TEKST 24
TEXT 24
Tekst
Текст
manyante mām abuddhayaḥ
paraṁ bhāvam ajānanto
mamāvyayam anuttamam
манйанте ма̄м абуддгайах̣
парам̇ бга̄вам аджа̄нанто
мама̄вйайам ануттамам
Synonyms
Послівний переклад
avyaktam – niezamanifestowany; vyaktim – osobowość; āpannam – otrzymałem; manyante – myślą; mām – Mnie; abuddhayaḥ – osoby mniej inteligentne; param – najwyższy; bhāvam – istnienie; ajānantaḥ – nie znając; mama – Mojej; avyayam – niezniszczalnej; anuttamam – najwspanialszej.
авйактам—невиявленого; вйактім—особистості; а̄паннам—того, хто досяг; манйанте—думають; ма̄м—Мене; абуддгайах̣—менш інтеліґентні люди; парам—вищого; бга̄вам—буття; аджа̄нантах̣— не знаючи; мама—Мого; авйайам—нетлінного; ануттамам—самого прекрасного.
Translation
Переклад
Nieinteligentni, nie znający Mnie doskonale myślą, iż Ja, Najwyższa Osoba Boga, Kṛṣṇa, byłem wcześniej bezosobowym i teraz przyjąłem tę formę i osobowość. Z powodu ubogiego zasobu wiedzy nie znają Mojej wyższej, niezmiennej i doskonałej natury.
Нетямущі люди, які по суті не знають Мене, думають, що Я, Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, спочатку був безособистісним, а потім прийняв цю особистісну форму. Внаслідок убогості своїх знань, вони не відають про Мою вищу, нетлінну природу.
Purport
Коментар
ZNACZENIE:
Czciciele półbogów określeni zostali jako osoby mniej inteligentne. Ten werset podobnie określa impersonalistów. Pan Kṛṣṇa rozmawia tutaj z Arjuną w Swojej osobowej formie, a jednak – z powodu niewiedzy – impersonaliści sprzeczają się, że Najwyższy Pan ostatecznie nie posiada formy. Yāmunācārya, wielki wielbiciel Pana pochodzący z sukcesji uczniów wywodzącej się od Rāmānujācāryi, napisał w związku z tym dwa bardzo istotne wersety. Mówi on:
Тих, хто поклоняється напівбогам, вже було описано як менш розумних, і тут подібним же чином змальовано імперсоналістів. Ми бачимо, що Господь Кр̣шн̣а у Своїй особистісній формі розмовляє з Арджуною, але імперсоналісти, внаслідок свого невігластва, все ж таки твердять, що, в кінцевім рахунку, Верховний Господь не має форми. Великий відданий Господа Йа̄муна̄ча̄рйа, який належить до лінії учнівської послідовності, розпочатої Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйею, написав дуже доречного тут вірша. Він сказав:
sattvena sāttvikatayā prabalaiś ca śāstraiḥ
prakhyāta-daiva-paramārtha-vidāṁ mataiś ca
naivāsura-prakṛtayaḥ prabhavanti boddhum
саттвена са̄ттвікатайа̄ прабалаіш́ ча са̄страіх̣
пракгйа̄та-даіва-парама̄ртга-віда̄м̇ матаіш́ ча
наіва̄сура-пракр̣тайах̣ прабгаванті боддгум
Mój drogi Panie, tacy wielbiciele jak Vyāsadeva i Nārada wiedzą, że to Ty jesteś Osobą Boga. Studiując literaturę wedyjską można dowiedzieć się o Twoich cechach, Twojej formie, czynach, i w ten sposób można zrozumieć, iż jesteś Najwyższą Osobą Boga. Pojąć Ciebie nie mogą jednak osoby będące w pasji i niewiedzy, demony i niewielbiciele. Takie osoby nie są w stanie Ciebie zrozumieć. Mimo iż mogą być ekspertami w dyskusjach na tematy Vedānty i Upaniṣadów oraz innej literatury wedyjskiej, to jednak niemożliwe jest dla nich zrozumienie Osoby Boga”.(Stotra-ratna 12)
«Мій дорогий Господь, віддані, подібні до Вйа̄садеви і На̄ради, знають, що Ти — Бог-Особа. Вивчаючи різну ведичну літературу, можна пізнавати Твої особливі риси, Твою форму і Твої діяння, й таким чином зрозуміти, що Ти — Верховний Бог-Особа. Але ті, хто перебуває в ґун̣ах пристрасті та невігластва, демони й невіруючі, не можуть збагнути Тебе. Вони не здатні зрозуміти Тебе. Якими б знавцями Веда̄нти, Упанішад та іншої ведичної літератури не видавались такі невіри, їм неможливо збагнути Бога-Особу» (Стотра-ратна 12).
