РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Глава 34
Звільнення Від’ядгари, знищення демона Шанкгачуди
Освобождението на Видя̄дхара и убиването на демона Шан̇кха̄сура
Якось пастухи з Нандою Махараджею на чолі зібрались піти до Амбікавани виконати обряд Шіваратрі. Раса-ліла відбулася восени, а перше за нею велике свято — Холі, чи Долаятра. Між Долаятрою й раса-лілою є ще одна важлива церемонія — Шіваратрі, і виконують її здебільшого шіваїти, віддані Господа Шіви. Вайшнави іноді теж виконують цей обряд, бо визнають Господа Шіву за найкращого з-поміж вайшнав. Однак віддані Крішни, бгакти, виконують Шіваратрі нереґулярно. Тож пастухи з Нандою Махараджею на чолі «якось зібрались» виконати її, сказано в «Шрімад-Бгаґаватам». Це означає, що вони виконували обряд Шіваратрі не завжди, але цього разу їм захотілося піти в Амбікавану просто з цікавости. Амбікавана розташована в провінції Ґуджарат, і, як сказано, Амбікавана стоїть на березі Сарасваті, хоча в провінції Ґуджарат Сарасваті не протікає. Єдина річка там — Саварматі. В Індії всі великі місця прощі розташовані при Ґанзі, Ямуні, Сарасваті, Нармаді, Ґодаварі й Кавері. Амбікавана стояла на березі Сарасваті, й Нанда Махараджа з пастухами пішли туди.
Веднъж пастирите от Вр̣нда̄вана и Нанда Маха̄ра̄джа решили да отидат в Амбика̄вана, за да извършат церемонията Шивара̄три. Ра̄са-лӣла̄ се състояла през есента и следващият голям празник е Холи, или Долая̄тра̄. Междувременно има един важен ритуал, наречен Шивара̄три, който се изпълнява предимно от шиваитите, поклонниците на Шива. Понякога ваиш̣н̣авите също съблюдават тази церемония, защото приемат Шива за един от водещите ваиш̣н̣ави. Но бхактите, т.е. преданите на Кр̣ш̣н̣а, не следват редовно тази церемония. В този случай в Шрӣмад Бха̄гаватам се казва, че пастирите начело с Нанда Маха̄ра̄джа „веднъж пожелали“ да отпразнуват Шивара̄три. Това означава, че не са празнували Шивара̄три редовно, но веднъж решили да отидат в Амбика̄вана, просто от любопитство. Амбика̄вана се намира в провинция Гуджарат. Казват, че Амбика̄вана е разположена на брега на река Сарасватӣ. Но Сарасватӣ не минава през Гуджарат; единствената река, която тече оттам, е Савармати. Местата за поклонение в Индия са разположени по бреговете на красиви реки: Ганг, Ямуна̄, Сарасватӣ, Нармада̄, Года̄варӣ, Ка̄верӣ. Амбика̄вана се намирала близо до Сарасватӣ – там отишли всички пастири, предвождани от Нанда Маха̄ра̄джа.
Прийшовши в Амбікавану, вони почали з великою відданістю поклонятися божеству Господа Шіви й Амбіки. Амбіка — піднесена дружина Господа Шіви, саме уособлення жіночих чеснот, тому біля храму Господа Шіви завжди споруджують храм Амбіки, чи Дурґи. Вона ніколи не покидає товариства свого чоловіка. Прийшовши до Амбікавани, пастухи Вріндавани передусім зробили омовіння в Сарасваті. Найперший обов’язок прочанина — взяти у святому місці купіль, а подеколи ще й поголити голову. Це роблять перш за все. Зробивши омовіння в святому місці, пастухи виконали обряд поклоніння божествам і тоді стали роздавати милостиню.
Те с голяма преданост отдали почитанията си на мӯртите на Шива и на Амбика̄. Обикновено там, където има храм на Шива, трябва да има храм и на Амбика̄ (Дурга̄), защото тя е съпруга на Шива и е една от най-достойните и добродетелни жени. Тя никога не живее отделно от съпруга си. Щом пристигнали в Амбика̄вана, пастирите най-напред се изкъпали в Сарасватӣ. Когато човек отиде някъде на поклонение, първото му задължение е да се изкъпе, а понякога и да обръсне главата си. Това е първата му работа. После те се поклонили на мӯртите и раздали милостиня.
