31
ТЕКСТ 31
Текст
Текст
свархаттама̄ хй апі харех̣ пратіха̄ра-па̄бгйа̄м
ӯчух̣ сухр̣ттама-дідр̣кшіта-бган̇ґа ішат
ка̄ма̄нуджена сахаса̄ та упаплута̄кша̄х̣
свархаттама̄ хй апи харех̣ пратиха̄ра-па̄бхйа̄м
ӯчух̣ сухр̣ттама-дидр̣кшита-бхан̇га ӣшат
ка̄ма̄нуджена сахаса̄ та упаплута̄кша̄х̣
Послівний переклад
Пословный перевод
та̄бгйа̄м — тими двома брамниками; мішатсу — дивлячись; анімішешу — коли півбоги, що жили на Вайкунтзі; нішідгйама̄на̄х̣ — зупинені; су-архаттама̄х̣ — найдостойніші з достойних; хі апі — хоча; харех̣ — Харі, Верховного Бога-Особи; пратіха̄ра-па̄бгйа̄м — двома брамниками; ӯчух̣ — сказали; сухр̣т-тама — найдорожчого; дідр̣кшіта — прагнення побачити; бган̇ґе — перешкода; ішат — дещо; ка̄ма-ануджена — молодшим братом хіті (гнівом); сахаса̄ — раптом; те — ті великі мудреці; упаплута — збуджені; акша̄х̣ — очі.
та̄бхйа̄м — этими двумя стражами; мишатсу — глядя на; анимишешу — полубоги, живущие на Вайкунтхе; нишидхйама̄на̄х̣ — которым запретили; су-архаттама̄х̣ — достойнейшим из достойных; хи апи — хотя; харех̣ — Хари, Верховной Личности Бога; пратиха̄ра-па̄бхйа̄м — двумя стражами; ӯчух̣ — сказали; сухр̣т-тама — самые любимые; дидр̣кшита — желание видеть; бхан̇ге — препятствие; ӣшат — незначительное; ка̄ма-ануджена — младшим братом вожделения (гневом); сахаса̄ — вдруг; те — эти великие мудрецы; упаплута — возбужденные; акша̄х̣ — глаза.
Переклад
Перевод
Коли двоє головних брамників Шрі Харі перед очима всіх інших божественних істот зупинили Кумар, найдостойніших з достойних, очі Кумар від гніву почервоніли, тому що вони дуже прагнули побачити свого любого повелителя, Шрі Харі, Бога-Особу.
Когда Кумары, достойнейшие из достойных, были остановлены двумя главными стражами Шри Хари на виду у всех божественных обитателей Вайкунтхи, их глаза внезапно покраснели от гнева, вызванного нетерпеливым желанием увидеть своего возлюбленного повелителя, Шри Хари, Личность Бога.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: За ведичною культурою санн’ясі, тобто людина, яка зреклася світу, вдягається в одяг шафранового кольору. Шафрановий одяг служить мандрівному санн’ясі за свого роду перепустку, що відкриває перед ним будь-які двері. Обов’язок санн’ясі — це нести людям знання свідомості Крішни. Люди, які зреклися світу, мають тільки одне діло — проповідувати славу й велич Верховного Бога-Особи. Тому у ведичному суспільстві заведено ніколи не зупиняти санн’ясі. Його пускають всюди, куди він захоче, і сімейні люди ніколи не відмовляють подарувати йому все, що він попросить. Четверо Кумар прийшли побачити Верховного Бога-Особу, Нараяну. Варто відзначити, що Господа в цьому вірші названо словом сухр̣ттама, «найліпшим з друзів». У «Бгаґавад-ґіті» Господь Крішна каже, що Він найліпший друг усіх живих істот: сухр̣дам̇ сарва-бгӯта̄на̄м. Живі істоти не знайдуть ліпшого друга й доброзичливця, як Верховний Бог-Особа. Він настільки добрий до кожного, що, хоча ми повністю забули свої стосунки з Верховним Господом, Він перший приходить до нас — іноді особисто, сходячи на Землю як Господь Крішна, іноді як Господній відданий, сходячи як Господь Чайтан’я Махапрабгу, а іноді посилаючи Своїх істинних відданих, щоб рятувати всі впалі душі. Отже, Він найщиріший друг і доброзичливець кожного, і Кумари хотіли побачити Його. Сторожа повинна була б знати, що чотири мудреці не мають жодних інших цілей, і тому їх не годиться зупиняти, не пускаючи до палацу.
