VERSO 17
ВІРШ 17
Texto
Текст
manasvino mantra-vidaḥ sumaṅgalāḥ
kṣemaṁ na vindanti vinā yad-arpaṇaṁ
tasmai subhadra-śravase namo namaḥ
манасвіно мантра-відах̣ суман̇ґала̄х̣
кшемам̇ на вінданті віна̄ йад-арпан̣ам̇
тасмаі субгадра-ш́равасе намо намах̣
Sinônimos
Послівний переклад
tapasvinaḥ — os grandes sábios eruditos; dāna-parāḥ — o grande praticante de caridade; yaśasvinaḥ — a pessoa grandiosa que se distingue pelo seu trabalho; manasvinaḥ — os grandes filósofos ou místicos; mantra-vidaḥ — o grande recitador dos hinos védicos; su — maṅgalāḥ – estritos seguidores dos princípios védicos; kṣeman — resultado frutífero; na — nunca; vindanti — alcançam; vinā — sem; yat — arpaṇam – dedicação; tasmai — a Ele; subhadra — auspicioso; śravase — ouvindo sobre ele; namaḥ — minhas reverências; namaḥ — repetidas vezes.
тапасвінах̣ — великі мудреці; да̄на-пара̄х̣ — щедрі добродійники; йаш́асвінах̣ — хто вкриває себе великою славою; манасвінах̣ — великі філософи чи містики ; мантра - відах̣ — великі читці ведичних гімнів; су-ман̇ґала̄х̣ — ті, хто суворо дотримується ведичних засад; кшемам — помітного результату; на — ніколи; вінданті — досягають; віна̄ — без; йат-арпан̣ам — самопосвяти ; тасмаі — Йому ; субгадра — всесприятливому; ш́равасе — якщо про Нього слухати; намах̣ — мої поклони; намах̣ — знову і знову.
Tradução
Переклад
Ofereço repetidas vezes minhas respeitosas reverências ao auspiciosíssimo Senhor Śrī Kṛṣṇa, pois os grandes sábios eruditos, os grandes praticantes de caridade, as pessoas grandiosas que se distinguem pelo seu trabalho, os grandes filósofos e místicos, os grandes recitadores dos hinos védicos e os grandes seguidores dos princípios védicos não podem alcançar nenhum resultado frutífero sem dedicarem essas grandes qualidades ao serviço devocional ao Senhor.
Знову і знову я складаю шанобливі поклони всеблагому Господеві Шрі Крішні, адже навіть великі мудреці, щедрі добродійники, заслужені знаменитості, великі містики, вправні читці ведичних гімнів і ревні поборники ведичних засад не спроможні досягнути успіху у своїй діяльності, не застосовуючи свої видатні якості на служіння Господеві.
Comentário
Коментар
SIGNIFICADO—O avanço em erudição, uma índole caridosa, a liderança política, social ou religiosa da sociedade humana, especulações filosóficas, a prática do sistema de yoga, competência nos rituais védicos e todas as qualidades superiores semelhantes que alguém possa ter só servem para ajudá-lo a alcançar a perfeição quando são empregadas no serviço devocional ao Senhor. Sem essa função, todas essas qualidades se tornam fontes de problemas para a população em geral. Tudo pode ser utilizado para o próprio gozo dos sentidos ou para o serviço a outrem. Também há duas classes de interesse próprio, a saber, o egoísmo pessoal e o egoísmo grupal. Contudo, não há diferença qualitativa entre o egoísmo pessoal e o egoísmo grupal. O roubo por interesse pessoal ou por interesse familiar tem a mesma qualidade – a saber, é criminoso. O ladrão que se diz inocente porque não roubou por interesse pessoal, mas por interesse da sociedade ou da nação, jamais é perdoado pela lei vigente de algum país. As pessoas em geral não têm conhecimento de que o interesse próprio do ser vivo torna-se perfeito apenas quando esse interesse coincide com o interesse do Senhor. Por exemplo, que interesse há em manter-se vivo? A pessoa ganha dinheiro para manter o corpo (pessoal ou social), mas enquanto não houver consciência de Deus, enquanto a pessoa não cuidar da manutenção do corpo para compreender sua relação com Deus, todos os incansáveis esforços para