За ведичним звичаєм милостиню дають брахманам. Приймати милостиню можуть тільки брахмани і санн’ясі — так сказано в шастрах, ведичних писаннях. Пастухи Вріндавани роздавали корови в золотих оздобах, з чудовими ґірляндами. Милостиню дають брахманам, бо вони не працюють задля того, щоб заробити на прожиття. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що їм покладено за обов’язок брахманічну діяльність — вивчати писання і виконувати аскези й покути. І не лише вони самі мають бути вченими, але й повинні вчити інших, бо слід виховувати нових брахман, а не просто бути вдоволеним з того, що самі є брахмани. Людина, яка погоджується піти в учні до брахмани, теж отримує нагоду зробитися брахманою. Брахмани завжди поклоняються Господеві Вішну і тому гідні того, щоб їм давати будь-яку милостиню. Коли ж брахмани отримують забагато милостині, вони мають віддавати лишок на служіння Вішну. Отже, ведичні писання радять давати милостиню брахманам, бо це означає вдовольняти Вішну й усіх півбогів.
Според ведическата традиция милостиня трябва да се дава на бра̄хман̣ите. Във ведическите ша̄стри е казано, че само бра̄хман̣ите и сання̄сӣте могат да приемат подаяния. Пастирите от Вр̣нда̄вана дали крави, украсени със злато и красиви гирлянди. Бра̄хман̣ите приемат подаяния, защото не се занимават с работа, която носи печалба. Те трябва да изпълняват брахминските си задължения, които са описани в Бхагавад-гӣта̄: трябва да са образовани и да поемат отречения. Освен че трябва да са учени, те са длъжни да учат и другите. Те са длъжни не само да бъдат бра̄хман̣и, те трябва да правят бра̄хман̣и и другите. Ако някой се съгласи да бъде ученик на един бра̄хман̣а, той получава възможността също да стане бра̄хман̣а. Бра̄хман̣ите постоянно обожават Бог Виш̣н̣у. Затова те са достойни да получават всякакви благодеяния. Но ако получат прекалено много милостиня, трябва да дадат излишъка за обожанието на Виш̣н̣у. Във ведическите писания се препоръчва милостиня да се дава на бра̄хман̣ите, защото по този начин човек може да удовлетвори Бог Виш̣н̣у и всички полубогове.
Прочани беруть купіль, поклоняються божеству й роздають милостиню, і ще їм радять день постити. У місці прощі лишаються принаймні три дні. Першого дня прочани постять, а ввечері можуть випити трохи води, бо вода посту не перериває.
Поклонниците се изкъпват, обожават мӯртите и дават подаяния. Препоръчително е също да се гладува един ден. На местата за поклонение човек трябва да остане поне три дена. Първият ден се пости, но вечерта може да се пие малко вода – тя не нарушава постите.
Пастухи з Нандою Махараджею на чолі переночували на березі Сарасваті. Цілий день вони постили, а надвечір випили трохи води. Та коли вони вклалися відпочивати, з лісу виповз великий змій і став жадібно заковтувати Нанду Махараджу. Нанда безпорадно заволав:
— Крішно, синку, де Ти? Врятуй мене! Цей змій проковтне мене!
Від крику Нанди Махараджі, що гукав на поміч, пастухи попрокидалися. Зрозумівши, що коїться, вони похапали головні й взялися штрикати змія, щоб забити, проте змій не зважав на розжарені поліна і далі заковтував Нанду Махараджу.
Пастирите, водени от Нанда Маха̄ра̄джа, прекарали нощта на брега на Сарасватӣ. Те гладували целия ден, а вечерта пили малко вода. И както си почивали, от близката гора се появила една голяма змия, която започнала стръвно да поглъща Нанда Маха̄ра̄джа. Той извикал отчаяно: „О, Кр̣ш̣н̣а, скъпи сине, моля те, избави ме от тази опасност! Тази змия ще ме погълне!“ Пастирите чули виковете му за помощ и скочили да видят какво се е случило. Веднага грабнали горящи главни и заудряли змията, дано я убият. Но въпреки ударите змията не искала да пусне Нанда Маха̄ра̄джа.
