Skip to main content

МАНТРА ШОСТА

Mantra Six

Текст

Texte

йас ту сарва̄н̣і бгӯта̄нй
а̄тманй ева̄нупаш́йаті
сарва-бгӯтешу ча̄тма̄нам̇
тато на віджуґупсате
yas tu sarvāṇi bhūtāny
ātmany evānupaśyati
sarva-bhūteṣu cātmānaṁ
tato na vijugupsate

Послівний переклад

Synonyms

йах̣—той, хто; ту—але; сарва̄н̣і—усі; бгӯта̄ні—живі істоти; а̄тмані—у взаємостосунках з Верховним Господом; ева—лише; анупаш́йаті—методично спостерігає; сарва-бгӯтешу—у кожній живій істоті; ча—і; а̄тма̄нам—Наддушу; татах̣—тоді; на—не; віджуґупсате—ненавидить когось.

yaḥ : celui qui ; tu : mais ; sarvāṇi : tous ; bhūtāni : les êtres vivants ; ātmani : en relation avec le Seigneur Suprême ; eva : seulement ; anupaśyati : observe de façon systématique ; sarva-bhūteṣu : en chaque être vivant ; ca : et ; ātmānam : l’Âme Suprême ; tataḥ : par suite ; na : ne pas ; vijugupsate : hait quiconque.

Переклад

Translation

Той, хто бачить зв’язок усього з Верховним Господом, хто бачить усіх живих істот як Його невід’ємні частки і хто бачить Верховного Господа всередині усього, той ніколи не відчуває ненависті ні до кого й ні до чого.

Celui qui voit tout en relation avec le Seigneur Suprême, qui voit que tous les êtres font partie intégrante du Seigneur et qui voit le Seigneur en tout, celui-là ne hait rien ni personne.

Коментар

Purport

Тут змальовано маха̄бга̄ґавата, видатну особистість, яка все бачить у зв’язкові з Верховним Богом-Особою. Є три ступені усвідомлення присутності Верховного Господа. На нижчому ступені осягнення Бога перебуває каніштга-адгіка̄рı̄. Такий відданий, згідно із своєю вірою, відвідує одне місце поклоніння — храм, церкву або мечеть і поклоняється там, як те радять святі писання. Він вважає, що Господь присутній лише в місцях поклоніння Йому й ніде більше. Він не може розпізнати того, хто усвідомив Верховного Господа, або гідно оцінити міру відданого служіння іншої людини. Такі віддані дотримуються шаблонних правил й інколи сваряться між собою, вважаючи свій зразок відданості ліпшим од інших. Такі каніштга-адгіка̄рі, що перебувають на найнижчому рівні відданого служіння, насправді є матеріалістичними відданими, які просто намагаються вийти за межі матерії й досягнути духовного рівня.

Ce mantra décrit le mahā-bhāgavata, la grande âme qui voit tout en relation avec Dieu, la Personne Suprême. Il existe trois niveaux de perception du Seigneur. Les kaniṣṭha-adhikārīs, au niveau le plus bas, se rendent dans le lieu de culte assigné par leur religion (temple, église, mosquée…) afin d’y accomplir les divers rites prescrits par leurs Écritures respectives. Ils croient que le Seigneur n’est présent qu’au lieu du culte et sont incapables de juger du degré de dévotion des autres croyants, ni de discerner qui a réalisé Dieu. Ils suivent des pratiques routinières et se querellent parfois entre eux, estimant tel ou tel culte supérieur à un autre. Ces kaniṣṭha-adhikārīs sont des dévots encore très matérialistes qui essaient seulement de dépasser le matériel pour arriver au plan spirituel.

Над каніштга-адгіка̄рі перебувають мадгйама-адгіка̄рı̄, ті, хто сягнув проміжної стадії відданого служіння. У своїх взаємостосунках з Господом ці віддані дотримуються чотирьох принципів: 1) перед усе вони бачать Верховного Господа; 2) вони одрізняють відданих Господа; 3) вони розпізнають невинних, позбавлених знань про Бога і 4) вони виявляють атеїстів, що не вірують у Господа і які ненавидять тих, хто віддано служить Йому.

Мадгйама-адгіка̄рı̄ поводиться по-різному, відповідно до вищезгаданих чотирьох принципів. Він поклоняється Господу як об’єкту своєї любові і дружить із тими, хто причетний до відданого служіння. Він намагається пробудити любов до Бога, що дрімає в серцях невинних, але уникає атеїстів, що глузують з самого Господнього Імені.

