9
VERSO 9
Текст
Texto
йаш́а аіш́варйам ева ва̄
арча̄да̄в арчайед йо ма̄м̇
пр̣тгаґ-бга̄вах̣ са ра̄джасах̣
yaśa aiśvaryam eva vā
arcādāv arcayed yo māṁ
pṛthag-bhāvaḥ sa rājasaḥ
Послівний переклад
Sinônimos
вішайа̄н — об’єкти чуттів; абгісандга̄йа — маючи на меті; йаш́ах̣ — славу; аіш́варйам — багатство; ева — справді; ва̄ — чи; арча̄-а̄дау — в поклонінні Божеству і т. д.; арчайет — може поклонятися; йах̣ — той, хто; ма̄м — Мені; пр̣тгак-бга̄вах̣ — сепаратист; сах̣ — він; ра̄джасах̣ — в ґуні пристрасті.
Переклад
Tradução
Поклоніння Божествам у храмі, яке виконує людина, схильна до відмежування, прагнучи матеріальної насолоди, слави й багатства, — це відданість у ґуні пристрасті.
A adoração às Deidades no templo executada por um separatista, motivado pelo desejo de gozo material, fama e opulência, é devoção no modo da paixão.
Коментар
Comentário
ПОЯСНЕННЯ: Треба добре розібратися в значенні слова «схильний до відмежування». На санскриті це поняття передано словами бгінна-др̣к або пр̣тгаґ-бга̄вах̣. Схильна до відмежування людина вважає свої інтереси відмінними від інтересів Верховного Господа. Змішані віддані, тобто віддані, які перебувають під впливом ґун пристрасті й невігластва, вважають, що інтерес Верховного Господа полягає в тому, щоб задовольняти вимоги відданого. Інтереси такого відданого зводяться до того, щоб отримати від Господа якомога більше можливостей для задоволення власних чуттів. В цьому проявляється схильність до відмежування. Чиста відданість, як описано в попередній главі, проявляється в тому, що розум відданого перебуває в повній гармонії з розумом Верховного Господа. Відданий повинен бажати тільки одного — виконувати бажання Всевишнього. Це справжня єдність. Коли відданий має якісь бажання чи інтереси, відмінні від бабжань Верховного Господа, в цьому проявляється схильність до відмежування. Коли так званий відданий бажає матеріальної насолоди, не думаючи про інтереси Верховного Господа, або прагне за допомогою милості Верховного Господа досягнути слави чи багатства, він перебуває під впливом ґуни пристрасті.
Deve-se entender cuidadosamente a palavra “separatista”. As palavras sânscritas a este respeito são bhinna-dṛk e pṛthag-bhāvaḥ. Separatista é aquele que vê seu interesse como separado do interesse do Senhor Supremo. Os devotos mistos, ou devotos nos modos da paixão e da ignorância, pensam que é interesse do Senhor Supremo fornecer as encomendas dos devotos; o interesse de tais devotos é tirar do Senhor tanto quanto possível para o gozo de seus sentidos. Isso é mentalidade separatista. Na verdade, a devoção pura foi exposta no capítulo anterior: a mente do Senhor Supremo e a mente do devoto devem harmonizar-se. O devoto não deve desejar nada além de executar o desejo do Supremo. Isso é unidade. Quando o devoto tem um interesse ou vontade diferentes do interesse do Senhor Supremo, sua mentalidade é a de um separatista. Quando o dito devoto deseja gozo material, sem referência ao interesse do Senhor Supremo, ou quer tornar-se famoso ou opulento, utilizando-se da misericórdia ou graça do Senhor Supremo, ele está no modo da paixão.
Щоправда, майаваді трактують слово «схильний до відмежування» по-інакшому. Вони кажуть, що, поклоняючись Господу, треба вважати себе за єдиного з Верховним Господом. Це ще одна форма нещирого відданого служіння, покритого ґунами матеріальної природи. Уявлення про єдність живої істоти з Усевишнім становить прояв ґуни невігластва. Справжня єдність засновується на єдності інтересів. Чистий відданий не має сторонніх інтересів і бажає діяти тільки для задоволення Верховного Господа. Найменший слід окремих особистих інтересівв свідчить про те, що віддане служіння людини змішане з трьома ґунами матеріальної природи.
Os māyāvādīs, contudo, interpretam essa palavra “separatista” de maneira diferente. Eles dizem que, enquanto alguém adora o Senhor, deve pensar que é uno com o Senhor Supremo. Essa é outra forma adulterada de devoção dentro dos modos da natureza material. O conceito de que a entidade viva é una com o Supremo está no modo da ignorância. Unidade realmente baseia-se em unidade de interesse. O devoto puro não tem interesse senão o de agir pela causa do Senhor Supremo. Quando alguém tem inclusive uma pequena mácula de interesse pessoal, sua devoção está misturada com os três modos da natureza material.