ВІРШ 21
VERSO 21
Текст
Texto
дгійа̄нупаш́йанті хі таттвам а̄тманах̣
ваданті чаітат кавайо йатга̄-ручам̇
са ме мукундо бгаґава̄н прасідата̄м
dhiyānupaśyanti hi tattvam ātmanaḥ
vadanti caitat kavayo yathā-rucaṁ
sa me mukundo bhagavān prasīdatām
Послівний переклад
Sinônimos
йат-ан̇ґгрі — лотосові стопи кого; абгідгйа̄на — щомиті думаючи про; сама̄дгі — транс; дгаутайа̄ — омитим; дгійа̄ — цим очищеним інтелектом; анупаш́йанті — бачить, дотримуючись вказівок авторитетів; хі — безперечно; таттвам — Абсолютну Істину; а̄тманах̣ — Верховного Господа і себе самого; ваданті—кажуть; ча—також; етат—це; кавайах̣ — філософи та вчені; йатга̄-ручам — як спаде на думку; сах̣ — Він; ме — мій; мукундах̣ — Господь Крішна (той, хто дарує звільнення); бгаґава̄н — Бог-Особа; прасідата̄м — будь задоволений з мене.
yat-aṅghri — cujos pés de lótus; abhidhyāna — pensando em, a cada segundo; samādhi — transe; dhautayā — sendo lavada; dhiyā — com essa inteligência limpa; anupaśyanti — vê, seguindo as autoridades; hi — decerto; tattvam — a Verdade Absoluta; ātmanaḥ — do Senhor Supremo e da própria pessoa; vadanti — dizem; ca — também; etat — isto; kavayaḥ — filósofos ou sábios eruditos; yathā-rucam — como ele pensa; saḥ — Ele; me — meu; mukundaḥ — Senhor Kṛṣṇa (que concede a liberação); bhagavān — a Personalidade de Deus; prasīdatām — fique satisfeito comigo.
Переклад
Tradução
Тільки Він, Бог-Особа Шрі Крішна, дарує звільнення. Безнастанно думаючи про Його лотосові стопи, відданий, що ступає у слід авторитетів, спроможний бачити у трансі Абсолютну Істину. Натомість вчені умоглядні мислителі тільки уявляють собі Господа, як їм спаде на думку. Нехай же Господь буде задоволений з мене.
Quem concede a liberação é Śrī Kṛṣṇa, a Personalidade de Deus. Pensando em Seus pés de lótus a cada segundo, seguindo os passos das autoridades, o devoto em transe pode ver a Verdade Absoluta. Entretanto, os especuladores mentais eruditos pensam nEle de acordo com seus caprichos. Que o Senhor fique satisfeito comigo.
Коментар
Comentário
ПОЯСНЕННЯ: Коли йоґам-містикам по великих трудах вдається опанувати свої чуття, вони входять у стан йоґічного трансу, у якому можуть споглядати Наддушу, що перебуває в серці кожної живої істоти. Натомість чистий відданий, просто повсякчасно пам’ятаючи лотосові стопи Господа, одразу досягає стану справжнього трансу, тому що на цьому рівні усвідомлення розум та інтелект остаточно виліковуються від хворобливого потягу до матеріальних насолод. Чистий відданий розуміє, що він упав до океану народження та смерти, і безнастанно молиться до Господа про порятунок. Єдине його прагнення — стати трансцендентною порошинкою поряд лотосових стіп Господа. Милістю Господа чистий відданий остаточно втрачає будь-який потяг до матеріальної втіхи, а щоб скверна не торкнулася його, він завжди думає про лотосові стопи Господа. Цар Кулашекгара, великий відданий Господа, молився:
SIGNIFICADO—Os yogīs místicos, após um extenuante esforço para controlar os sentidos, podem situar-se em um transe ióguico só para perceberem a Superalma dentro de todos, mas o devoto puro, pelo simples fato de se lembrarem dos pés de lótus do Senhor a cada segundo, de imediato se estabelece em verdadeiro transe porque, com essa percepção, sua mente e sua inteligência limpam-se por completo das doenças manifestas como gozo material. O devoto puro se julga caído no oceano de nascimentos e mortes e não para de orar pedindo que o Senhor o erga. Ele apenas aspira a tornar-se uma partícula da transcendental poeira aos pés de lótus do Senhor. O devoto puro, pela graça do Senhor, perde absolutamente toda a atração pelo gozo material, e, para manter-se livre da contaminação, sempre pensa nos pés de lótus do Senhor. O rei Kulaśekhara, um grande devoto do Senhor, orava:
адйаіва ме віш́ату ма̄наса-ра̄джа-хам̇сах̣
пра̄н̣а-прайа̄н̣а-самайе капга-ва̄та-піттаіх̣
кан̣т̣га̄вародгана-відгау смаран̣ам̇ кутас те
adyaiva me viśatu mānasa-rāja-haṁsaḥ
prāṇa-prayāṇa-samaye kapha-vāta-pittaiḥ
kaṇṭhāvarodhana-vidhau smaraṇaṁ kutas te
«Мій Господи Крішно, молю Тебе, нехай лебідь мого розуму одразу пірне до стеблин Твоїх лотосових стіп і заплутається в них. Інакше як я зможу пам’ятати про Тебе, коли горло мені перехопить ядуха і настане час мого останнього віддиху?»
“Meu Senhor Kṛṣṇa, oro para que minha mente, tal qual um cisne, possa de imediato deslizar rumo aos caules dos pés de lótus de Vossa Onipotência e se aprisione em suas malhas, pois, do contrário, no momento de meu último suspiro, quando minha garganta estiver sufocada pela tosse, como conseguirei pensar em Ti?”
Лебеді та лотосові стебла природно пов’язані між собою, тому порівняння дуже вдале : не ставши лебедем-парамахамсою, неможливо потрапити до сіті лотосових стіп Господа. Як сказано у «Брахма-самхіті», умоглядним мислителям попри всю їхню ерудицію та вченість годі навіть мріяти про Абсолютну Істину, хоч би вони роздумували про Неї цілу вічність. Господь лишає за Собою право не відкриватися таким умоглядним філософам. А що ніхто з умоглядних мислителів не може пірнути до сплетених стеблин лотосових стіп Господа, всі вони розходяться в своїх судженнях, поки, нарешті, не здаються і не проголошують безглуздого гасла «скільки людей, стільки поглядів», тим самим залишаючись у полоні особистих уподобань (йатга̄-ручам). Але Господь не крамар, що догоджає всім покупцям у крамниці спекулятивного філософа. Господь завжди лишається тим, ким Він є, — Абсолютним Богом-Особою, і вимагає від живої істоти абсолютної і неподільної покори. Чистий відданий, ступаючи в слід попередніх ачарій — авторитетів у відданому служінні, має змогу бачити Верховного Господа через прозоре середовище істинного духовного вчителя (анупаш́йанті). Чистий відданий ніколи не силкується уздріти Господа за допомогою розумових побудов — він ступає у слід ачарій (маха̄джано йена ґатах̣ са пантга̄х̣). Тому усі ачар’ї-вайшнави сходяться між собою в поглядах щодо Господа та Його відданих. Господь Чайтан’я стверджує, що жива істота (джіва) є вічна слуга Господа і що вона єдина з Ним і водночас відмінна від Нього. Цю таттву [істину] Господа Чайтан’ї визнають усі чотири вайшнавські сампрадаї (всі вони одностайно погоджуються, що істота служить Господу вічно, навіть після звільнення). Немає жодного авторитетного ачар’ї-вайшнави, котрий вважав би себе невідмінним від Господа.