Тут на місці дії з’явився Крішна й поставив на змія Свої лотосові стопи. Щойно Крішнині лотосові стопи торкнулися змія, той покинув зміїне тіло і постав прекрасним півбогом Від’ядгарою. Він був незрівнянної краси, видно було, що то не звичайна істота. Тіло його сяяло й променилося, шию прикрашало золоте намисто. Віддавши поклони Господу Крішні, він застиг перед Ним у великім смиренні.
— З усього видно, ти добрий півбог, і богиня процвітання не оминає тебе своєю ласкою. Чому ж ти зробив такий огидний вчинок? Як ти потрапив у зміїне тіло? — спитав Крішна у півбога, і той почав оповідати історію свого минулого життя.
Тогава дошъл Кр̣ш̣н̣а и докоснал змията с лотосовите си крака. В същия миг кожата ѝ се изхлузила и тя се превърнала в един много красив полубог на име Видя̄дхара. Той имал изключително красива външност, достойна за възхищение. Цялото му тяло блестяло и сияело, на врата си носел огърлица от злато. Той се поклонил на Бог Кр̣ш̣н̣а и застанал пред него много смирено. Кр̣ш̣н̣а го запитал: „Ти си много красив полубог и очевидно се ползваш с благоволението на богинята на щастието. Как получи това змийско тяло и защо вършиш такива отвратителни дейности?“ И тогава полубогът разказал историята на миналия си живот:
— Любий Господи, — сказав він, — за минулого життя я звався Від’ядгара й славився красою на весь світ. Я був знаменитість і любив подорожувати скрізь на своєму літакові. Одного разу, подорожуючи, я побачив великого мудреця Анґіру. Він був невимовно потворний, і я став сміятись з нього, бо дуже гордував через свою вроду. За цей гріховний вчинок мудрець прокляв мене. Так я опинився в зміїному тілі.
„Скъпи Господи, в миналия си живот аз носех името Видя̄дхара и бях прославен по целия свят с красотата си. Понеже бях известна личност, обичах да пътувам с въздушния си кораб навсякъде. Веднъж срещнах един велик мъдрец на име А̄н̇гира̄. Той беше много уродлив на външен вид и аз му се присмях, защото ужасно се гордеех с красотата си. Заради този грях великият мъдрец ме прокле да стана змия.“
Варто взяти до уваги, що доки немає на те Крішниної ласки, вийти з-під впливу ґун матеріальної природи людина не може, хоч би яких висот матеріального розвитку сягнула. Як на матеріальний погляд, Від’ядгара посідав дуже піднесене становище, до того ж був дуже вродливий. Його матеріальне становище було дуже добре, і він міг подорожувати в своєму літаку де тільки хотів, а проте через прокляття в наступному житті став змієм. Будь-яка визначна в матеріальному розумінні людина через необережність може впасти до існування в найогидніших формах життя. Хибно думати, що, отримавши людське тіло, істота вже не деґрадує. Від’ядгара сам каже, що був півбогом, але через прокляття став змієм. Але коли Крішна торкнувся його Своїми лотосовими стопами, в ньому одразу пробудилася свідомість Крішни. Свідома Крішни людина знає, що вона вічний слуга слуги Крішни, і вважає себе за найницішу істоту. Вона розуміє: всі її добрі вчинки — то лише милість Крішни та духовного вчителя.