W Brahma-saṁhicie jest powiedziane, że Osoby Boga nie można poznać jedynie przez studiowanie Vedānty. Osobę Najwyższego można zrozumieć tylko dzięki łasce Najwyższego Pana. Dlatego werset ten wyraźnie mówi, że mało inteligentni są nie tylko czciciele półbogów, ale również ci niewielbiciele, którzy zajmują się spekulacjami na temat literatury wedyjskiej i studiowaniem Vedānty bez prawdziwej świadomości Kṛṣṇy. Dla nich niemożliwym jest zrozumienie osobowej natury Boga. Osoby, które ulegają wrażeniu, że prawda Absolutna jest nieosobowa, określone zostały jako abuddhayaḥ, czyli ci, którzy nie znają ostatecznej postaci Prawdy Absolutnej. Śrīmad-Bhāgavatam oznajmia, że najwyższa realizacja rozpoczyna się od bezosobowego Brahmana, następnie wznosi się do zlokalizowanej Nadduszy – lecz ostatnim słowem w Prawdzie Absolutnej jest Osoba Boga. Współcześni impersonaliści są jeszcze mniej inteligentni, gdyż nie biorą przykładu nawet ze swojego wielkiego poprzednika – Śaṅkarācāryi, który wyraźnie oznajmił, że Kṛṣṇa jest Najwyższą Osobą Boga. Nie znając Najwyższej Osoby Boga, impersonaliści uważają, że Kṛṣṇa jest jedynie synem Devakī i Vasudevy albo księciem, czy też potężną żywą istotą. Taka postawa została również potępiona w Bhagavad-gīcie (9.11). Avajānanti māṁ mūḍhā mānuṣīṁ tanum āśritam: „Tylko głupcy uważają Mnie za zwykłą osobę”.
В Брахма-сам̇гіті стверджується, що Бога-Особу не можна збагнути, просто вивчаючи Веда̄нту. Лише з ласки Верховного Господа можна осягнути Особу Всевишнього. Тому в даному вірші ясно сказано, що не лише поклонники напівбогів не дуже розумні, але й невіддані, що вивчають Веда̄нту й, позбавлені правдивої свідомості Кр̣шн̣и, трактують ведичну літературу, теж не вельми розумні, й їм неможливо збагнути особистісну природу Бога. Осіб, які гадають, що Абсолютна Істина безособистісна, характеризують як абуддгайах̣, тобто тих, хто не пізнав вищого аспекту Абсолютної Істини. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стверджується, що вища реалізація починається з безособистісного Брахмана й піднімається до локалізованої Парама̄тми, однак найвищий ступінь в пізнанні Абсолютної Істини є Бог-Особа. Сучасні імперсоналісти ще менш розумні, бо вони навіть не слідують своєму великому попередникові, Ш́ан̇кара̄ча̄рйі, який особливо наголошував, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Отже, імперсоналісти, не відаючи Верховної Істини, вважають, що Кр̣шн̣а — це просто син Девакı̄ та Васудеви, чи принц, або ж могутня жива істота. Такий погляд засуджено і в Бгаґавад-ґı̄ті (9.11): аваджа̄нанті ма̄м̇ мӯд̣га̄ ма̄нушı̄м̇ танум а̄ш́рітам — «лише неуки вважають Мене за звичайну людину».
