МАНТРА ШОСТА
Мантра шеста
Текст
Текст
а̄тманй ева̄нупаш́йаті
сарва-бгӯтешу ча̄тма̄нам̇
тато на віджуґупсате
а̄тманй ева̄нупашяти
сарва-бхӯтеш̣у ча̄тма̄нам̇
тато на виджугупсате
Послівний переклад
Дума по дума
йах̣—той, хто; ту—але; сарва̄н̣і—усі; бгӯта̄ні—живі істоти; а̄тмані—у взаємостосунках з Верховним Господом; ева—лише; анупаш́йаті—методично спостерігає; сарва-бгӯтешу—у кожній живій істоті; ча—і; а̄тма̄нам—Наддушу; татах̣—тоді; на—не; віджуґупсате—ненавидить когось.
ях̣ – този, който; ту – но; сарва̄н̣и – всички; бхӯта̄ни – живи същества; а̄тмани – във връзката им с Върховния Бог; ева – единствено; анупашяти – наблюдава систематично; сарва-бхӯтеш̣у – във всяко живо същество; ча – и; а̄тма̄нам – Свръхдушата; татах̣ – впоследствие; на – не; виджугупсате – мрази някого.
Переклад
Превод
Той, хто бачить зв’язок усього з Верховним Господом, хто бачить усіх живих істот як Його невід’ємні частки і хто бачить Верховного Господа всередині усього, той ніколи не відчуває ненависті ні до кого й ні до чого.
Този, който вижда всичко свързано с Върховния Бог, а живите същества – като негови неотделими частици и открива Върховния във всичко, той никога не изпитва омраза към никого и към нищо.
Коментар
Пояснение
Тут змальовано маха̄бга̄ґавата, видатну особистість, яка все бачить у зв’язкові з Верховним Богом-Особою. Є три ступені усвідомлення присутності Верховного Господа. На нижчому ступені осягнення Бога перебуває каніштга-адгіка̄рı̄. Такий відданий, згідно із своєю вірою, відвідує одне місце поклоніння — храм, церкву або мечеть і поклоняється там, як те радять святі писання. Він вважає, що Господь присутній лише в місцях поклоніння Йому й ніде більше. Він не може розпізнати того, хто усвідомив Верховного Господа, або гідно оцінити міру відданого служіння іншої людини. Такі віддані дотримуються шаблонних правил й інколи сваряться між собою, вважаючи свій зразок відданості ліпшим од інших. Такі каніштга-адгіка̄рі, що перебувають на найнижчому рівні відданого служіння, насправді є матеріалістичними відданими, які просто намагаються вийти за межі матерії й досягнути духовного рівня.
Това е описание на един маха̄-бха̄гавата – великата личност, която вижда, че всичко е свързано с Върховната Божествена Личност. Присъствието на Върховния се осъзнава на три степени. Каниш̣т̣ха-адхика̄рӣ се намира на най-ниското стъпало от осъзнаването на Бога; той отива на някое място за поклонение – храм, църква или джамия, според вида на религиозната си вяра – и извършва обожание съобразно наставленията на съответното писание. Такива предани смятат, че Бог присъства единствено на мястото за поклонение. Те не могат да определят кой какво положение заема в преданото служене или кой е осъзнал Върховния Бог. Те следват установените формули и често влизат в конфликт помежду си, защото смятат даден вид обожание за по-висш от друг. Каниш̣т̣ха-адхика̄рӣ са всъщност материалистични предани; те просто се опитват да преминат границите на материята и да достигнат духовно ниво.
Над каніштга-адгіка̄рі перебувають мадгйама-адгіка̄рı̄, ті, хто сягнув проміжної стадії відданого служіння. У своїх взаємостосунках з Господом ці віддані дотримуються чотирьох принципів: 1) перед усе вони бачать Верховного Господа; 2) вони одрізняють відданих Господа; 3) вони розпізнають невинних, позбавлених знань про Бога і 4) вони виявляють атеїстів, що не вірують у Господа і які ненавидять тих, хто віддано служить Йому.
Мадгйама-адгіка̄рı̄ поводиться по-різному, відповідно до вищезгаданих чотирьох принципів. Він поклоняється Господу як об’єкту своєї любові і дружить із тими, хто причетний до відданого служіння. Він намагається пробудити любов до Бога, що дрімає в серцях невинних, але уникає атеїстів, що глузують з самого Господнього Імені.
