13
VERSO 13
Текст
Texto
драшт̣ра̄тмані паре харау
вілійанте тада̄ клеш́а̄х̣
сам̇суптасйева кр̣тснаш́ах̣
draṣṭrātmani pare harau
vilīyante tadā kleśāḥ
saṁsuptasyeva kṛtsnaśaḥ
Послівний переклад
Sinônimos
йада̄ — коли; індрійа — чуття; упара̄мах̣ — вдоволені; атга — так; драшт̣р̣-а̄тмані — в споглядачеві, Наддуші; паре — в Трансцендентності; харау — у Верховному Богові-Особі; вілійанте — розчиняються; тада̄ — тоді; клеш́а̄х̣ — страждання; сам̇суптасйа — людини, яка виспалася; іва — наче; кр̣тснаш́ах̣ — цілковито.
yadā — quando; indriya — sentidos; uparāmaḥ — saciados; atha — deste modo; draṣṭṛ-ātmani — aο vidente, a Superalma; pare — na Transcendência; harau — à Suprema Personalidade de Deus; vilīyante — imergem em; tadā — nesse momento; kleśāḥ — sofrimentos; saṁsuptasya — aquele que gozou de um sono profundo; iva — como; kṛtsnaśaḥ — completamente.
Переклад
Tradução
Коли чуття знаходять вдоволення у споглядачеві всіх дій — Наддуші, Богові-Особі, і розчиняються в Ньому, всі страждання душі цілковито розвіюються, немов після хорошого сну.
Quando os sentidos se satisfazem na vidente Superalma, a Personalidade de Deus, e imergem nΕle, todos os sofrimentos são completamente subjugados, assim como acontece após um sono profundo.
Коментар
Comentário
ПОЯСНЕННЯ: Причина описаного вище хисткого становища живої істоти — діяльність її чуттів. Весь матеріальний світ створений для задоволення чуттів, і тому чуття, знаряддя будь-якої матеріальної діяльності, викликають коливання непорушної душі. Отже, чуття треба відвернути від усякої матеріальної діяльності. Імперсоналісти проголошують, що діяльність чуттів зупиняється, коли душа зливається з Наддушею, Брахманом. Віддані, натомість, не зупиняють діяльності чуттів, а залучають свої трансцендентні чуття до служіння Трансцендентності, Верховному Богові-Особі. В будь-якому разі, чуття треба відвернути від матеріальної діяльності, розвиваючи знання. Після цього, якщо пощастить, їх можна залучити до служіння Господу. Чуття за своєю природою трансцендентні, але від дотику матерії їхня діяльність осквернюється. Чуття треба вилікувати від хвороби матеріалізму, а не зупинити їхню діяльність, як пропонують імперсоналісти. У «Бгаґавад-ґіті» (2.59) сказано, що душа припиняє матеріальну діяльність тоді, коли знаходить вдоволення у діяльності вищого рівня. Свідомість за природою діяльна, і її неможливо втримати від діяльності. Якщо стримувати пустотливу дитину силоміць, це справі не зарадить. Треба зацікавити її чимось ліпшим, і вона сама перестане пустувати. Так само, несприятливу діяльність невгамовних чуттів можна зупинити тільки залучивши їх до ліпшої діяльності, до служіння Верховному Богові-Особі. Коли очі споглядають прекрасний образ Господа, язик смакує прасад, тобто рештки страв, запропонованих Господу, коли вуха слухають Його уславлення, руки прибирають храм Господа, ноги ходять до Його храму, — коли всі чуття занурені в розмаїття трансцендентної діяльності, — тільки тоді трансцендентні чуття знаходять вдоволення й навічно звільняються від матеріальної діяльності. Господь, як Наддуша, що перебуває в серці кожного, і як Верховний Бог-Особа у трансцендентному світі, далеко за межами матеріального творіння, споглядає всі наші дії. Треба зробити свою діяльність настільки трансцендентною, щоб Господь зглянувся на нас і, обдарувавши Своїм ласкавим поглядом, залучив нас до трансцендентного служіння Йому. Тільки тоді наші чуття знайдуть повне вдоволення, і їх більше не турбуватимуть матеріальні спокуси.
Ο tremor da entidade viva que foi descrito anteriormente se deve aos sentidos. Uma vez que toda a existência material se destina ao gozo dos sentidos, os sentidos são ο instrumento das atividades materiais e provocam ο tremor da alma imperturbável. Por isso, os sentidos devem se desapegar de todas essas atividades materiais. Segundo os impersonalistas, os sentidos são impedidos de trabalhar ao se fundir a alma na Superalma Brahman. Os devotos, entretanto, não impedem os sentidos materiais de agir, senão que ocupam seus sentidos transcendentais no serviço à Transcendência, a Suprema Personalidade de Deus. De qualquer modo, as atividades dos sentidos no campo material devem ser paradas através do cultivo de conhecimento, e, se possível, serem ocupadas no serviço ao Senhor. Os sentidos são transcendentais por natureza, mas suas atividades tornam-se poluídas quando são contaminadas pela matéria. Temos que tratar dos sentidos para curá-los da doença material, e não os impedir de agir, como sugere ο impersonalista. Na Bhagavad-gītā (2.59), afirma-se que só paramos com todas as atividades materiais quando nos satisfazemos pelo contato com uma ocupação melhor. A consciência é ativa por natureza e não pode ser impedida de funcionar. Reprimir uma criança travessa não é ο verdadeiro remédio. Deve-se dar uma ocupação melhor à criança para que ela pare automaticamente de fazer travessuras. Da mesma forma, as perversas atividades dos sentidos só podem ser paradas com uma ocupação melhor que tenha relação com a Suprema Personalidade de Deus. Quando os olhos são empregados para ver a bela forma do Senhor, a língua empregada para saborear prasāda, ou os restos do alimento oferecido ao Senhor, os ouvidos empregados para ouvir Suas glórias, as mãos para limpar ο templo do Senhor, as pernas para visitar Seus templos – ou seja, quando todos os sentidos são ocupados na variedade transcendental – somente então é que os sentidos transcendentais ficam saciados e eternamente livres da ocupação material. Ο Senhor, como a Superalma que reside no coração de todos e como a Suprema Personalidade de Deus no mundo transcendental, que está muito além da criação material, é quem vê todas as nossas atividades. Nossas atividades têm que estar tão transcendentalmente saturadas que o Senhor bondosamente nos contemple favoravelmente e nos ocupe em Seu serviço transcendental; só então é que os sentidos poderão se satisfazer por completo e não serão mais molestados pela atração material.