Viennent ensuite les madhyama-adhikārīs, dont le niveau de réalisation se situe au second stade. Ils font la distinction entre quatre catégories d’êtres : 1) Dieu, le Seigneur Suprême, 2) les dévots du Seigneur, 3) les innocents, ceux qui n’ont aucune connaissance de Dieu, et 4) les athées sans foi et pleins de haine pour les dévots. Envers chacun d’eux les madhyama-adhikārīs adoptent une attitude différente. Ils adorent le Seigneur, considérant qu’Il est le seul objet de leur amour, et se lient d’amitié avec Ses serviteurs ; ils tentent d’éveiller l’amour de Dieu qui dort dans le cœur des innocents, mais ne s’approchent pas des athées, de ceux qui vont jusqu’à se moquer du nom du Seigneur.

Вище від мадгйама-адгіка̄рı̄ перебуває уттама-адгіка̄рı̄, який все сприймає в зв’язкові з Верховним Господом. Він не вбачає різниці між теїстами та атеїстами, тому що бачить, що кожен є невід’ємною часткою Бога. Уттама-адгіка̄рı̄ добре знає, що нема різниці між високоосвіченим бра̄хман̣ою і собакою на вулиці, бо обоє вони від Господа, хоча втілені по-різному, залежно від їхньої якісно відмінної матеріальної діяльності. Він бачить, що бра̄хман̣а, бувши часткою Верховного Господа, правильно скористався із своєї невеличкої незалежності, якою його наділив Господь, тоді як духовна частка, що перебуває в тілі собаки, зловживала своєю свободою, за що її і було покарано у відповідності із законами природи, які примістили її в тіло нерозумної тварини. Незважаючи на різницю в діях бра̄хман̣и і собаки, уттама-адгіка̄рı̄ намагається робити добро обом. Подібного відданого-мудреця не вводять в оману матеріальні тіла, його приваблює духовна іскра, що перебуває всередині цих оболонок.

Au-dessus du madhyama-adhikārī se trouve l’uttama-adhikārī, qui lui voit tout en relation avec le Seigneur Suprême. Il ne fait aucune distinction entre le croyant et l’athée, les voyant tous deux comme partie intégrante de Dieu. Il sait qu’en essence aucune différence n’existe entre un brāhmaṇa érudit et un chien des rues, car bien qu’enfermés dans des corps différents en raison de leur karma respectif, ils sont chacun une infime partie du Seigneur. Parce qu’il sut faire bon usage de l’infime indépendance que le Seigneur lui avait accordée, le premier acquit un corps de brāhmaṇa alors que le second, pour avoir mal utilisé cette indépendance, se trouva puni par les lois de la nature et emprisonné dans le corps d’un chien. Sans tenir compte des mérites respectifs du brāhmaṇa et de l’animal, l’uttama-adhikārī essaie de faire du bien aux deux. Un dévot d’une telle sagesse ne se laisse pas tromper par l’apparence extérieure du corps mais, au contraire, est attiré par l’étincelle spirituelle qui l’anime. 

Ті ж, хто підробляються під уттама-адгіка̄рı̄, і, хизуючись почуттями єдності й братерства, діють на рівні тілесних взаємостосунків, насправді є облудними добродійниками. Поняття про всесвітнє братство треба сприйняти від уттама-адгіка̄рı̄, а не від убогих на розум особистостей, не здатних розпізнати ні індивідуальної душі, ні Наддуші — всюдисущої повновладної експансії Верховного Господа.

Ceux qui imitent l’uttama-adhikārī en faisant montre de sentiments de fraternité et de solidarité, mais ne prennent en considération que le corps matériel, sont de faux philanthropes. La vraie notion de fraternité universelle doit être acquise auprès d’un authentique uttama-adhikārī, non d’utopistes qui ignorent tout de l’âme distincte et de l’Âme Suprême, l’omniprésente émanation de Dieu.

В цій мантрі сказано, що слід «розпізнавати», тобто бачити, і це означає, що треба слідувати за попереднім а̄ча̄рйею, досконалим духовним вчителем, на що і вказує слово анупаш́йаті, вжите в цьому розумінні. Паш́йаті означає «розпізнавати». Це не означає, що слід дивитись на речі нашими теперішніми очима. Внаслідок матеріальної недосконалості неозброєним оком нічого не можна побачити належним чином. Лише торкнувшись вищого джерела, тобто дослухаючись до ведичної мудрості, яку сповістив Сам Господь, можна здобути досконале бачення. Ведичні істини передаються лінією учнівської послідовності від Господа до Брахми, від Брахми до На̄ради, від На̄ради до Вйа̄си, від Вйа̄си до багатьох його учнів. Колись не було потреби записувати послання Вед, тому що люди в попередні епохи мали розвинутіший інтелект і гострішу пам’ять. Вони могли дотримувати настанов Вед, лише раз почувши їх від істинного духовного вчителя.

