ВІРШ 17
Text 17
Текст
Text
атмаджаіх саха кршнайа
прайанабгімукхам кршнам
ідам аха пртга саті
ātmajaiḥ saha kṛṣṇayā
prayāṇābhimukhaṁ kṛṣṇam
idam āha pṛthā satī
Послівний переклад
Synonyms
брахма-теджах̣ — від випромінення брахмастри; вінірмуктаіх̣ — звільненими від; а̄тма-джаіх̣ — разом зі своїми синами; саха — з; кр̣шн̣айа̄ — Драупаді; прайа̄н̣а — який від’їздив; абгімукгам — до; кр̣шн̣ам — Господа Крішни; ідам — це; а̄ха — сказала; пр̣тга̄ — Кунті; саті — доброчесна й віддана Господеві.
Переклад
Translation
По тому Господь Крішна зібрався рушати у зворотню путь. Кунті, праведна віддана Господа, та п’ятеро її синів разом із Драупаді, врятовані від випромінення брахмастри, звернулися до Нього з такими словами.
Thus saved from the radiation of the brahmāstra, Kuntī, the chaste devotee of the Lord, and her five sons and Draupadī addressed Lord Kṛṣṇa as He started for home.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Кунті тут описано як саті, тобто вірну, бо її відданість Господеві Шрі Крішні бездомісна. В молитвах, що їх вона зараз піднесе до Господа Крішни, виллється сама її душа. Вірний відданий Господа ніколи, навіть у найбільшій небезпеці, не звертається по захист до інших — ні до людей, ні до півбогів. Ця риса була притаманна всім Пандавам. Вони знали тільки Крішну, а тому Він був завше готовий допомогти їм будь у чому і за будь-яких обставин. Така трансцендентна природа Господа. Він відповідає Своєму відданому взаємністю, тому що той залежить від Нього. Отже, не слід шукати допомоги у недосконалих істот чи у півбогів. По будь-яку допомогу слід звертатись до Господа Крішни: Він на силі врятувати Свого відданого. Вірний відданий ніколи не просить у Господа допомоги, але Господь Сам завжди прагне допомогти йому.
Kuntī is described herein as satī, or chaste, due to her unalloyed devotion to Lord Śrī Kṛṣṇa. Her mind will now be expressed in the following prayers for Lord Kṛṣṇa. A chaste devotee of the Lord does not look to others, namely any other living being or demigod, even for deliverance from danger. That was all along the characteristic of the whole family of the Pāṇḍavas. They knew nothing except Kṛṣṇa, and therefore the Lord was also always ready to help them in all respects and in all circumstances. That is the transcendental nature of the Lord. He reciprocates the dependence of the devotee. One should not, therefore, look for help from imperfect living beings or demigods, but one should look for all help from Lord Kṛṣṇa, who is competent to save His devotees. Such a chaste devotee also never asks the Lord for help, but the Lord, out of His own accord, is always anxious to render it.