По ведической традиции, санньяси, или тот, кто дал обет отречения от мира, носит шафрановые одежды. Шафрановое платье — это своего рода пропуск, который открывает перед странствующим санньяси любые двери. Долг санньяси — учить людей сознанию Кришны. Единственное занятие всех живущих в отречении заключается в том, чтобы прославлять Верховную Личность Бога. Поэтому в ведическом обществе запрещено ограничивать передвижение санньяси; он волен идти, куда пожелает, и любой домохозяин обязан дать ему все, что он потребует от него. Четверо Кумаров явились в духовное царство для того, чтобы увидеть Верховную Личность Бога, Нараяну. Особого внимания заслуживает употребленное здесь слово сухр̣ттама, «лучший друг». В «Бхагавад-гите» Господь Кришна называет Себя лучшим другом всех живых существ: сухр̣дам̇ сарва-бхӯта̄на̄м. У живых существ нет и не может быть лучшего друга и благодетеля, чем Верховная Личность Бога. Господь так добр к нам, что, несмотря на то что мы забыли о своих взаимоотношениях с Ним, Сам приходит к нам — иногда лично, как это было, когда на земле воплотился Господь Кришна, а иногда в облике Своего преданного, как это было, когда на землю приходил Господь Чайтанья, — или посылает сюда Своих истинных преданных, поручая им призвать к покаянию все падшие души. Таким образом, Господь — лучший друг и доброжелатель каждого. Его-то и хотели увидеть Кумары. Стражам следовало бы знать, что у мудрецов не было никаких других намерений, и потому они были обязаны пропустить мудрецов во дворец Господа.
У цьому вірші образно сказано, що коли мудреців не пустили побачити їхнього найдорожчого Бога-Особу, в їхніх серцях і поглядах проявився молодший брат хіті. Молодший брат хіті — це гнів. Якщо бажання істоти не задовольняється, з’являється його молодший брат, гнів. З цієї історії видно, що навіть великі святі, як то Кумари, також гніваються, але їхній гнів виникає не через егоїзм. Вони розгнівалися тому, що їх не пустили до палацу побачити Бога-Особу. Отже, цей вірш не підтримує теорію про те, що на рівні досконалості істота ніколи не відчуває гніву. Гнів іноді відчувають навіть ті, хто досяг звільнення. Чотирьох мандрівних мудреців, братів Кумар, всі зараховують до звільнених осіб, але коли сторожа перешкодила їм у їхньому служінні Господу, вони теж розгнівалися. Різниця між гнівом звичайної особи і звільненої полягає в тому, що звичайна особа гнівається, коли не може задовольнити бажання своїх чуттів, а звільнена, як оце Кумари, — коли їм заважають виконувати обов’язки в служінні Верховному Богові-Особі.
В этом стихе метафорически говорится, что, когда мудрецам помешали увидеть их возлюбленного Господа, на месте происшествия неожиданно возникла фигура младшего брата вожделения. Младшим братом вожделения называют гнев. Вслед за неудовлетворенным желанием всегда приходит его младший брат, гнев. Здесь необходимо отметить, что даже такие великие святые, как Кумары, тоже иногда гневаются. Однако они разгневались не потому, что были задеты их личные интересы, а потому, что им помешали войти во дворец и увидеть Личность Бога. Следовательно, данный стих опровергает представление о том, что человек, достигший совершенства, не должен гневаться. В гнев иногда впадают даже те, кто получил освобождение. Странствующие мудрецы, Кумары, были освобожденными личностями, но и они рассердились, когда стражники попытались помешать им служить Господу. Гнев обыкновенного человека отличается от гнева освобожденной личности тем, что обыкновенный человек приходит в ярость от того, что ему не дают возможности удовлетворить желания его чувств, а освобожденные личности, какими были Кумары, гневаются, когда им мешают исполнять обязанности, связанные со служением Верховной Личности Бога.
У попередньому вірші виразно сказано, що Кумари були звільнені особи. Відіта̄тма-таттва означає «ті, хто усвідомив свою істинну природу». Того, хто не усвідомив своєї істинної природи, називають невігласом, а того, хто пізнав душу, Наддушу, їхні стосунки і діяльність, яка приводить до самоусвідомлення, називають відіта̄тма-таттва. Хоча Кумари вже були звільнені, вони, однак, розгнівалися. Це дуже важливий момент. Звільнитися зовсім не означає втратити здатність виявляти почуття. Чуттєва діяльність триває навіть після звільнення. Однак різниця полягає в тому, що звільнена особа використовує чуття тільки в свідомості Крішни, а зумовлена особа намагається за допомогою чуття отримати особисте задоволення.
В предыдущем стихе уже говорилось, что Кумары были освобожденными личностями. Видита̄тма-таттва значит «тот, кто постиг свою истинную природу». Человека, которому неведома истина самоосознания, называют невеждой, а того, кто постиг природу души и Высшей Души и знает, в каких взаимоотношениях они находятся и что нужно делать, чтобы осознать себя, называют видита̄тма-таттва. Кумары были освобожденными личностями, и тем не менее они разгневались. Это очень важный момент. Достичь освобождения — еще не значит прекратить деятельность чувств. Чувства продолжают действовать даже у тех, кто обрел освобождение. Разница, однако, заключается в том, что деятельность чувств освобожденной личности всегда связана с сознанием Кришны, тогда как в обусловленном состоянии деятельность чувств направлена на удовлетворение самих себя.