Тук трябва да отбележим, че преди да получи милостта на Кр̣ш̣н̣а, човек винаги е подвластен на проявните форми на материалната природа, колкото и издигнат в материално отношение да е. Видя̄дхара бил значим полубог и бил много красив. Той имал висока материална позиция и можел да пътува по въздуха навсякъде, където поиска. И въпреки това бил прокълнат в следващия си живот да стане змия. Всяка личност, колкото и материално издигната да е, ако не внимава, може да бъде осъдена да слезе сред най-отвратителни биологични видове. Погрешно е да мислим, че щом веднъж достигнем човешко тяло, никога повече няма да деградираме. Самият Видя̄дхара казва, че е бил прокълнат да стане змия, макар и да е бил полубог. Но щом се докоснал до лотосовите крака на Кр̣ш̣н̣а, той веднага достигнал Кр̣ш̣н̣а съзнание. Видя̄дхара признал, че в миналия си живот бил много грешен. Една Кр̣ш̣н̣а осъзната личност знае, че е вечен слуга на слугата на Кр̣ш̣н̣а, че е много незначителна и всяко хубаво нещо, което направи, става по благоволението на Кр̣ш̣н̣а и на духовния учител.
Півбог Від’ядгара промовляв до Крішни далі. Він сказав:
— Загордувавши через надзвичайну красу, я насміявся з потворности великого мудреця Анґіри. За цей гріховний вчинок він мене прокляв, і я зробився змієм. Але тепер я розумію, що то було не прокляття — то було благословення. Аби мудрець не прокляв мене, я б не отримав зміїного тіла, і тоді Ти б ніколи не вдарив мене Своєю лотосною стопою — а від того удару я геть очистився від матеріальної скверни.
Полубогът Видя̄дхара продължил: „Понеже бях прекалено горд с изключителната красота на тялото си, аз се присмях на грозотата на великия мъдрец А̄н̇гира̄. Той ме прокле за този грях и така станах змия. Сега разбирам, че това изобщо не е било проклятие, а голяма благословия за мен. Ако той не ме беше проклел, нямаше да приема тяло на змия, тогава твоят лотосов крак нямаше да ме настъпи и да ме освободи от всички материални замърсявания.“
В матеріальному житті високо цінують чотири речі: шляхетне походження, велике багатство, вченість і вроду. Ці речі мають за визначні матеріальні здобутки. На жаль, без свідомости Крішни ці здобутки стають джерелом гріха й занепаду. Від’ядгара був гарним півбогом, а проте через свою пиху був проклятий жити у зміїному тілі. Змію вважають за найжорстокішу й найлихішу живу істоту, але коли ненавидить інших людина, її вважають за гіршу від змії. Гадину можна приборкати, зачарувати мантрами чи травами, але ніхто не здолає приборкати лиху людину.
В материалния живот четири неща се смятат за много ценни: раждането в достойно семейство, голямото богатство, доброто образование и физическата красота. Това са материални достойнства. За жалост, ако не са съпътствани от Кр̣ш̣н̣а съзнание, те понякога стават причина за деградация и подтикват човек да извършва грехове. Макар че Видя̄дхара бил полубог и имал красиво тяло, заради гордостта си бил принуден да получи тяло на змия. Змията е смятана за най-жестокото и зло живо същество, но тези хора, които са жестоки с другите, са по-лоши дори и от змията. С помощта на мантри и упойващи треви змията може да бъде победена и да бъде държана в подчинение, но никой не може да овладее един злобен човек.
— Любий Господи, — вів далі Від’ядгара, — нині я, здається, очистився від усіх гріхів, тож прошу в Тебе дозволу повернутись до своєї оселі, на райську планету.
Це прохання свідчить: люди, які прагнуть піднестися на вищі планетні системи і користуватися з тамтешніх вигод, своєї мети не досягнуть, якщо немає на те дозволу Верховного Бога-Особи. Крім того в «Бгаґавад-ґіті» стверджено, що менш розумні, прагнучи матеріальної користи, поклоняються різним півбогам; але насправді благословення, що його отримують через півбогів, приходить з дозволу Господа Вішну, або Крішни. Півбоги не здатні дарувати матеріального благословення. Тому поклонятися Крішні й прохати в Нього чогось варто навіть тому, хто прив’язаний до матеріальних вигод. Крішна може дати будь-яке матеріальне благословення. Проте одне — прохати матеріального добра в півбогів, і зовсім інше — прохати його в Крішни. Дгрува Махараджа поклонявся Верховному Богові-Особі, шукаючи матеріальної користи, але коли Верховний Бог-Особа дарував йому Свою ласку і Дгрува побачив Його, він відчув таке задоволення, що не схотів приймати жодного матеріального благословення. Розумна людина не запобігає ласки в півбогів і не поклоняється їм. Вона безпосередньо усвідомлює Крішну, і якщо вона прагне якоїсь матеріальної користи, то звертається до Крішни, а не до півбогів.
