ТЕКСТ 39
39
Текст
Текст
на двешйо на ча ба̄ндхавах̣
а̄виш́атй апраматто ’сау
праматтам̇ джанам анта-кр̣т
на двешйо на ча ба̄ндгавах̣
а̄віш́атй апраматто ’сау
праматтам̇ джанам анта-кр̣т
Пословный перевод
Послівний переклад
на — не; ча — і; асйа — Верховного Бога-Особи; каш́чіт — хто-небудь; дайітах̣ — дорогий; на — не; двешйах̣ — ворог; на — не; ча — і; ба̄ндгавах̣ — друг; а̄віш́аті — наближається; апраматтах̣ — пильний; асау — Він; праматтам — неуважних; джанам — осіб; анта-кр̣т — нищитель.
Перевод
Переклад
Господь, Верховная Личность Бога, ни к кому не питает пристрастия, у Него нет ни врагов, ни друзей. Но Он изнутри направляет тех, кто помнит о Нем, и приводит к гибели тех, кто забыл Его.
Верховний Бог-Особа ні до кого не відчуває прив’язаності, і для Нього немає ворогів чи друзів. Але тих, хто Його не забув, Він надихає зсередини, а тих, хто забув Його, Він провадить до загибелі.
Комментарий
Коментар
Забывая о своих взаимоотношениях с Господом Вишну, Верховной Личностью Бога, живое существо попадает в круговорот рождений и смертей. Подобно Верховному Господу, живое существо является вечным, но его забывчивость становится причиной того, что оно оказывается в материальном мире, где оно вынуждено переселяться из тела в тело, и, когда его очередное тело разрушается, оно думает, что ему тоже пришел конец. На самом деле причиной его гибели является забвение им своих взаимоотношений с Господом Вишну. Каждого, кто помнит о своих изначальных взаимоотношениях с Господом, Господь направляет изнутри. Однако это не означает, что Господь является другом одного живого существа и врагом другого. Он помогает всем, но тот, кто не поддается влиянию материальной энергии, спасается, а тот, кого она вводит в заблуждение, погибает. Вот почему говорится: харим̇ вина̄ на ср̣тим̇ таранти — без помощи Верховного Господа никто не сможет вырваться из круговорота рождений и смертей. Следовательно, долг каждого живого существа — найти прибежище под сенью лотосных стоп Вишну и таким образом разорвать заколдованный круг повторяющихся рождений и смертей.
ПОЯСНЕННЯ: Коли жива істота забуває свої стосунки з Господом Вішну, Верховним Богом-Особою, вона змушена знову й знову народжуватися й помирати. Жива істота так само вічна, як і Верховний Господь, але через своє забуття потрапляє в матеріальний світ і переселяється з одного тіла в інше. А коли тілові настає кінець, вона гадає, що їй також настав кінець. Насправді, причина її загибелі — це її забуття своїх стосунків із Господом Вішну. Кожен, хто відроджує пам’ять про свої одвічні стосунки з Господом, отримує від Нього натхнення зсередини. Це не означає, що Господь до когось ставиться вороже, а до когось — по-дружньому. Він допомагає всім. Але той, хто не піддався ілюзорному впливу матеріальної енерґії, рятується, тоді як той, хто впав в оману, гине. Тому писання кажуть: харім̇ віна̄ на ср̣тім̇ таранті — ніхто не може врятуватися від повторюваних народжень і смертей без допомоги Верховного Господа. Отже, обов’язок кожної живої істоти полягає в тому, щоб віддатися під притулок лотосових стіп Вішну і таким чином врятуватися від круговерті народжень і смертей.