ШБ 2.7.38
Devanagari
यर्ह्यालयेष्वपि सतां न हरे: कथा: स्यु:
पाषण्डिनो द्विजजना वृषला नृदेवा: ।
स्वाहा स्वधा वषडिति स्म गिरो न यत्र
शास्ता भविष्यति कलेर्भगवान् युगान्ते ॥ ३८ ॥
पाषण्डिनो द्विजजना वृषला नृदेवा: ।
स्वाहा स्वधा वषडिति स्म गिरो न यत्र
शास्ता भविष्यति कलेर्भगवान् युगान्ते ॥ ३८ ॥
Verse text
йархй а̄лайешв апі сата̄м̇ на харех̣ катга̄х̣ сйух̣
па̄шан̣д̣іно двіджа-джана̄ вр̣шала̄ нр̣дева̄х̣
сва̄ха̄ свадга̄ вашад̣ іті сма ґіро на йатра
ш́а̄ста̄ бгавішйаті калер бгаґава̄н йуґа̄нте
па̄шан̣д̣іно двіджа-джана̄ вр̣шала̄ нр̣дева̄х̣
сва̄ха̄ свадга̄ вашад̣ іті сма ґіро на йатра
ш́а̄ста̄ бгавішйаті калер бгаґава̄н йуґа̄нте
Synonyms
йархі — коли буде так; а̄лайешу — в оселі; апі — навіть; сата̄м — культурних людей; на — не; харех̣ — про Бога-Особу; катга̄х̣ — бесіди; сйух̣ — матимуть місце; па̄шан̣д̣інах̣ — атеїсти; двіджа-джана̄х̣ — ті, хто називатимуть себе представниками трьох вищих класів (брахманами, кшатріями та вайш’ями); вр̣шала̄х̣ — нижчий клас, або шудри; нр̣-дева̄х̣ — урядові міністри; сва̄ха̄ — гімни , які співають на жертвопринесеннях; свадга̄ — складові, які використовують у жертвопринесеннях; вашат̣ — жертовник; іті — це все; сма — буде; ґірах̣ — слова; на — ніколи; йатра — ніде; ш́а̄ста̄ — каратель; бгавішйаті — з’явиться; калех̣ — Калі - юґи; бгаґава̄н — Бог- Особа; йуґа-анте — наприкінці.
Translation
Пізніше, наприкінці Калі-юґи, — коли вже годі буде почути десь розмову про Бога, навіть по оселях так званих святих людей і вихованих представників трьох вищих каст, і коли влада перейде до рук міністрів, обраних з-посеред низьконароджених шудр або навіть з нижчих верств, а жертвопринесення будуть настільки забуті, що ніхто не розумітиме навіть назв жертовних предметів чи дій, — Господь з’явиться як вишній каратель.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші наведено ознаки найлихішої доби в історії матеріального світу, яка передує кінцю нашої епохи, Калі-юґи. Сутність усіх цих лих одна — безбожність. Навіть так звані святі, а також представники вищих каст суспільства, яких називають двіджа-джани, тобто двічінароджені, стануть атеїстами. Ці атеїсти забудуть навіть святе ім’я Господа, а Його діяння і поготів. Вищі класи суспільства, а саме: клас інтелектуальних людей, які визначають розвиток суспільства та пояснюють обов’язки усіх класів, клас керівників, які дбають про лад та законність у суспільстві, і господарчий клас, який забезпечує економічний розвиток суспільства, повинні неодмінно володіти ґрунтовним знанням про Верховного Господа. Вони повинні достовірно знати Господні імена, якості, ігри, супутників, атрибути та втілення. Святого і представника вищої суспільної касти чи класу визначають за глибиною його знання з науки про Бога (таттва-ґ’яни), а не за походженням чи зовнішніми позначеннями. Якщо людина не знає науки про Бога і не вміє виконувати віддане служіння, то будь-які її спадкові титули й позначення вважають за прикраси трупа. А коли суспільство починають наводнювати такі прикрашені трупи, мирне проґресивне життя людей порушується чимдалі більше. За браком виховання й знання вищі верстви суспільства нині не мають права називатися двіджа-джани, двічінароджені. На сторінках цього великого писання не раз пояснено важливість другого народження, і цей вірш знову нагадує, що народження внаслідок статевих зносин батька й матері вважають за тваринне народження. А якщо після такого тваринного народження людина будує життя на тваринних засадах — їда, сон, самозахист та парування — і не дбає про науку духовного розвитку, то це життя називають життям шудр, або, простіше, безкультурної черні. У цьому вірші сказано, що за Калі-юґи урядова влада перейде до рук темних безбожників з робітничого класу, а нрідевами (урядовими міністрами) будуть врішали, безкультурні люди з нижчих верств. У суспільстві, яке заповнюють безкультурні люди нижчих класів, дарма сподіватись якогось миру чи процвітання. Манери таких безкультурних суспільних тварин уже набувають нині популярности, а тому обов’язок керівників — взяти це до уваги і постаратись перебудувати суспільство, спираючись на засади двічінароджених людей, що освоїли науку свідомости Бога. Це можна зробити, якщо поширювати вчення «Шрімад-Бгаґаватам» по всьому світі. А після виродження людства Господь втілюється як Калкі- аватара і безжально знищує все демонічне.