31
VERSO 31
Текст
Texto
евам̇ хіран̣йа̄кшам асахйа-вікрамам̇
са са̄дайітва̄ харір а̄ді-сӯкарах̣
джаґа̄ма локам̇ свам акган̣д̣ітотсавам̇
самід̣ітах̣ пушкара-вішт̣ара̄дібгіх̣
evaṁ hiraṇyākṣam asahya-vikramaṁ
sa sādayitvā harir ādi-sūkaraḥ
jagāma lokaṁ svam akhaṇḍitotsavaṁ
samīḍitaḥ puṣkara-viṣṭarādibhiḥ
Послівний переклад
Sinônimos
маітрейах̣ ува̄ча — Шрі Майтрея сказав; евам — так; хіран̣йа̄кшам — Хіран’якшу; асахйа-вікрамам — надзвичайно могутнього; сах̣ — Господь; са̄дайітва̄ — вбивши; харіх̣ — Верховний Бог-Особа; а̄ді-сӯкарах̣ — пращур роду вепрів; джаґа̄ма — повернувся; локам — до Своєї обителі; свам — власної; акган̣д̣іта — безперервне; утсавам — свято; самід̣ітах̣ — уславлений; пушкара-вішт̣ара — лотосове сидіння (Господом Брахмою, що сидить на лотосі); а̄дібгіх̣ — та іншими.
maitreyaḥ uvāca — Śrī Maitreya disse; evam — assim; hiraṇyākṣam — Hiraṇyākṣa; asahya-vikramam — muito poderoso; saḥ — o Senhor; sādayitvā — após matar; hariḥ — a Suprema Personalidade de Deus; ādi — sūkaraḥ – a origem da espécie dos javalis; jagāma — retornou; lokam — a Sua morada; svam — própria; akhaṇḍita — ininterrupto; utsavam — festival; samīḍitaḥ — sendo louvado; puṣkara-viṣṭara — assento de lótus (pelo senhor Brahmā, cujo assento é um lótus); ādibhiḥ — e os demais.
Переклад
Tradução
Шрі Майтрея вів далі: Вбивши могутнього і грізного демона Хіран’якшу, Верховний Господь Харі, пращур роду вепрів, повернувся до Своєї обителі, де панує безперервне свято. Всі півбоги на чолі з Брахмою стали підносити Господу хвалу.
Śrī Maitreya continuou: Após matar assim o formidabilíssimo demônio Hiraṇyākṣa, o Supremo Senhor Hari, a origem da espécie dos javalis, retornou à Sua própria morada, onde sempre há um festival ininterrupto. O Senhor foi louvado por todos os semideuses, encabeçados por Brahmā.
Коментар
Comentário
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш називає Господа предком роду вепрів. Як сказано у «Веданта-сутрі» (1.1.2), Абсолютна Істина — це джерело всього сущого. З цього випливає, що всі 8 400 000 форм життя беруть початок від Господа. Господь завжди і для всіх є а̄ді, першоджерело. У «Бгаґавад-ґіті» Арджуна звертається до Господа як до а̄дйам, первинної істоти. У «Брахма-самхіті» Господа названо а̄ді-пурушам, первинною особою. Врешті-решт, Господь Сам у «Бгаґавад-ґіті» (10.8) проголошує: маттах̣ сарвам̇ правартате — «Все походить від Мене».
Nesta passagem, o Senhor é chamado de a origem da espécie dos javalis. Como se afirma no Vedānta-sūtra (1.1.2), a Verdade Absoluta é a origem de tudo. Portanto, deve-se compreender que as 8.400.000 espécies de formas corpóreas se originam do Senhor, que sempre é ādi, ou o início. Na Bhagavad-gītā, Arjuna chama o Senhor de ādyam, ou o original. Da mesma forma, o Senhor é tratado na Brahma-saṁhitā por ādi puruṣam, a pessoa original. Na verdade, na Bhagavad-gītā (10.8), o próprio Senhor declara: mattaḥ sarvaṁ pravartate: “Tudo procede de Mim.”
В даному випадку прибрав подобу вепра для того, щоб убити демона Хіран’якшу і підняти Землю з океану Ґарбга. Таким чином Він став а̄ді-сӯкарою, або первинним вепром. У матеріальному світі вепра чи свиню вважають за найгидкішу тварину, але до а̄ді-сӯкари, до Верховного Бога-Особи, ніхто не ставився як до звичайного вепра. Навіть Господь Брахма та інші півбоги прославляли Господнє втілення в образі вепра.
