, то обереш неправильний шлях. Твоя власна природа примусить тебе взяти участь у битві.
Пояснение
Коментар
Арджуна е воин, кш̣атрия, по рождение; природният му дълг е да се сражава. Но поради фалшивото его той се страхува, че когато убие своя учител, своя дядо и приятелите си, ще си навлече греховни последици. Всъщност той се смята за господар на действията си, като че ли сам определя добрите и лошите резултати от тази дейност. Арджуна забравя, че Бог, Върховната Личност, е там и му нарежда да се сражава. Това е забравата на обусловената душа. Върховната Личност дава наставления кое е добро и кое е лошо и просто трябва да се действа в Кр̣ш̣н̣а съзнание, за да се постигне съвършенство в живота. Никой не знае съдбата си така, както я знае Върховният Бог; тоест най-добрият начин за действие е под ръководство на Върховния. Никой не трябва да пренебрегва заповедта на Бога или на неговия представител – духовния учител. Човек би трябвало без колебание да изпълнява заповедта на Върховната Божествена Личност – това ще го спаси при всички обстоятелства.
Арджуна був уроджений воїн, кшатрійа, і його обов’язок велів йому битись. Однак оманне его змушувало його остерігатись, що він буде страждати від наслідків убивства свого вчителя, діда, друзів. Фактично він вважав себе господарем становища, так, ніби від нього залежали гарні чи погані наслідки його діяльності. Він забув про Господа, що був присутній там і який закликав його битись. Така забудькуватість властива обумовленій душі. Верховний Бог-Особа підказує, що таке добро, і що — зло, і людині для досягнення досконалого життя залишається просто діяти в свідомості Кр̣шн̣и. Ніхто не може знати свою долю краще від Господа. Тому найліпше — це прийняти до уваги Його вказівки і діяти відповідно. Ніхто не може нехтувати веліннями Верховного Бога-Особи, або ухилятись виконувати розпорядження духовного вчителя, представника Господа. Людині слід без вагань виконувати те, що велить Верховний Бог-Особа, і Кр̣шн̣а захистить її за всіх обставин.