Достигналите втората степен от осъзнаването на Бога се наричат мадхяма-адхика̄рӣ. Те правят разлика между четири вида същества: 1. Върховния Бог; 2. преданите на Бога; 3. простодушните, без знание за Бога; 4. атеистите, които не вярват в Бога и ненавиждат преданите.
Мадхяма-адхика̄рӣ има различно отношение към личностите от гореспоменатите категории. Той почита Бога и го приема за обект на любовта си; сприятелява се с тези, които следват пътя на предаността; опитва се да събуди спящата любов към Бога в сърцата на простодушните; избягва атеистите, които се подиграват дори с името на Бога.
Вище від мадгйама-адгіка̄рı̄ перебуває уттама-адгіка̄рı̄, який все сприймає в зв’язкові з Верховним Господом. Він не вбачає різниці між теїстами та атеїстами, тому що бачить, що кожен є невід’ємною часткою Бога. Уттама-адгіка̄рı̄ добре знає, що нема різниці між високоосвіченим бра̄хман̣ою і собакою на вулиці, бо обоє вони від Господа, хоча втілені по-різному, залежно від їхньої якісно відмінної матеріальної діяльності. Він бачить, що бра̄хман̣а, бувши часткою Верховного Господа, правильно скористався із своєї невеличкої незалежності, якою його наділив Господь, тоді як духовна частка, що перебуває в тілі собаки, зловживала своєю свободою, за що її і було покарано у відповідності із законами природи, які примістили її в тіло нерозумної тварини. Незважаючи на різницю в діях бра̄хман̣и і собаки, уттама-адгіка̄рı̄ намагається робити добро обом. Подібного відданого-мудреця не вводять в оману матеріальні тіла, його приваблює духовна іскра, що перебуває всередині цих оболонок.
Над мадхяма-адхика̄рӣ е уттама-адхика̄рӣ; той вижда връзката на всекиго с Върховния. Не прави никакви разграничения между атеисти и вярващи, а вижда у всеки неотделима частица от Бога. Той знае, че няма съществена разлика между дълбоко образования бра̄хман̣а и бездомното куче, защото и двамата са частици от Бога, макар и въплътени в различни тела заради различното качество на дейността от предишните си животи. Бра̄хман̣а-частицата от Върховния не е злоупотребила с малката си независимост получена от Бога, а частицата в тялото на куче е злоупотребила с независимостта си и затова е наказана от законите на природата да бъде затворена в тази кучешка форма. Без да взема под внимание дейностите, извършени от бра̄хман̣а и кучето, уттама-адхика̄рӣ се опитва да бъде от полза и на двамата. Такъв образован предан не се заблуждава от материалните тела, а е привлечен от духовната искра, намираща се в тях.
Ті ж, хто підробляються під уттама-адгіка̄рı̄, і, хизуючись почуттями єдності й братерства, діють на рівні тілесних взаємостосунків, насправді є облудними добродійниками. Поняття про всесвітнє братство треба сприйняти від уттама-адгіка̄рı̄, а не від убогих на розум особистостей, не здатних розпізнати ні індивідуальної душі, ні Наддуші — всюдисущої повновладної експансії Верховного Господа.
Тези, които просто подражават на уттама-адхика̄рӣте, демонстрирайки единство и братство, а в поведението си се ръководят от телесните взаимоотношения, са псевдофилантропи. Схващането за общочовешко братство трябва да се разбере и възприеме от истински уттама-адхика̄рӣ, а не от някой глупак, който не разбира индивидуалната душа или Свръхдушата – пълната експанзия на Върховния Бог, намираща се навсякъде.
В цій мантрі сказано, що слід «розпізнавати», тобто бачити, і це означає, що треба слідувати за попереднім а̄ча̄рйею, досконалим духовним вчителем, на що і вказує слово анупаш́йаті, вжите в цьому розумінні. Паш́йаті означає «розпізнавати». Це не означає, що слід дивитись на речі нашими теперішніми очима. Внаслідок матеріальної недосконалості неозброєним оком нічого не можна побачити належним чином. Лише торкнувшись вищого джерела, тобто дослухаючись до ведичної мудрості, яку сповістив Сам Господь, можна здобути досконале бачення. Ведичні істини передаються лінією учнівської послідовності від Господа до Брахми, від Брахми до На̄ради, від На̄ради до Вйа̄си, від Вйа̄си до багатьох його учнів. Колись не було потреби записувати послання Вед, тому що люди в попередні епохи мали розвинутіший інтелект і гострішу пам’ять. Вони могли дотримувати настанов Вед, лише раз почувши їх від істинного духовного вчителя.
