Skip to main content

ТЕКСТЫ 39-40

39–40

Текст

Текст

имам̇ локам̇ татхаива̄мум
а̄тма̄нам убхайа̄йинам
а̄тма̄нам ану йе чеха
йе ра̄йах̣ паш́аво гр̣ха̄х̣
імам̇ локам̇ татгаіва̄мум
а̄тма̄нам убгайа̄йінам
а̄тма̄нам ану йе чеха
йе ра̄йах̣ паш́аво ґр̣ха̄х̣
виср̣джйа сарва̄н анйа̄м̇ш́ ча
ма̄м эвам̇ виш́вато-мукхам
бхаджантй ананйайа̄ бхактйа̄
та̄н мр̣тйор атипа̄райе
віср̣джйа сарва̄н анйа̄м̇ш́ ча
ма̄м евам̇ віш́вато-мукгам
бгаджантй ананйайа̄ бгактйа̄
та̄н мр̣тйор атіпа̄райе

Пословный перевод

Послівний переклад

имам — этот; локам — мир; татха̄ — соответственно; эва — безусловно; амум — этот мир; а̄тма̄нам — тонкое тело; убхайа — в обоих; айинам — путешествуя; а̄тма̄нам — тело; ану — связанное с; йе — те, кто; ча — также; иха — в этом мире; йе — то, которое; ра̄йах̣ — богатство; паш́авах̣ — скот; гр̣ха̄х̣ — дома; виср̣джйа — отказавшись от; сарва̄н — всего; анйа̄н — прочего; ча — и; ма̄м — Мне; эвам — так; виш́ватах̣-мукхам — вездесущему Господу Вселенной; бхаджанти — они поклоняются; ананйайа̄ — непоколебимые; бхактйа̄ — занимаясь преданным служением; та̄н — их; мр̣тйох̣ — смерти; атипа̄райе — Я переношу на другую сторону.

імам  —  цей; локам  —  світ; татга̄  —  відповідно; ева  —  певно; амум  —  той світ; а̄тма̄нам  —  тонке тіло; убгайа  —  в обох; айінам  —  що мандрує; а̄тма̄нам  —  тіло; ану  —  у зв’язку; йе  —  ті, хто; ча  —  також; іха  —  у цьому світі; йе  —  які; ра̄йах̣  —  багатство; паш́авах̣  —  худоба; ґр̣ха̄х̣  —  оселі; віср̣джйа  —  відрікшись; сарва̄н  —  усі; анйа̄н  —  інші; ча  —  і; ма̄м  —  Мені; евам  —  так; віш́ватах̣-мукгам  —  всюдисущому Господу всесвіту; бгаджанті  —  поклоняються; ананйайа̄  —  непохитним; бгактйа̄  —  відданим служінням; та̄н  —  їх; мр̣тйох̣  —  смерті; атіпа̄райе  —  переправляю на другий берег.

Перевод

Переклад

Тот, кто непоколебим в служении Мне, вездесущему Господу Вселенной, забывает о своих надеждах попасть на райские планеты или обрести счастье в этом мире и расстается с мечтами о богатстве, детях, домашнем скоте, доме и всем, что связано с материальным телом. По Моей милости такая душа оказывается по ту сторону рождения и смерти.

Так відданий, поклоняючись Мені, всюдисущому Господу всесвіту і непохитно виконуючи віддане служіння, відкидає бажання потрапити на райські планети чи знайти щастя в цьому світі за допомогою багатства, дітей, худоби, домівки чи будь-чого іншого, пов’язаного з тілом. Таку людину Я переправляю на другий берег океану народжень і смертей.

Комментарий

Коментар

В этих двух стихах говорится о преданном, который непоколебим в своем служении Господу. Такой человек полностью погружен в сознание Кришны и всего себя отдает служению Господу, дороже которого у него никого нет. Поскольку Верховный Господь всеобъемлющ, тот, кто поклоняется Ему с искренней верой, уже достиг всего, чего можно желать, и исполнил все свои обязанности. И в этих стихах Господь обещает забрать такого преданного в тот мир, где нет рождения и смерти. Поэтому Господь Чайтанья говорит, что тот, кто хочет вырваться из круговорота рождения и смерти, должен отказаться от материальной собственности. Иначе говоря, такой человек не должен стремиться достичь райских планет или искать земного счастья, которое приносит материальное богатство, дети, дом или стада домашнего скота.