Видя̄дхара продължил: „О, Господи, сега, след като се освободих от всички греховни дейности, те моля да ми разрешиш да се върна в моя дом на райските планети.“ Тази молба показва, че личностите, които са привързани към плодоносните дейности и желаят да се издигнат до разкоша на райските планети, не могат да постигнат крайната цел на живота си без разрешението на Върховната Божествена Личност. В Бхагавад-гӣта̄ също се казва, че неинтелигентните хора обожават различни полубогове, защото желаят материални придобивки. Но в действителност получават благословията на полубоговете с разрешението на Бог Виш̣н̣у, или Кр̣ш̣н̣а. Самите полубогове не притежават способността да дават материални блага. Дори някой да е привързан към материалните притежания, той може да обожава Кр̣ш̣н̣а, Върховната Божествена Личност, и да ги иска от него. Кр̣ш̣н̣а може да ни даде всичко, всякакви материални блага. Има разлика, когато човек иска благословия за нещо материално от полубоговете и когато иска това от Кр̣ш̣н̣а. Дхрува Маха̄ра̄джа обожавал Върховната Божествена Личност, за да получи материални придобивки, но когато получил милостта на Бога и го видял, бил толкова удовлетворен, че отказал да приеме каквито и да е материални блага. Интелигентните личности нито се молят на полубоговете за нещо, нито ги обожават; те се обръщат направо към Кр̣ш̣н̣а съзнание и ако желаят нещо материално, молят Кр̣ш̣н̣а, а не полубоговете.
Чекаючи, поки Крішна дасть йому дозвіл повернутися на небесні планети, Від’ядгара сказав:
— Ти торкнувся до мене Своїми лотосовими стопами, і тому я звільнився від усіх матеріальних страждань. Ти — наймогутніший містик. Ти — Верховний Бог-Особа, повелитель усіх відданих. Ти підтримуєш вищі планетні системи, тому я прохаю Твого дозволу. Прошу, наказуй мені, я цілковито віддався Тобі. Я знаю, що хто безнастанно виспівує Твоє святе ім’я, звільнюється від усіх наслідків гріха. І вже певно вільні ті щасливці, до яких Ти Сам торкаєшся Своїми лотосовими стопами. Отже, я не маю жодного сумніву, що, торкнувшись Своїми лотосовими стопами, Ти звільнив мене від прокляття брахмани.
Видя̄дхара очаквал да получи разрешението на Кр̣ш̣н̣а да се върне на райските планети и казал: „Когато ме докоснаха лотосовите Ти крака, аз се освободих от всички материални страдания. Ти притежаваш най-голямата мистична мощ. Ти си изначалната Върховна Божествена Личност, господарят на всички предани. Ти си собственикът на всички планети. Затова искам разрешението Ти. Приеми ме като душа, напълно отдадена на теб. Знам много добре, че личностите, които постоянно възпяват святото Ти име, се освобождават от всички грехове, и тези, които се докоснат до лотосовите Ти крака, със сигурност са спасени. Аз съм уверен, че само заради допира до твоите лотосови крака вече съм спасен от проклятието на онзи бра̄хман̣а.“
Так Від’ядгара отримав від Господа Крішни дозвіл повернутися додому на вищу планетну систему. Отримавши таку ласку, Від’ядгара обійшов навколо Господа і, віддавши Йому шанобливий поклон, повернувся на вищі планети. Нанда ж Махараджа врятувався від небезпеки опинитися в шлунку змія.
Видя̄дхара получил разрешението на Бог Кр̣ш̣н̣а да се върне у дома си на висшите планети. Когато му било оказано това благоволение, той обиколил Бога. После се поклонил и се върнал на своята планета в рая. Така Нанда Маха̄ра̄джа бил избавен от опасността да бъде погълнат от змия.