Existe uma relação íntima entre o cisne e o caule do lótus. Logo, a comparação é muito apropriada: sem tornar-se um cisne, ou paramahaṁsa, ninguém pode entrar nas malhas dos pés de lótus do Senhor. Como se afirma na Brahma-saṁhitā, os especuladores mentais, embora recorram ao conhecimento erudito, não podem nem mesmo sonhar com a Verdade Absoluta, mesmo que especulem sobre ela por toda a eternidade. O Senhor Se reserva o direito de não Se expor a esses especuladores mentais. E como não podem entrar nas malhas formadas pelo caule dos pés de lótus do Senhor, todos os especuladores mentais chegam a conclusões diferentes e acabam propondo uma conciliação inútil, dizendo que cada método produz uma conclusão que se coaduna com a tendência do próprio indivíduo (yathā-rucam). Mas o Senhor não é como um comerciante que, no mercado da especulação mental, tenta satisfazer todas as classes de fregueses. O Senhor é o que Ele é, a Absoluta Personalidade de Deus, e exige total rendição apenas a Ele. Entretanto, seguindo os caminhos dos ācāryas ou autoridades anteriores, o devoto puro pode ver o Senhor Supremo através do meio transparente, o mestre espiritual genuíno (anupaśyanti). O devoto puro nunca tenta ver o Senhor através da especulação mental, mas através de seguir os passos dos ācāryas (mahājano yena gataḥ sa panthāḥ). Portanto, os ācāryas vaiṣṇavas não divergem em suas conclusões no tocante ao Senhor e aos devotos. O Senhor Caitanya afirma que a entidade viva (jīva) é um servo eterno do Senhor e que ela é ao mesmo tempo igual ao Senhor e diferente dEle. Esse tattva do Senhor Caitanya é compartilhado por todos os quatro sampradāyas da escola vaiṣṇava (todos os quais aceitam que, mesmo após a salvação, a entidade viva continua servindo ao Senhor), e não há nenhum ācārya vaiṣṇava autorizado que pense que o Senhor e ele próprio são iguais.
Таке смирення чистого відданого, що до решти присвятив себе служінню Господеві, допомагає йому ввійти в транс, у якому йому відкривається істинна природа всього сущого. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (10.10), Своєму щирому відданому Господь Сам Себе відкриває. Господь — повелитель інтелекту всіх живих істот (і невідданих теж), тому Він наділяє Свого чистого відданого належним інтелектом так, що до нього само собою приходить істинне розуміння Господа та Його різноманітних енерґій. Господа неможливо осягнути пишними розмовами про Абсолютну Істину. Він відкриває Себе тільки відданому, коли повністю задоволений його прагненням служити Йому. Шукадева Ґосвамі не належить до умоглядних мислителів чи прихильників угодовської теорії «скільки людей, стільки поглядів». Натомість він молиться до Господа, благаючи Його трансцендентної ласки. Ось як можна пізнати Господа.
Essa humildade do devoto puro, que está cem por cento ocupado em Seu serviço, põe o devoto do Senhor em um transe no qual ele passa a compreender tudo, pois o Senhor Se revela ao Seu devoto sincero, como se afirma na Bhagavad-gītā (10.10). O Senhor, sendo o senhor da inteligência em todos (até mesmo no não-devoto), favorece o Seu devoto com inteligência adequada para que o devoto puro automaticamente se ilumine com a verdade insofismável sobre o Senhor e Suas diferentes energias. O Senhor não é revelado pelo poder especulativo ou pelo jogo de palavras sobre a Verdade Absoluta. Ao contrário, Ele Se revela ao devoto quando está plenamente satisfeito com a atitude de serviço do devoto. Śukadeva Gosvāmī não é um especulador mental nem está comprometido com a teoria segundo a qual “cada processo tem uma conclusão que é válida para o processo em questão”. Em vez disso, ele ora unicamente ao Senhor, invocando Seu prazer transcendental. Esse é o método para conhecer o Senhor.