Skip to main content

ТЕКСТ 41

41

Текст

Текст

на̄нйатра мад бхагаватах̣
прадха̄на-пурушеш́вара̄т
а̄тманах̣ сарва-бхӯта̄на̄м̇
бхайам̇ тӣврам̇ нивартате
на̄нйатра мад бгаґаватах̣
прадга̄на-пурушеш́вара̄т
а̄тманах̣ сарва-бгӯта̄на̄м̇
бгайам̇ тіврам̇ нівартате

Пословный перевод

Послівний переклад

на анйатра — никого другого; мат — кроме Меня; бхагаватах̣ — Верховной Личности Бога; прадха̄на-пуруша-ӣш́вара̄т — Господа пракрити и пуруши; а̄тманах̣ — души; сарва-бхӯта̄на̄м — всех живых существ; бхайам — страх; тӣврам — беспощадный; нивартате — не покинет.

на  —  не; анйатра  —  іншого; мат  —  від Мене; бгаґаватах̣  —  Верховного Бога-Особи; прадга̄на-пуруша-іш́вара̄т  —  Господа і пракріті, і пуруші; а̄тманах̣  —  душа; сарва-бгӯта̄на̄м  —  всіх живих істот; бгайам  —  страх; тіврам  —  великий; нівартате  —  облишає.

Перевод

Переклад

До тех пор пока живое существо не найдет прибежище во Мне, оно не сможет избавиться от беспощадного страха перед бесконечной чередой рождений и смертей, ибо Я — всемогущий Господь, Верховная Личность Бога, изначальный творец всего сущего и Высшая Душа всех душ.

Великий страх перед народженням і смертю ніколи не облишає того, хто шукає притулку в будь-кого іншого, крім Мене, бо Я всемогутній Господь, Верховний Бог-Особа, первинне джерело всього творіння і Верховна Душа всіх душ.

Комментарий

Коментар

Из этого стиха следует, что разорвать заколдованный круг рождений и смертей под силу лишь чистому преданному Верховного Господа. Харим̇ вина̄ на ср̣тим̇ таранти. Не заслужив благосклонности Верховной Личности Бога, невозможно вырваться из круговорота рождений и смертей. То же подтверждает и данный стих: можно пытаться постичь Абсолютную Истину с помощью философских размышлений, полагаясь на свои несовершенные чувства и ум, или стараться осознать себя, занимаясь мистической йогой, но ни то, ни другое не поможет нам достичь освобождения до тех пор, пока мы не предадимся Верховной Личности Бога. Значит ли это, что тот, кто совершает суровые аскезы в строгом соответствии со всеми правилами и предписаниями шастр, лишь напрасно тратит силы и время? «Шримад-Бхагаватам» (10.2.32) дает следующий ответ: йе ’нйе ’равинда̄кша вимукта-ма̄нинах̣. Когда Кришна находился во чреве Деваки, Господь Брахма и другие полубоги возносили Ему молитвы: «О лотосоокий Господь, есть люди, которые гордятся тем, что якобы обрели освобождение и слились с бытием Всевышнего или стали Богом, однако всем им просто недостает разума». Говорится, что такие люди, независимо от того, насколько развит их разум, не смогли очистить его от материальной скверны.

ПОЯСНЕННЯ: Тут вказано, що круговерть народжень і смертей не може зупинити ніхто, за винятком чистого відданого Верховного Господа. В писаннях сказано: харім̇ віна̄ на ср̣тім̇ таранті    —    без милості Верховного Бога-Особи неможливо розірвати ланцюг народжень і смертей. Те саме засвідчено тут: людина може намагатися пізнати Абсолютну Істину силою власних роздумів, заснованих на даних недосконалих чуттів, або ж вона може намагатися пізнати себе методами містичної йоґи, але хоч би яких зусиль вона докладала, не віддавшись Верховному Богові-Особі, вона жодними засобами не досягне звільнення. Хтось може запитати: невже всі зусилля людей, які вдаються до суворих аскез і покут, виконуючи вказівки писань, ідуть намарне? «Шрімад-Бгаґаватам» (10.2.32) на це відповідає: йе ’нйе ’равінда̄кша вімукта-ма̄нінах̣. Коли Крішна був у лоні Девакі, Господь Брахма та інші півбоги підносили до Нього молитви: «Любий лотосоокий Господи, багато людей гордо думають, що вони звільнилися і злилися з Богом чи стали Богом самі, але, хоч як вони пишаються такими думками, їм просто бракує розуму». Півбоги пояснюють, що, хоч би яким розвиненим був інтелект таких людей, вони не змогли його навіть очистити. Жива істота, яка очистила свій інтелект, не може думати про щось інше, крім відданості Господу. В «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що наділені великою мудрістю люди, які очистили свій інтелект, віддаються Господу. Бахӯна̄м̇ джанмана̄м анте джн̃а̄нава̄н ма̄м̇ прападйате    —    ті, хто після численних життів оволоділи справді глибоким знанням, віддаються Верховному Господу.