Завершивши свої справи, пастухи, що прийшли виконати ритуали на поклоніння Господу Шіві й Амбіці, зібралися назад до Вріндавани. Дорогою вони згадували надзвичайні дії Крішни. Від розмов про те, як звільнився Від’ядгара, їхня любов до Крішни чимдалі дужчала. Вони прийшли вшановувати Господа Шіву й Амбіку, але відчули ще більшу любов до Крішни. Так і ґопі: поклоняючись богині Кат’яяні, вони ще більше полюбили Крішну. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що ті, хто заради власної користи поклоняється півбогам, як оце Господь Брахма, Шіва, Індра й Чандра, є нерозумні, бо згубили з ока справжню мету життя. Але пастухи, що жили у Вріндавані, не були звичайними людьми. Хоч би що робили вони, вони робили це для Крішни. Добре, якщо, поклоняючись півбогам, якими є Господь Шіва й Господь Брахма, людина більше прив’язується до Крішни. Але недобре поклонятися півбогам заради власної користи.
Пастирите, които дошли, за да извършат церемонии в чест на Шива и Амбика̄, свършили работата си и се приготвили да се връщат във Вр̣нда̄вана. По пътя те си припомняли прекрасните дейности на Кр̣ш̣н̣а. Докато разказвали за спасението на Видя̄дхара, те още повече се привързали към Кр̣ш̣н̣а. Пастирите дошли да обожават Шива и Амбика̄, а се привързали още повече към Кр̣ш̣н̣а. По същия начин и гопӣте обожавали богинята Ка̄тя̄янӣ, за да се привържат още повече към Кр̣ш̣н̣а. В Бхагавад-гӣта̄ се казва, че хората, които обожават полубоговете – Брахма̄, Шива, Индра и Чандра, – за да получат някаква лична изгода, са неинтелигентни и са забравили истинската цел на живота. Но жителите на Вр̣нда̄вана, пастирите, не били обикновени хора. Всичко, което правели, те правели за Кр̣ш̣н̣а. Ако някой обожава Шива и Брахма̄, за да усили привързаността си към Кр̣ш̣н̣а, това е добре. Но е осъдително, ако се обърне към полубоговете за своя лична изгода.
Одної чудової ночі після того випадку Крішна і Його незбагненно могутній старший брат Баларама пішли до лісу Вріндавани, обоє тішилися товариством дівчат Враджабгумі, що супроводжували Їх. Молоденькі дівчата Враджі були ошатно вбрані, заквітчані й намащені сандаловою пастою. В небі світив місяць, навколо нього мерехтіли зорі. Вітер приносив аромат квітів малліка, і бджоли від нього нестяміли. Здавалося, в повітрі розлита благодать. Крішна й Баларама почали чарівно співати. Дівчата так заслухалися Їхніх мелодійних пісень, що геть забули себе, їхнє волосся розсипалося, одежа прийшла в безладдя, квіти з ґірлянд стали падати на землю.
В една прекрасна нощ след това произшествие Кр̣ш̣н̣а и брат му Балара̄ма, които притежават невероятна сила, отишли в гората на Вр̣нда̄вана, за да се забавляват с девойките на Враджабхӯми. Младите момичета на Враджа били облечени хубаво, лицата им били украсени с балсам от сандалово дърво и те целите били окичени с цветя. Луната греела в небето, заобиколена от ярките звезди. Духал лек ветрец, напоен с благоуханието на цветята маллика̄, пчелите били като полудели. Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма запели със звучните си гласове в спокойната и тиха нощ. Момичетата толкова се унесли от звуците на песента, че забравили почти всичко. Косите им се разпилели, дрехите им се разхлабили, а гирляндите им паднали на земята.
