ВІРШ 20
Text 20
Текст
Text
на ш́р̣н̣ватах̣ карн̣а-пут̣е нарасйа
джіхва̄саті да̄рдурікева сӯта
на чопаґа̄йатй уруґа̄йа-ґа̄тха̄х̣
na śṛṇvataḥ karṇa-puṭe narasya
jihvāsatī dārdurikeva sūta
na copagāyaty urugāya-gāthāḥ
Послівний переклад
Synonyms
біле — зміїні нори; бата — наче; урукрама — Господа, чиї дії дивовижні; вікрама̄н—звитяга; йе—всі ці; на— ніколи; ш́р̣н̣ватах̣—слухали; карн̣а-пут̣е—вушні отвори; нарасйа — людини; джіхва̄ — язик; асаті — непотріб; да̄рдуріка̄ — у жаби; іва — точно як ; сӯта — Суто Ґосвамі ; на — ніколи ; ча — також ; упаґа̄йаті — гучно співає ; уруґа̄йа — гідні оспівування; ґа̄тга̄х̣ — пісні.
bile — snake holes; bata — like; urukrama — the Lord, who acts marvelously; vikramān — prowess; ye — all these; na — never; śṛṇvataḥ — heard; karṇa-puṭe — the earholes; narasya — of the man; jihvā — tongue; asatī — useless; dārdurikā — of the frogs; iva — exactly like that; sūta — O Sūta Gosvāmī; na — never; ca — also; upagāyati — chants loudly; urugāya — worth singing; gāthāḥ — songs.
Переклад
Translation
Той, хто ніколи не слухав послання про могутність та дивовижні діяння Бога-Особи і хто ніколи не підносив хвали Господеві у гідних оспівування піснях, той, вважають, замість вух має зміїні нори, а на місці язика — жаб’ячий язик.
One who has not listened to the messages about the prowess and marvelous acts of the Personality of Godhead and has not sung or chanted loudly the worthy songs about the Lord is to be considered to possess earholes like the holes of snakes and a tongue like the tongue of a frog.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: У відданому служінні Господеві задіяні всі органи та частини тіла. Це вияв трансцендентної рушійної сили духовної душі, і тому відданий присвячує себе на служіння Господеві цілого без останку. Виконувати віддане служіння може той, чиї чуття вже очистились у спілкуванні з Господом. Служити Господеві можна всіма своїми чуттями. Отже, чуття та їхню діяльність слід вважати нечистими доти, доки вони зосереджені на чуттєвому задоволенні. Очищені чуття діють не задля власного задоволення — вони цілковито поглинуті служінням Господеві. Господь — це Всевишній, що має всі чуття, і Його слуга так само має всі чуття, тому що він невід’ємна частка Господа. Служіння Господеві являє собою абсолютно чисту діяльність чуттів, як це описано в «Бгаґавад-ґіті». Господь за посередництвом Своїх довершених чуттів давав настанови, а Арджуна всіма своїми чуттями сприймав ці повчання. Так — цілком відчутно і цілком логічно — відбувалась передача знання у досконалих взаємостосунках вчителя та учня. Духовне пізнання, всупереч нісенітним запевненням деяких любителів похизуватися, зовсім не схоже на передачу якогось електричного заряду від вчителя до учня. У всьому є повна ясність і логіка, і тому обмін ідей між учителем та учнем можливий тільки тоді, коли учень смиренно і реально слухає. У «Чайтан’я-чарітамріті» сказано, що вчення Господа Чайтан’ї треба сприймати інтелектом і всією свідомістю, щоб на логічній підставі збагнути велич Його місії.
Devotional service to the Lord is rendered by all limbs or parts of the body. It is the transcendental dynamic force of the spirit soul; therefore a devotee is engaged one hundred percent in the service of the Lord. One can engage in devotional service when the senses of the body are purified in relation with the Lord, and one can render service to the Lord with the help of all the senses. As such, the senses and the action of the senses are to be considered impure or materialistic as long as they are employed only in sense gratification. The purified senses are engaged not in sense gratification but in the service of the Lord in toto. The Lord is the Supreme with all senses, and the servitor, who is part and parcel of the Lord, also has the same senses. Service to the Lord is the completely purified use of the senses, as described in the Bhagavad-gītā. The Lord imparted instructions with full senses, and Arjuna received them with full senses, and thus there was a perfect exchange of sensible and logical understanding between the master and the disciple. Spiritual understanding is nothing like an electrical charge from the master to the disciple, as foolishly claimed by some propaganda-mongers. Everything is full of sense and logic, and the exchange of views between the master and disciple is possible only when the reception is submissive and real. In the Caitanya-caritāmṛta it is said that one should receive the teaching of Lord Caitanya with intellect and full senses so that one can logically understand the great mission.
За неочищеного стану чуття живої істоти повністю занурені в матеріальну діяльність. Якщо не використовувати вуха для того, щоб служити Господу, слухаючи «Бгаґавад-ґіту» чи «Шрімад-Бгаґаватам», то вони неодмінно заповняться всіляким непотребом. Тому треба по всьому світі на повний голос проповідувати послання «Бгаґавад-ґіти» й «Шрімад- Бгаґаватам». Це обов’язок чистого відданого, що вже почув це послання з досконалого джерела. Багато кого пориває бажання розповідати щось іншим людям, однак, не навчені розповідати про мудрість Вед, вони говорять самі лише нісенітниці, а люди бездумно їх слухають. У всьому світі сотні й тисячі засобів масової інформації повідомляють про світські новини, і люди їх слухають. Так само треба привчати людство слухати трансцендентні розповіді про Господа, і Господній відданий повинен говорити на повний голос, щоб його почули. Жаби, голосно квакаючи, принаджують змій, і ті їх поїдають. Язик людині даний для того, щоб вона рецитувала ведичні гімни, а не щоб вона квакала, як жаба. Слово асаті у цьому вірші теж має вагоме значення. Асаті — це жінка, яка стала проституткою. Проститутка не може похвалитися жіночими чеснотами. Так само і язик, який даний людині для повторення ведичних гімнів, але який повторює світські дурниці, нічим не ліпший від проститутки.
In the impure state of a living being, the various senses are fully engaged in mundane affairs. If the ear is not engaged in the service of the Lord by hearing about Him from Bhagavad-gītā or Śrīmad-Bhāgavatam, certainly the holes of the ear will be filled with some rubbish. Therefore the messages of Bhagavad-gītā and Śrīmad-Bhāgavatam should be preached all over the world very loudly. That is the duty of a pure devotee who has actually heard about them from the perfect sources. Many want to speak something to others, but because they are not trained to speak on the subject matter of Vedic wisdom they are all speaking nonsense, and people are receiving them with no sense. There are hundreds and thousands of sources for distributing mundane news of the world, and people of the world are also receiving it. Similarly, the people of the world should be taught to hear the transcendental topics of the Lord, and the devotee of the Lord must speak loudly so that they can hear. The frogs loudly croak, with the result that they invite the snakes to eat them. The human tongue is especially given for chanting the Vedic hymns and not for croaking like frogs. The word asatī used in this verse is also significant. Asatī means a woman who has become a prostitute. A prostitute has no reputation for good womanly qualities. Similarly, the tongue, which is given to the human being for chanting the Vedic hymns, will be considered a prostitute when engaged in chanting some mundane nonsense.