ПОЯСНЕННЯ: Як випливає з цих двох віршів, непохитно виконувати віддане служіння означає повністю присвятити себе свідомості Крішни, чи відданому служінню, визнаючи Верховного Господа за найдорожчу істоту. Верховний Господь обіймає в Собі все суще, тому той, хто з непохитною вірою поклоняється Йому, природно здобув усі інші багатства і виконав усі інші обов’язки. Господь обіцяє тут, що Він забирає Свого відданого на другий берег океану народжень і смертей. Тому Господь Чайтан’я радив усім, хто хоче піднятися над народженням і смертю, стати вільним від матеріальних статків. Це означає, що не слід шукати щастя в цьому світі чи на райських планетах і що не слід покладати надії на матеріальне багатство, дітей, дім чи худобу.

Мы уже говорили о том, как чистый преданный незаметно для себя обретает освобождение и по каким признакам можно узнать чистого преданного. Жизнь каждого обусловленного живого существа имеет как бы два плана. Мы живем и действуем в той ситуации, в которой оказались волей судьбы, и одновременно готовимся к следующей жизни. Те из нас, кто находится под влиянием гуны благости, готовят себя к жизни на высших планетах, живые существа в гуне страсти в следующей жизни снова родятся среди людей, чтобы продолжать заниматься бурной деятельностью, а тот, кто находится под влиянием гуны невежества, может деградировать и в своей следующей жизни получить тело животного или нецивилизованного человека. Преданному, однако, нет дела ни до этой, ни до следующей жизни, ибо ни в одной из них он не стремится достичь материального благополучия или занять более высокое положение. Он молит Бога: «О мой Господь, мне все равно, где я появлюсь на свет. Я молю Тебя только об одном: позволь мне родиться, пусть даже муравьем, но в доме Твоего преданного!». Чистый преданный никогда не просит Господа освободить его от оков материальной жизни. В сущности, он даже не считает себя достойным освобождения. Вспоминая прожитую жизнь и свои былые прегрешения, он приходит к выводу, что не заслуживает ничего, кроме рождения в аду. Даже если в этой жизни я стараюсь стать преданным, это еще не означает, что в своих прошлых жизнях я был идеальным человеком. Это крайне маловероятно. Преданный всегда трезво оценивает свое положение. Он знает, что Господь, видя его безраздельную преданность, по Своей милости не посылает ему всех страданий, которые он заслужил. В «Бхагавад-гите» Господь обещает: «Предайся Мне, и Я избавлю тебя от всех последствий твоих грехов». В этом проявляется милость Господа. Однако это не означает, что тот, кто предался Его лотосным стопам, не грешил в своей прошлой жизни. Поэтому преданный молит Господа: «Пусть в наказание за свои грехи я буду снова и снова рождаться в материальном мире, но единственное, о чем я молю Тебя, — это чтобы Ты никогда не позволил мне оставить служение Тебе». Преданный обладает достаточно ясным умом, чтобы просить Господа: «Я готов вновь и вновь рождаться и умирать, но позволь мне каждый раз появляться на свет в доме чистого преданного, чтобы я мог продолжать свое духовное развитие».

В цих віршах уже йшлося про те, як чистий відданий непомітно досягає звільнення і в чому це виявляється. Зумовлена душа має в своєму житті два напрямки діяльності. Один    —    це те, що пов’язано з теперішнім життям, а другий    —    це приготування до наступного життя. Якщо я перебуваю під впливом ґуни добра, я намагатимуся піднятися на вищі планети, якщо я перебуваю під впливом ґунистрасті, я залишатимуся в цьому суспільстві, де над усім панує дух пристрасної діяльності, а якщо я перебуваю під впливом ґуни невігластва, в наступному житті я можу скотитися до рівня тварини чи нецивілізованої людини. Але відданий не турбується ні про це життя, ні про наступне, бо ні в тому, ні в іншому він не бажає матеріального добробуту і байдужий як до розкошів, так і до злиднів. Він молиться до Господа: «Господи, хоч би де я народився, навіть якщо я буду мурахою, нехай я просто народжуся в оселі відданого!» Чистий відданий не просить Господа звільнити його від матеріального рабства. Чистий відданий ніколи не вважає себе достойним отримати звільнення. Пам’ятаючи своє попереднє життя і свої лихі вчинки, він вважає, що заслужив кари в найгіршому пеклі. Якщо в цьому житті я ще тільки намагаюся стати відданим, це означає що в попередніх життях я аж ніяк не був ідеальний праведник. Це неможливо. Тому відданий завжди усвідомлює своє справжнє становище. Тільки завдяки тому, що він повністю віддався Господу, його страждання з милості Господа стають меншими. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті»: «Віддайся Мені, і Я захищу тебе від усіх гріхів». Це милість Господа. Але це не означає, що той хто віддався лотосовим стопам Господа, перед тим не чинив нічого лихого. Відданий завжди молиться: «Нехай в покарання за свої гріхи, я народжуюся знову і знову, я благаю лише про одне    —    щоб я не забув про служіння Тобі». Відданий наділений такою силою духу, що молиться до Господа: «Нехай я народжуюся знову й знову, але нехай я народжуся в домі Твого чистого відданого, щоб я мав нагоду розвиватися далі».

