VERSO 39
ВІРШ 39
Texto
Текст
sthāne ’tha dharma-makha-manv-amarāvanīśāḥ
ante tv adharma-hara-manyu-vaśāsurādyā
māyā-vibhūtaya imāḥ puru-śakti-bhājaḥ
стга̄не ’тга дгарма-макга-манв-амара̄ваніш́а̄х̣
анте тв адгарма-хара-манйу-ваш́а̄сура̄дйа̄
ма̄йа̄-вібгӯтайа іма̄х̣ пуру-ш́акті-бга̄джах̣
Sinônimos
Послівний переклад
sarge — no início da criação; tapaḥ — penitência; aham — eu mesmo; ṛṣayaḥ — sábios; nava — nove; ye prajeśāḥ — aqueles que gerariam; sthāne — no período intermediário enquanto a criação é mantida; atha — decerto; dharma — religião; makha — o Senhor Viṣṇu; manu — o pai da humanidade; amara — os semideuses designados para controlar os assuntos da manutenção; avanīśāḥ — os reis dos diferentes planetas; ante — no final; tu — mas; adharma — irreligião; hara — o senhor Śiva; manyu-vaśa — sujeitos à ira; asura-ādyāḥ — ateístas, os inimigos dos devotos; māyā — energia; vibhūtayaḥ — poderosos representantes; imāḥ — todos eles; puru-śakti-bhājaḥ — do Senhor supremamente poderoso.
сарґе — на початку творення ; тапах̣ — покути ; ахам — я ; р̣шайах̣ — мудреців; нава — дев’ятеро; йе праджеш́а̄х̣ — майбутніх прародителів; стга̄не — в середній період існування творіння, щоб його підтримувати; атга — безперечно; дгарма — релігія; макга — Господь Вішну; ману — батько людства; амара — півбоги, уповноважені наглядати за підтриманням всесвіту; аваніш́а̄х̣ — і царі різних планет; анте — наприкінці ; ту — однак ; адгарма — безбожність ; хара — Господь Шіва; манйу-ваш́а — підвладний гніву; асура-а̄дйа̄х̣ — атеїсти, ворожі до відданих ; ма̄йа̄ — енерґія ; вібгӯтайах̣ — могутні представники ; іма̄х̣ — всі вони ; пуру - ш́акті - бга̄джах̣ — Господа, повелителя верховної сили.
Tradução
Переклад
No início da criação, existem a penitência, eu [Brahmā] e os Prajāpatis, os grandes sábios que geram; depois, durante a manutenção da criação, existem o Senhor Viṣṇu, os semideuses com poderes controladores e os reis de diferentes planetas. No final, todavia, há irreligião e, depois, o senhor Śiva e os ateístas cheios de ira etc. Todos eles são diferentes manifestações representativas da energia do poder supremo, o Senhor.
На самому початку творіння є аскеза, я сам [Брахма] та Праджапаті, великі мудреці-прародителі. Згодом, коли надходить час підтримувати життєдіяльність творіння, діють Господь Вішну, наділені владою півбоги та царі різних планет. Але наприкінці запановує безбожність, після чого приходить Господь Шіва та оскаженілі атеїсти. Усі вони суть різні прояви енерґії вишньої сили — Господа.
Comentário
Коментар
SIGNIFICADO—O mundo material é criado pela energia do Senhor, a qual se manifesta no início da criação pela penitência de Brahmājī, o primeiro ser vivo da criação, após o que vêm os nove Prajāpatis, conhecidos como grandes sábios. Na fase em que se mantém a criação, existe o serviço devocional ao Senhor Viṣṇu – ou a religião verdadeira –, os diferentes semideuses e, em diferentes planetas, os reis que mantêm o mundo. Por fim, quando a criação se prepara para o seu desfecho, aparece primeiro o princípio da irreligião, depois o senhor Śiva com os ateístas, cheios de ira. Porém, todos eles não passam de diferentes manifestações do Senhor Supremo. Portanto, Brahmā, Viṣṇu e Mahādeva (Śiva) são diferentes encarnações dos diferentes modos da natureza material. Viṣṇu é o Senhor do modo da bondade, Brahmā é o senhor do modo da paixão, e Śiva é o senhor do modo da ignorância. Em última análise, a criação material é uma simples manifestação temporária destinada a dar a oportunidade de liberarem-se as almas condicionadas que estão aprisionadas no mundo material, e aquele que se coloca sob a proteção do Senhor Viṣṇu e desenvolve o modo da bondade tem a maior oportunidade de se liberar, seguindo os princípios vaiṣṇavas e sendo, então, promovido ao reino de Deus, do qual não mais regressará a este terrível mundo material.
ПОЯСНЕННЯ: Матеріальний світ творить Господня енерґія, проявлена на початку світу з аскези Брахмаджі, першої живої істоти у творінні. Тоді з’являються дев’ять Праджапаті, великих мудреців. Коли надходить час підтримувати творіння, всесвіт тримається на відданому служінні Господу Вішну, тобто справжній релігії, а також на численних півбогах та царях на всіх планетах. А наприкінці, коли творіння наближається до свого знищення, насамперед поширюється безбожність, а тоді з’являється Господь Шіва разом із розлюченими атеїстами. Однак усі вони — просто різні прояви Верховного Господа. Отже, Брахма, Вішну й Махадева (Шіва) — це окремі втілення різних ґун матеріальної природи. Вішну — це повелитель ґуни добра, Брахма — ґуни страсти, а Шіва — ґуни невігластва. У кінцевому підсумку, матеріальне творіння проявляється лише тимчасово, щоб дати зумовленим душам нагоду вирватись із пастки матеріального світу. І той, хто під захистом Господа Вішну розвиває в собі ґуну добра, здобуває найліпші можливості звільнитись. Дотримуючись засад вайшнавізму, він дістає вступ у царство Бога і вже ніколи не повертається до повного страждань матеріального світу.