В тази шеста мантра ясно се казва, че човек трябва да наблюдава и да вижда. Това означава да следваш предишните а̄ча̄рии, съвършените учители. Точната санскритска дума, употребена в тази връзка, е анупашяти. Ану означава „да следваш“, а пашяти – да „наблюдаваш“. Така думата анупашяти ни подсказва да не гледаме на нещата с просто око, а да следваме предишните а̄ча̄рии. Поради материалните си недостатъци окото не вижда нищо правилно. Как точно стоят нещата можем да научим от по-висш източник, а най-висшият източник е ведическата мъдрост, водеща началото си от самия Бог. Ведическата истина достига до нас по ученическа приемственост от Бога към Брахма̄, от Брахма̄ към На̄рада, от На̄рада към Вя̄са и от Вя̄са към многобройните му ученици. По-рано не е имало нужда да се записва посланието на Ведите, защото в предишните епохи хората са били по-интелигентни, имали са по-силна памет и са можели да следват наставленията просто като ги чуят веднъж от устата на истински духовен учител.
Нині існує чимало коментарів до явлених священних писань, більшість з яких уклали особистості, котрі не належать до ланцюга учнівської послідовності, що йде від Ш́рı̄ли Вйа̄садеви — першого вчителя ведичної мудрості. Останньою, найбільш досконалою і величною працею Ш́рı̄ли Вйа̄садеви є Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам — авторизований коментар до Веда̄нта-сӯтри. Існує також Бгаґавад-ґı̄та̄, яку повідав Сам Господь, а записав Вйа̄садева. Це найважливіші явлені священні писання, і всілякі коментарі, що суперечать засадам Ґı̄ти або Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, є неавторитетними. Веда̄нта, Веди, Бгаґавад-ґı̄та̄ і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам цілковито узгоджуються між собою, і не варто робити якісь висновки про Веди, не отримавши настанов від представників учнівської послідовності, розпочатої Вйа̄садевою, або принаймні від тих, хто вірить в Бога-Особу та Його різноманітні енерґії.
В днешно време има много коментари върху свещените писания, но повечето от тях не следват Шрӣла Вя̄садева, съставителя на ведическата мъдрост. Последното, най-съвършено и възвишено произведение на Шрӣла Вя̄садева, е Шрӣмад Бха̄гаватам, естествения коментар върху Веда̄нта сӯтра. Да не забравяме и Бхагавад-гӣта̄, изговорена от самия Бог и записана от Вя̄садева. Това са най-важните от многобройните свещени писания; и всеки коментар, противоречащ на принципите на Бхагавад-гӣта̄ или на Шрӣмад Бха̄гаватам, не е авторитетен. Упаниш̣адите, Веда̄нта сӯтра, Ведите, Бхагавад-гӣта̄ и Шрӣмад Бха̄гаватам изграждат едно стройно единство; между тях има пълно съответствие. И никой не бива да си позволява някакви заключения върху Ведите, без да е получил наставления от последователите на Вя̄садева, които вярват в Божествената Личност и многообразните му енергии, разяснени в Шрӣ Ӣшопаниш̣ад.
Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою (18.54), лише той, хто вже досяг стану звільнення, може стати уттама-адгіка̄рı̄ і бачити в кожній живій істоті свого брата. Політичні діячі, що завше переслідують якісь матеріальні цілі, позбавлені такого бачення, і якщо хтось мавпує ознаки уттама-адгіка̄рı̄, то він швидше всього служить не духовній душі, а своєму зовнішньому тілові й прагне слави та матеріальних вигод. Подібний імітатор не знає нічого про духовний світ, тоді як уттама-адгіка̄рı̄ бачить духовну душу живої істоти і служить їй, як духу. Матеріальна сторона в такий спосіб задовольняється сама по собі.
Според Бхагавад-гӣта̄ (6.9) само този, който вече е на равнището на освобождението (брахма-бхута), може да стане уттама-адхика̄рӣ и да смята всяко живо същество за свой брат. Политиците, постоянно устремени към някаква материална изгода, нямат това виждане. Със служене на външното тяло (за слава или с някаква друга користна цел) се подражава на уттама-адхика̄рӣ, но ни най-малко не се служи на душата. Такива подражатели нямат знание за духовния свят. Уттама-адхика̄рӣ вижда душата в тялото и му служи като на душа; това по естествен начин включва в себе си и материята.