Чистый преданный не стремится к тому, чтобы в следующей жизни занять более высокое материальное положение. Он оставил подобные мысли. Кем бы мы ни родились в своей следующей жизни — человеком или даже животным, — нам придется обзаводиться детьми и каким-то имуществом, но преданного не интересуют материальные приобретения. Он довольствуется тем, что посылает ему Господь. Он не стремится занять высокое положение в обществе или дать своим детям блестящее образование. Его нельзя назвать безответственным, он добросовестно исполняет свои обязанности, но при этом не тратит слишком много времени на то, чтобы улучшить условия своей семейной жизни или свое положение в обществе, ибо знает, что все это преходяще. Он целиком поглощен служением Господу, а на все остальные дела отводит лишь необходимый минимум времени (йатха̄рхам упайун̃джатах̣). Чистому преданному все равно, что случится с ним в этой жизни или в следующей; его не интересует даже, что случится с его семьей, детьми или обществом. Погруженный в сознание Кришны, он всего себя отдает служению Господу. В «Бхагавад-гите» сказано, что даже без ведома преданного Господь Сам заботится о том, чтобы, оставив тело, преданный сразу перенесся в Его трансцендентную обитель. Покидая тело, душа преданного не входит в чрево другой матери. Обыкновенное живое существо после смерти переносится в чрево новой матери, чтобы в соответствии со своей кармой (прошлой деятельностью) получить очередное тело. Что же до преданного, то он сразу попадает в духовный мир, где имеет возможность вечно общаться с Господом. В этом проявляется особая милость Господа к Своему преданному. Всемогущий Господь может сделать все, что пожелает. Он может простить живому существу все грехи и перенести его на Вайкунтху. Таково непостижимое могущество Верховного Господа, который всегда милостив к Своим чистым преданным.

Чистий відданий не прагне досягнути вищого становища в наступному житті. Він вже відрікся від таких сподівань. В будь-якому житті, хоч би ким ми були, чи сімейною людиною, чи навіть твариною, нам доведеться мати дітей і шукати засобів до існування, але відданий не турбується ні про які здобутки. Він задоволений тим, що у відповідь на його зусилля саме приходить з милості Бога. Він зовсім не прагне поліпшити своє суспільне становище і не намагається дати дітям блискучу освіту. Він не байдужий до своїх обов’язків і старанно їх виконує, але він не витрачає зайвого часу на те, щоб поліпшити умови свого сімейного життя чи досягнути вищого суспільного становища, розуміючи тимчасовість цих речей. Він повністю віддає себе на служіння Господу, на все інше відводячи рівно стільки часу, скільки конче потрібно (йатга̄рхам упайун̃джатах̣). Чистому відданому байдуже, що з ним станеться наступного життя чи цього життя, він не турбується навіть про сім’ю, дітей і суспільство. Він повністю присвячує себе на служіння Господу в свідомості Крішни. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Господь Сам, без відома відданого, влаштовує так, що той, покинувши тіло, відразу ж потрапляє до Господньої трансцендентної обителі. Покинувши тіло, відданий не мусить входити в лоно іншої матері. Звичайна жива істота після смерті потрапляє в утробу іншої матері, щоб згідно зі своєю кармою, діями, отримати інше тіло. Але що стосується відданого, він одразу ж потрапляє в духовний світ і входить у товариство Господа. Це особлива милість Господа. Як це можливо, пояснено в наступних віршах. Господь всемогутній, і тому для нього немає нічого неможливого. Він може пробачити істоті всі її гріхи. Він може в одну мить перенести її на Вайкунтгалоку. Така незбагненна могутність Верховного Бога-Особи, що дуже любить чистих відданих.