Живое существо, обладающее чистым разумом, не помышляет ни о чем другом, кроме служения Господу. Поэтому «Бхагавад-гита» подтверждает, что чистый разум присущ только самым мудрым из людей. Бахӯна̄м̇ джанмана̄м анте джн̃а̄нава̄н ма̄м̇ прападйате. После многих миллионов жизней тот, кто действительно обладает разумом, предается Верховному Господу. Без этого не может быть и речи об освобождении. В «Бхагаватам» говорится: «Гордецы, которые считают, что обрели освобождение, не служа Тебе, о Господь, лишены ясного разума, ибо до сих пор не предались Тебе. Совершив великое множество аскез и вплотную приблизившись к осознанию Брахмана, они считают, что находятся в его сиянии. Однако, поскольку они не занимаются духовной деятельностью, рано или поздно им придется возвратиться к материальной деятельности». Одного знания о том, что живое существо является Брахманом, не достаточно. Мы должны еще служить Верховному Брахману, и это служение называется бхакти. Брахман должен служить Парабрахману. В шастрах говорится, что, пока человек не осознает себя Брахманом, он не сможет служить Брахману. Верховный Брахман — это Верховная Личность Бога. Живое существо также является Брахманом. Пока человек не осознал себя Брахманом — духовной частицей и вечным слугой Господа, ему только кажется, что он Брахман, его знания остаются чисто теоретическими. Чтобы действительно достичь уровня Брахмана и оставаться на нем, он должен осознать свою духовную природу и реализовать это знание в преданном служении Господу. В противном случае его неминуемо ожидает падение.

Не віддавшись Господу, неможливо досягнути звільнення. «Бгаґаватам» пояснює: «Люди, які просто гордяться собою, вважаючи, що звільнилися без відданого служіння, не мають ясного і чистого інтелекту, тому що не хочуть віддатися Тобі. Незважаючи на всі їхні аскези й покути і незважаючи на те, що вони впритул підходять до усвідомлення Брахмана, гадаючи, що вже досягли сяйва Брахмана, вони не виконують трансцендентної діяльності і тому падають вниз на рівень матеріальної діяльності». Не треба задовольнятися, усвідомивши свою природу Брахмана. Треба присвятити себе на служіння Верховному Брахману, тобто бгакті. Природа Брахмана полягає в тому, щоб служити Парабрахману. У писаннях сказано, що той, хто не став Брахманом, не може служити Брахману. Верховний Брахман    —    це Верховний Бог-Особа. Жива істота теж Брахман. Не усвідомивши свою природу Брахмана, духовної душі, вічного слуги Господа, уявляти себе Брахманом означає залишатися лише на теоретичному рівні. Щоб справді існувати на рівні Брахмана, треба усвідомити свою природу Брахмана і разом з тим присвятити себе на віддане слуіжння Господу. Інакше падіння не уникнути.

В «Бхагаватам» сказано, что, поскольку непреданные пренебрегают трансцендентным любовным служением лотосным стопам Верховного Господа, их разум остается нечистым, и это становится причиной их падения. Живое существо не может находиться в бездействии. Если оно не занимается трансцендентной деятельностью в служении Господу, ему придется вернуться к материальной деятельности, которая снова ввергнет его в круговорот рождений и смертей. Господь Капила говорит здесь: «Без Моей милости…» (на̄нйатра мад бхагаватах̣). В данном стихе Господь назван Бхагаваном, Верховной Личностью Бога. Титул «Бхагаван» указывает на то, что Он обладает всеми достояниями и потому способен вызволить живое существо из круговорота рождений и смертей. Другой эпитет Господа, упомянутый здесь, — прадха̄на. Прадха̄на значит «Всевышний». Господь одинаково относится ко всем живым существам, но к тем, кто предался Ему, Он проявляет особую благосклонность. В «Бхагавад-гите» тоже говорится о беспристрастности Господа. Он никого не считает Своим другом или врагом, однако преданные Господа могут рассчитывать на Его особую милость. По милости Господа тот, кто предался Ему, освобождается из круговорота рождений и смертей. Тот же, кому не удалось снискать Его милость, обречен снова и снова рождаться в материальном мире, тщетно пытаясь обрести освобождение с помощью других методов духовного самоосознания.

«Бгаґаватам» пояснює, що невіддані нехтують трансцендентним любовним служінням лотосовим стопам Бога-Особи, і тому їхній інтелект залишається слабким і вони падають. Жива істота не може не діяти. Якщо вона не вдається до трансцендентної діяльності відданого служіння, їй не вдасться уникнути падіння на рівень матеріальної діяльності. Коли особа опускається на рівень матеріальної діяльності, їй не вирватися з круговерті народжень і смертей. Господь Капіла каже тут: «Без Моєї милості» (на̄нйатра мад бгаґаватах̣). Як випливає з цього вірша, Господь    —    це Бгаґаван, Верховний Бог-Особа, а отже Він сповнений усіх багатств і наділений усією могутністю, потрібною для того, щоб звільнити істоту з виру народжень і смертей. Також тут вжито інший епітет Господа    —    прадга̄на, тобто «Всевишній». Він однаково ставиться до всіх, але до того, хто віддається Йому, Він виявляє особливу ласку. У «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що Господь до всіх ставиться однаково: Він нікого не вважає за ворога і нікого не вважає за друга, але тому, хто віддався Йому, Він дарує особливу прихильність. З милості Господа, просто віддавшись Йому, можна вирватися з круговороту народжень і смертей. Інакше істота буде народжуватися життя за життям, марно силкуючись досягнути звільнення якимись іншими способами.