ШБ 2.7.39
Devanagari
सर्गे तपोऽहमृषयो नव ये प्रजेशा:
स्थानेऽथ धर्ममखमन्वमरावनीशा: ।
अन्ते त्वधर्महरमन्युवशासुराद्या
मायाविभूतय इमा: पुरुशक्तिभाज: ॥ ३९ ॥
स्थानेऽथ धर्ममखमन्वमरावनीशा: ।
अन्ते त्वधर्महरमन्युवशासुराद्या
मायाविभूतय इमा: पुरुशक्तिभाज: ॥ ३९ ॥
Verse text
сарґе тапо ’хам р̣шайо нава йе праджеш́а̄х̣
стга̄не ’тга дгарма-макга-манв-амара̄ваніш́а̄х̣
анте тв адгарма-хара-манйу-ваш́а̄сура̄дйа̄
ма̄йа̄-вібгӯтайа іма̄х̣ пуру-ш́акті-бга̄джах̣
стга̄не ’тга дгарма-макга-манв-амара̄ваніш́а̄х̣
анте тв адгарма-хара-манйу-ваш́а̄сура̄дйа̄
ма̄йа̄-вібгӯтайа іма̄х̣ пуру-ш́акті-бга̄джах̣
Synonyms
сарґе — на початку творення; тапах̣ — покути; ахам — я; р̣шайах̣ — мудреців; нава — дев’ятеро; йе праджеш́а̄х̣ — майбутніх прародителів; стга̄не — в середній період існування творіння, щоб його підтримувати; атга — безперечно; дгарма — релігія; макга — Господь Вішну; ману — батько людства; амара — півбоги, уповноважені наглядати за підтриманням всесвіту; аваніш́а̄х̣ — і царі різних планет; анте — наприкінці; ту — однак; адгарма — безбожність; хара — Господь Шіва; манйу-ваш́а — підвладний гніву; асура-а̄дйа̄х̣ — атеїсти, ворожі до відданих; ма̄йа̄ — енерґія; вібгӯтайах̣ — могутні представники; іма̄х̣ — всі вони; пуру - ш́акті - бга̄джах̣ — Господа, повелителя верховної сили.
Translation
На самому початку творіння є аскеза, я сам [Брахма] та Праджапаті, великі мудреці-прародителі. Згодом, коли надходить час підтримувати життєдіяльність творіння, діють Господь Вішну, наділені владою півбоги та царі різних планет. Але наприкінці запановує безбожність, після чого приходить Господь Шіва та оскаженілі атеїсти. Усі вони суть різні прояви енерґії вишньої сили — Господа.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Матеріальний світ творить Господня енерґія, проявлена на початку світу з аскези Брахмаджі, першої живої істоти у творінні. Тоді з’являються дев’ять Праджапаті, великих мудреців. Коли надходить час підтримувати творіння, всесвіт тримається на відданому служінні Господу Вішну, тобто справжній релігії, а також на численних півбогах та царях на всіх планетах. А наприкінці, коли творіння наближається до свого знищення, насамперед поширюється безбожність, а тоді з’являється Господь Шіва разом із розлюченими атеїстами. Однак усі вони — просто різні прояви Верховного Господа. Отже, Брахма, Вішну й Махадева (Шіва) — це окремі втілення різних ґун матеріальної природи. Вішну — це повелитель ґуни добра, Брахма — ґуни страсти, а Шіва — ґуни невігластва. У кінцевому підсумку, матеріальне творіння проявляється лише тимчасово, щоб дати зумовленим душам нагоду вирватись із пастки матеріального світу. І той, хто під захистом Господа Вішну розвиває в собі ґуну добра, здобуває найліпші можливості звільнитись. Дотримуючись засад вайшнавізму, він дістає вступ у царство Бога і вже ніколи не повертається до повного страждань матеріального світу.