Nesta situação, o Senhor assumiu a forma de um javali para matar o demônio Hiraṇyākṣa e tirar a Terra do oceano Garbha. Assim, Ele Se tornou ādi-sūkara, o javali original. No mundo material, um javali ou um porco são considerados muito abomináveis, mas o ādi-sūkara, a Suprema Personalidade de Deus, não foi tratado com um javali qualquer. Até mesmo o senhor Brahmā e outros semideuses louvaram a forma do Senhor como javali.
Цей вірш підтверджує слова «Бгаґавад-ґіти» про те, що Господь власною особою приходить зі Своєї трансцендентної обителі, щоб убити лиходіїв і врятувати відданих. Вбивши демона Хіран’якшу, Він виконав Свою обіцянку вбивати демонів і завжди захищати півбогів на чолі з Брахмою. Слова про те, що Господь повернувся до Своєї обителі вказують на те, що Він має особисту трансцендентну оселю. Господь сповнений усіх енерґій, і тому Він присутній усюди, незважаючи на те, що завжди перебуває на Ґолоці Вріндавані, так само як Сонце, що, хоча й залишається завжди в одному певному місці всесвіту, своїм промінням присутнє скрізь.
Este verso corrobora a afirmação da Bhagavad-gītā de que o Senhor aparece como Ele é, oriundo de Sua morada transcendental, com o propósito de matar os canalhas e salvar os devotos. Matando o demônio Hiraṇyākṣa, Ele cumpriu Sua promessa de matar os demônios e sempre proteger os semideuses encabeçados por Brahmā. A declaração de que o Senhor voltou à Sua própria morada indica que Ele tem Sua própria residência transcendental e particular. Como é pleno de todas as energias, Ele é onipenetrante apesar de residir em Goloka Vṛndāvana, assim como o Sol, embora situado num lugar específico dentro do universo, está presente em todo o universo através de seu brilho.
Господь має Свою обитель, але водночас Він всюдисущий. Імперсоналісти визнають тільки одни аспект Господніх якостей, Його всюдисущість, але не розуміють, що разом з тим Він перебуває в Своїй трансцендентній обителі, де Він завжди занурений у цілковито трансцендентні розваги. У цьому вірші вжито слова акган̣д̣ітотсавам. Утсава означає «насолода». Будь-яке свято, яким люди виражають свою радість, називають утсава. Утсава, або свято повного щастя, ніколи не припиняється на Вайкунтгалоці, обителі Господа, що Йому поклоняються навіть такі півбоги, як Брахма, не кажучи вже за інших, менш важливих істот, як оце люди.
Embora o Senhor tenha onde residir, ou seja, Sua morada particular, Ele é onipenetrante. Os impersonalistas aceitam um aspecto das características do Senhor, o aspecto onipenetrante, mas não podem entender Sua situação localizada em Sua morada transcendental, onde Ele sempre Se ocupa em passatempos inteiramente transcendentais. Especialmente mencionada neste verso é a expressão akhaṇḍitotsavam. Utsava significa “prazer”. Sempre que acontece alguma festividade para expressar alegria, isso se chama utsava. Utsava, a expressão de completa felicidade, está sempre presente nos Vaikuṇṭhalokas, a morada do Senhor, que é adorado até por semideuses como Brahmā, isto para não falar de outros seres menos importante, como os seres humanos.
Господь сходить до цього світу зі Своєї обителі, і тому Його називають аватарою — «Тим, хто сходить». Іноді аватарою називають втілення, яке приймає матеріальне тіло з плоті й костей, але насправді слово аватара вказує на того, хто сходить з вищих сфер. Обитель Господа стоїть набагато вище від матеріального неба, і Він сходить у цей світ із цього вищого царства; тому Його називають аватара.
O Senhor desce de Sua morada a este mundo, e por isso Ele Se chama avatāra, que significa “aquele que desce”. Às vezes compreende-se avatāra como referente a uma encarnação que assume uma forma material de carne e osso, mas, na realidade, avatāra refere-se a alguém que desce de regiões superiores. A morada do Senhor está situada muito acima deste céu material, e Ele desce daquela posição superior; de tal modo, Ele é chamado de avatāra.