Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.7.37
Текст
пӯрбгір майена віхіта̄бгір адр̣ш́йа-тӯрбгіх̣
лока̄н ґгната̄м̇ маті-вімохам атіпралобгам̇
вешам̇ відга̄йа багу бга̄шйата аупадгармйам
Послівний переклад
дева - двіша̄м — ненависників Господніх відданих ; ніґама — Вед ; вартмані — на шляху ; нішт̣гіта̄на̄м — утверджених; пӯрбгіх̣ — ракетами; майена — великим вченим Майею; віхіта̄бгіх̣ — зроблені; адр̣ш́йа-тӯрбгіх̣ — невидимі в небі; лока̄н — всіляких планет; ґгната̄м — убивць; маті-вімохам — спантеличення; атіпралобгам — дуже привабливі; вешам — шати; відга̄йа — зробивши так; баху бга̄шйате — говоритиме дуже багато; аупадгармйам — другорядні засади релігії.
Переклад
Коли безбожники, добре обізнані на ведичній науці, нищитимуть жителів різних планет з невидимих ракет у небі, збудованих завдяки великому вченому Майі, Господь спантеличить їх, прийшовши у привабливому образі Будди і проповідуючи другорядні релігійні засади.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Втілення Господа Будди, за яке тут ідеться, — це не той Будда, про якого відомо з сучасної історії людства. Згідно з поясненням Шріли Джіви Ґосвамі, у цьому вірші йде мова про втілення Будди з іншої епохи Калі. За життя одного Ману минає понад сімдесят Калі-юґ, і за одної з них з’являється Будда, якого описано тут. Господь Будда приходить на Землю, коли люди з головою поринають у матеріалізм, і проповідує прості заповіді релігійного життя. Так, ахімса сама по собі не становить засаду релігії, але для людини, яка хоче жити справжнім релігійним життям, це важлива якість. Це проста заповідь, заснована на здоровому глузді, яка радить не робити зла жодній тварині чи істоті, бо все зло обернеться на самого лиходія. Проте щоб засвоїти цю заповідь і не чинити ніякого насильства, треба спочатку засвоїти дві інші засади — бути смиренним і відкинути всяку гординю. Не виховавши в собі смирення і не відкинувши гординю, неможливо бути незлобивим і вільним від насильства. А коли людина вже живе без насильства, їй треба вчитися терплячости й простоти. Вона повинна вшановувати великих вчителів релігії та духовних провідників, приборкувати чуття, виховувати в собі неприв’язаність до родини та дому, віддано служити Господу і т. д. Врешті-решт людина повинна визнати верховенство Господа і стати Його відданим. Усе інше поза цим — не релігія. У релігії всі приписи ставлять у центр Бога. Якщо заповіді якогось вчення не ставлять у центр Бога, то це просто правила моралі, які являють собою лише другорядні релігійні принципи і які об’єднують під єдиною назвою упадгарма, тобто «те, що наближує до релігії».