20
ТЕКСТ 20
Текст
Текст
ва̄ча̄ пійӯша-калпайа̄
чарітрен̣а̄навадйена
ш́рі-нікетена ча̄тмана̄
ва̄ча̄ пӣйӯша-калпайа̄
чаритрен̣а̄навадйена
ш́рӣ-никетена ча̄тмана̄
Послівний переклад
Пословный перевод
сніґдга — ніжним; сміта-авалокена — поглядом і чарівною усмішкою; ва̄ча̄ — словами; пійӯша-калпайа̄ — подібними до нектару; чарітрен̣а — вдачею; анавадйена — бездоганною; ш́рі — процвітання; нікетена — обителлю; ча — і; а̄тмана̄ — Своїм трансцендентним тілом.
Переклад
Перевод
На ніжному обличчі Господа завжди грав чарівний усміх, Його трансцендентне тіло завжди було обителлю богині щастя, слова Його завжди були нектарні, а вдача бездоганна.
Он пребывал там в Своем трансцендентном теле, которое является обителью богини процветания. Нежный лик Господа всегда озаряла ласковая улыбка, Его речи были подобны нектару, а нрав — безупречен.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: У попередньому вірші сказано, що Господь Крішна досконало володіє знанням філософії санкг’ї і тому не прив’язаної ні до чого матеріального. А в цьому вірші сказано, що Він — обитель богині щастя. Між цими твердженням немає ніякої суперечності. Господь Крішна відречений від розмаїття нижчої природи, але вічно насолоджується духовною природою, Своєю внутрішньою енерґією. Люди вбогого знання не можуть збагнути відмінності між зовнішньою і внутрішньою енерґіями. У «Бгаґавад-ґіті» внутнішню енерґію названо пара пракріті. У «Вішну Пурані» також внутрішню енерґію Вішну визначено словами пара шакті. Цю пара шакті і її прояви у «Брахма-самхіті» (5.37) описано так: а̄нанда-чінмайа-раса-пратібга̄віта̄бгіх̣. Господь вічно насолоджується, пізнаючи смак цього трансцендентного блаженства. Відречення від розмаїття нижчої енерґії не вимагає відречення від позитивного трансцендентного блаженства духовного світу. Отже, ніжність Господа, Його усмішка, Його вдача і все з Ним пов’язане — трансцендентне. Такі прояви внутрішньої енерґії становлять реальність, а матеріальний світ являє собою лише тимчасове відображення, тінь цієї реальності. Кожен, хто володіє справжнім знанням, повинен позбутися прив’язаності до цієї тіні.
В предыдущем стихе говорилось о том, что Господь Кришна, в совершенстве знающий философию санкхьи, отрешен от всего материального, а в данном стихе Его называют обителью богини процветания. Эти утверждения вовсе не противоречат друг другу. Не испытывая привязанности к многообразию низшей природы, Господь Кришна черпает вечное блаженство и наслаждение в духовной природе — Своей внутренней энергии. Несведущие люди не могут понять разницы между внешней и внутренней энергией Господа. В «Бхагавад-гите» внутреннюю энергию Господа называют пара̄ пракр̣ти. В «Вишну-пуране» внутреннюю энергию Вишну также именуют пара̄ ш́акти. Господь и пара̄ ш́акти неразделимы. В «Брахма-самхите» (5.37) о пара̄ ш́акти и ее проявлениях сказано следующее: а̄нанда-чинмайа-раса-пратибха̄вита̄бхих̣. Господь вечно исполнен радости и постоянно ощущает вкус трансцендентного блаженства. Отрицание разнообразия низшей энергии не подразумевает отрицания абсолютного трансцендентного блаженства духовного мира. Таким образом, нежный лик Господа, Его улыбка, нрав и все, что связано с Ним, имеют трансцендентную природу. Подобные проявления внутренней энергии — это реальность, а эфемерный материальный мир — всего лишь временное отражение реальности, и человеку, обладающему истинным знанием, не подобает привязываться к нему.