Ce mantra indique clairement qu’il faut « observer », regarder de façon systématique. Le mot anupaśyati (anu,« suivre » et paśyati, « observer ») signifie en effet qu’il ne faut pas voir les choses telles que l’œil nu nous les montre, mais suivre les ācāryas d’une authentique lignée et voir par leur intermédiaire. L’œil imparfait ne permet pas de voir les choses telles qu’elles sont ; on ne peut percevoir la vérité que si on la reçoit d’une source supérieure, et la plus haute source de vérité est le savoir védique, émis par le Seigneur Lui-même. Cette vérité fut transmise par une succession de maître à disciple qui, depuis le Seigneur Lui-même, se poursuivit avec Brahmā, Nārada, Vyāsadeva et bien d’autres, jusqu’à nos jours. Aux temps védiques, il n’était pas nécessaire de mettre le message des Vedas sous forme écrite, car l’homme, plus intelligent et doué d’une mémoire plus développée qu’aujourd’hui, pouvait assimiler et suivre les instructions données en ne les ayant entendues qu’une seule fois des lèvres d’un maître spirituel authentique.

Нині існує чимало коментарів до явлених священних писань, більшість з яких уклали особистості, котрі не належать до ланцюга учнівської послідовності, що йде від Ш́рı̄ли Вйа̄садеви — першого вчителя ведичної мудрості. Останньою, найбільш досконалою і величною працею Ш́рı̄ли Вйа̄садеви є Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам — авторизований коментар до Веда̄нта-сӯтри. Існує також Бгаґавад-ґı̄та̄, яку повідав Сам Господь, а записав Вйа̄садева. Це найважливіші явлені священні писання, і всілякі коментарі, що суперечать засадам Ґı̄ти або Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, є неавторитетними. Веда̄нта, Веди, Бгаґавад-ґı̄та̄ і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам цілковито узгоджуються між собою, і не варто робити якісь висновки про Веди, не отримавши настанов від представників учнівської послідовності, розпочатої Вйа̄садевою, або принаймні від тих, хто вірить в Бога-Особу та Його різноманітні енерґії.

À l’heure actuelle, il existe de nombreux commentaires sur les Écritures révélées, mais la plupart d’entre eux ne suivent pas la lignée disciplique issue de Śrīla Vyāsadeva qui, le premier, compila la sagesse védique. Son œuvre finale, la plus parfaite et la plus sublime, est le Śrīmad-Bhāgavatam, le commentaire naturel du Vedānta-sūtra. Ce fut lui, aussi, qui transcrivit la Bhagavad-gītā, faite des paroles mêmes du Seigneur. Ce sont là les Écritures les plus importantes, et tout autre commentaire en contradiction avec les principes de la Bhagavad-gītāet du Śrīmad-Bhāgavatam est dépourvu d’autorité. Les enseignements des Upaniṣads, du Vedānta-sūtra, des Vedas, de la Bhagavad-gītā et du Śrīmad-Bhāgavatam sont tous en parfaite harmonie. Par conséquent, à moins d’avoir été initié au savoir par un maître de la lignée de Vyāsadeva, croyant en la Personnalité de Dieu et en Ses diverses énergies telles que les décrivent l’Īśopaniṣad, personne n’est apte à commenter les Vedas.

Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою (18.54), лише той, хто вже досяг стану звільнення, може стати уттама-адгіка̄рı̄ і бачити в кожній живій істоті свого брата. Політичні діячі, що завше переслідують якісь матеріальні цілі, позбавлені такого бачення, і якщо хтось мавпує ознаки уттама-адгіка̄рı̄, то він швидше всього служить не духовній душі, а своєму зовнішньому тілові й прагне слави та матеріальних вигод. Подібний імітатор не знає нічого про духовний світ, тоді як уттама-адгіка̄рı̄ бачить духовну душу живої істоти і служить їй, як духу. Матеріальна сторона в такий спосіб задовольняється сама по собі.

Selon la Bhagavad-gītā (18.54), seul l’homme ayant déjà atteint la libération spirituelle (brahma-bhūta) peut devenir un uttama-adhikārī et voir tous les êtres vivants comme ses propres frères. Les politiciens cupides d’aujourd’hui ne peuvent avoir cette vision. Même s’ils servent autrui au niveau du corps pour en tirer gloire ou autre avantage matériel, ceux qui ne font qu’imiter l’uttama-adhikārī ne rendent aucun service à l’âme spirituelle et n’ont aucune connaissance du monde spirituel. L’uttama-adhikārī, pour sa part, voit l’âme dans le corps de chaque être ; et quand il sert son prochain, c’est à elle qu’il s’adresse, comblant du même coup les besoins matériels et spirituels de ses frères.