Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.7.36
Текст
стока̄йуша̄м̇ сва-ніґамо бата дӯра-па̄рах̣
а̄віргітас тв ануйуґам̇ са хі сатйаватйа̄м̇
веда-друмам̇ віт̣а-паш́о вібгаджішйаті сма
Послівний переклад
ка̄лена — з плином часу ; міліта - дгійа̄м — менш розумних людей; авамр̣ш́йа — зваживши на труднощі; нР̣̄н̣а̄м — людства в цілому; стока-а̄йуша̄м — людей з коротким життям; сва - ніґамах̣ — ведичні писання , що їх Він уклав ; бата — достеменно; дӯра-па̄рах̣ — дуже складні; а̄вірхітах̣ — з’явившись; ту — однак; ануйуґам — відповідно до епохи; сах̣ — Він (Господь); хі — безперечно; сатйаватйа̄м — з лона Сат’яваті; веда-друмам — ведичне дерево бажань; віт̣а-паш́ах̣ — розбивши на галузі; вібгаджішйаті — поділить; сма — поістині.
Переклад
Господь , втілившись власною особою як син Сат’яваті [В’ясадева], визнає Свій виклад ведичних писань заскладним для людей невеликого розуму та короткого життя, і тому розділить дерево ведичного знання на окремі галузі, відповідно до обставин тієї епохи.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Брахма передвіщає, як у майбутньому для недовговічних людей Калі-юґи буде складений «Шрімад-Бгаґаватам». Як пояснено в Першій пісні, малорозумні люди Калі-юґи мало що будуть недовговічні — їх обпадатимуть численні проблеми, породжені неприродним життям безбожного суспільства. Науковий проґрес, присвячений удосконаленню тілесних вигод, — це, згідно з законами матеріальної природи, проґрес у ґуні невігластва. Справжній науковий поступ означає поступ у самоусвідомленні. Однак за епохи Калі менш розумні люди помилково гадають, що все їхнє існування зводиться до цього короткого життя тривалістю в сто років (а нині, фактично, у шістдесят чи й сорок). У цих людей слабкий інтелект, і це видно хоча б з того, що вони нічого не відають за вічне життя. Вони ототожнюють себе з тимчасовим матеріальним тілом, яке живе сорок років, і цілісіньке своє життя присвячують тільки йому. Таких людей порівнюють до ослів та биків. Але Господь — милосердний батько всіх живих істот — вчить їх усеохопної ведичної мудрости у таких стислих творах, як це «Бгаґавад-ґіта» чи призначений для подальших студій «Шрімад-Бгаґаватам». Так само В’ясадева уклав і решту Пуран та «Махабгарати», пристосувавши їх для людей у різних ґунах матеріальної природи. Разом з тим жодне з цих писань не відхиляється від ведичних засад.