Раптом, коли вони так, майже в нестямі, забулися, з’явився демон, один з супутників скарбника півбогів Кувери. Демона того називали Шанкгачудою, бо голову йому прикрашав коштовний камінь, що за формою нагадував мушлю. Шанкгачуда пишався зі свого багатства, як ті два сини Кувери, що через пиху знехтували присутність Наради Муні. Демон гадав, що Крішна й Баларама — звичайнісінькі собі пастушки, що насолоджуються в гурті вродливих дівчат. У матеріальному світі багаті здебільшого вважають, що всі вродливі жінки мусять належати їм. Так думав і Шанкгачуда. А що він належив до багатіїв — вірних Кувери, то, гадав, насолоджуватися стількома красунями пристало йому, а не Крішні з Баларамою. Тому він вирішив забрати тих дівчат собі. Він з’явився перед Крішною й Баларамою і потяг дівчат за собою в напрямку на північ. Не вважаючи на присутність Крішни й Баларами, він наказував дівчатам так, ніби був їхній володар або чоловік. Дівчата, що їх силою забирав Шанкгачуда, почали кликати Крішну й Балараму на порятунок. Два брати, вхопивши кожен по замашній палиці, кинулися їм навздогін.
— Не бійтеся! — кричали Вони ґопі. — Зараз Ми дамо цьому демонові доброї науки.
За якусь мить Вони наздогнали Шанкгачуду, який, зваживши, що брати надто могутні, облишив ґопі і кинувся бігти, рятуючи життя. Але Крішна не дав йому втекти. Ґопі Він доручив Баларамі, а Сам переслідував Шанкгачуду. Крішна хотів дістати коштовний камінь у формі мушлі з голови демона. В кілька стрибків Крішна наздогнав демона і, вдаривши його кулаком по голові, вбив, узяв коштовний камінь і повернувся. Перед усіма ґопі Крішна подарував самоцвіт старшому братові Баларамі.
В това време, докато те били така омаяни и почти били загубили съзнание, при тях се промъкнал един демон, който бил приближен на Кувера (пазителя на съкровищата на райските планети). Той се казвал Шан̇кха̄сура, защото на главата си имал скъпоценен камък, който наподобявал раковина. Както двамата сина на Кувера били много високомерни заради богатството и разкоша си и не обърнали внимание на На̄рада муни, така и Шан̇кха̄сура много се гордеел с материалното си състояние. Той мислел, че Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма са две обикновени пастирчета, които се забавляват с група красиви момичета. В материалния свят богатите хора обикновено си въобразяват, че трябва да се наслаждават на всички красиви жени. Шан̇кха̄сура не бил по-различен и си мислел, че не Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма, а той трябва да се наслаждава на тези красиви момичета, защото бил от обкръжението на богатия Кувера. И решил да се заеме с тях. Промъкнал се при Кр̣ш̣н̣а, Балара̄ма и девойките на Враджа и отвел момичетата на север. Той пренебрегнал Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма и започнал да се държи така заповеднически с девойките, като че ли бил техен собственик или съпруг. Щом усетили, че ги отвличат, девойките започнали да викат Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма за помощ. Двамата братя се втурнали след тях с тежки дървета в ръце. Те извикали на гопӣте: „Не се бойте! Не се бойте! Веднага идваме да накажем този демон.“ За броени мигове те настигнали Шан̇кха̄сура. Той се уплашил от силните братя, изоставил гопӣте и се втурнал да бяга, за да спаси живота си. Но Кр̣ш̣н̣а не го пуснал да избяга. Той поверил гопӣте на грижите на Балара̄ма и хукнал да го гони. Кр̣ш̣н̣а искал да вземе от главата му скъпоценния камък във формата на раковина. Демонът бил успял да измине съвсем кратко разстояние, когато Кр̣ш̣н̣а го хванал, ударил го с юмрук по главата и го убил. И в присъствието на всички девойки на Враджа подарил скъпоценния камък на големия си брат Балара̄ма.
Так закінчується Бгактіведантів виклад тридцять четвертого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Звільнення Від’ядгари, знищення демона Шанкгачуди».
Така завършва пояснението на Бхактиведанта върху тридесет и четвърта глава на книгата „Кр̣ш̣н̣а, изворът на вечно наслаждение“, наречена „Освобождението на Видя̄дхара и убиването на демона Шан̇кха̄сура“.