sobreviver se parecem com o empenho feito pelos animais para se manterem vivos. Na manutenção do corpo humano e animal, o propósito é diferente. De modo semelhante, o avanço em erudição, o desenvolvimento econômico, a pesquisa filosófica, o estudo da literatura védica ou mesmo a realização das atividades piedosas (como caridade, abertura de hospitais e distribuição de grãos alimentícios) devem ser atividades relacionadas com o Senhor. A meta de todos esses atos e empreendimentos deve ser a satisfação do Senhor, e não o contentamento de alguma outra entidade, individual ou coletiva, (saṁsiddhir hari-toṣaṇam). Na Bhagavad-gītā (9.27), confirma-se o mesmo princípio, onde há uma passagem que afirma que toda a caridade que possamos dar e toda a austeridade que acaso observemos devem ser dedicados ao Senhor e feitos apenas em Seu benefício. Os hábeis líderes de uma civilização humana ímpia não poderão conseguir um resultado frutífero em todas as suas tentativas de avanço educacional ou desenvolvimento econômico enquanto não forem conscientes de Deus. E, para tornar-se consciente de Deus, a pessoa precisa ouvir sobre o auspiciosíssimo Senhor, conforme Ele é descrito em textos como a Bhagavad-gītā e o Śrīmad-Bhāgavatam.
ПОЯСНЕННЯ: Блискуча освіта, схильність до добродійности, талант до політичної, соціальної чи релігійної діяльности, філософський розум, практика йоґи, майстерність у ведичних ритуалах та будь-які інші видатні якості в людині можуть привести її до досконалости тільки тоді, коли вона використовує їх у служінні Господеві. Якщо людина не використовує ці дарування задля Господа, то всі вони стають просто джерелом турбот для людей. Усе можна застосувати або на задоволення своїх власних чуттів, або на службу комусь іншому. Своєкорисливість теж може виявлятися двома способами: як егоїзм особистий та егоїзм розширений. Але за своєю суттю особистий егоїзм і розширений не відрізняються. І крадіжка для себе, і крадіжка для сім’ї за суттю такий самий злочин. Державний закон ще ніколи, в жодній країні не виправдовував злодіїв, які доводили свою невинність тим, що крали не для себе особисто, а для свого суспільства чи країни.
Люди назагал не знають, що найбільша користь для самої істоти полягає в тому, щоб дбати за користь Господа. Наприклад, яка користь від підтримання життя в тілі? Щоб підтримувати тіло (чи своє, чи суспільства), людина заробляє гроші, однак якщо в неї нема свідомости Бога, якщо добробут тіла вона підтримує не для того, щоб пізнати свій зв’язок з Богом, то всі її зусилля не відрізняються від зусиль тварини, що також підтримує життя в своєму тілі. Мета життя в людському тілі відрізняється від мети життя тварин. Аналогічно, поглиблювати знання, поліпшувати добробут, досліджувати філософію, вивчати ведичну літературу і навіть робити доброчесні дії (як то роздавати милостиню, відкривати лікарні чи годувати нужденних) треба теж у зв’язкові з Господом. Метою всієї цієї діяльности і всіх наших зусиль повинно бути задоволення Господа, а не задоволення кого-небудь іншого, іншої особи чи якоїсь громади (сам̇сіддгір харі-тошан̣ам). Той самий принцип обстоює «Бгаґавад-ґіта» (9.27), вказуючи, що всю милостиню, яку ми даємо, всі аскези, які ми виконуємо, треба присвячувати Господеві і робити тільки в Його ім’я. Без свідомости Бога спритним керівникам атеїстичної цивілізації не вдасться досягти бажаних результатів у своїх намаганнях піднести освіту чи економіку на вищий рівень. А щоб розвинути свідомість Бога, треба слухати оповіді про всеблагого Господа, що містяться у «Бгаґавад-ґіті», «Шрімад-Бгаґаватам» та інших священних писаннях.