Faktem jest, że nikt nie może zrozumieć Kṛṣṇy bez pełnienia służby oddania i bez rozwinięcia w sobie świadomości Kṛṣṇy. Potwierdza to Bhāgavatam (10.14.29):
Насправді ніхто не може пізнати Кр̣шн̣у, якщо не служить Йому з відданістю й не пробуджує в собі свідомості Кр̣шн̣и. Бга̄ґаватам (10.14.29) підтверджує це:
prasāda-leśānugṛhīta eva hi
jānāti tattvaṁ bhagavan-mahimno
na cānya eko ’pi ciraṁ vicinvan
праса̄да-леш́а̄нуґр̣хı̄та ева хі
джа̄на̄ті таттвам̇ бгаґаван махімно
на ча̄нйа еко ’пі чірам̇ вічінван
„Mój Panie, wielkość Twojej osobowości może zrozumieć ten, kto otrzymał choćby ślad łaski Twoich lotosowych stóp. Ale ci, którzy w celu poznania Najwyższej Osoby Boga oddają się spekulacjom, nie są w stanie Cię poznać, nawet gdyby studiowali Vedy przez wiele, wiele, lat”. Nie można zrozumieć ani Najwyższej Osoby Boga, Kṛṣṇy, ani Jego form, cech, imienia, jedynie na drodze spekulacji umysłowych, bądź dyskusji nad literaturą wedyjską. Należy zrozumieć Go poprzez pełnienie służby oddania. Tylko wtedy, kiedy jest się całkowicie zaangażowanym w świadomość Kṛṣṇy, zaczynając od intonowania mahā-mantry – Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa, Kṛṣṇa Kṛṣṇa, Hare Hare / Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare – można zrozumieć Najwyższą Osobę Boga. Nie będący wielbicielami impersonaliści sądzą, że ciało Kṛṣṇy stworzone jest z tej materialnej natury i że wszystkie Jego czyny, Jego forma, i wszystko z Nim związane jest māyą. Tacy impersonaliści znani są jako Māyāvādī. Nie znają oni ostatecznej prawdy.
«Мій Господь! Якщо людину осяє хоча б легкий відблиск милості, що її точать Твої лотосні стопи, вона зможе усвідомити велич Твоєї особи. Але ті, що просто розмірковують, намагаючись зрозуміти Верховного Бога-Особу, не здатні пізнати Тебе, навіть і вивчаючи Веди впродовж багатьох років». Неможливо осягнути Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, ні Його форму, якості або ім’я за допомогою розумувань та обговорюючи ведичну літературу. Треба пізнавати Його шляхом відданого служіння. Коли людина повністю присвячує себе свідомості Кр̣шн̣и, що починається з повторення маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, — лише тоді вона може зрозуміти Верховного Бога-Особу. Невіддані імперсоналісти вважають, що Кр̣шн̣а має тіло, що створила матеріальна природа, і що всі Його діяння, Його форма й усе інше — майа̄. Ці імперсоналісти відомі як ма̄йа̄ва̄дı̄. Вони не знають кінцевої істини.
Werset dwudziesty oznajmia wyraźnie: (kāmais tais tair hṛta-jñānāḥ prapadyante ’nya-devatāḥ). „Różnym półbogom podporządkowują się ci, którzy oślepieni są przez pożądliwe pragnienia”. Jest to uznanym faktem, że oprócz Najwyższej Osoby Boga istnieją półbogowie, którzy mają swoje planety. Swoją planetę posiada również Pan. Jak oznajmia to dwudziesty trzeci werset, devān deva-yajo yānti mad-bhaktā yānti mām api: czciciele półbogów udają się na planety odpowiednich półbogów, a ci, którzy są wielbicielami Pana Kṛṣṇy, osiągają planetę Kṛṣṇalokę. Mimo iż zostało to wyraźnie oznajmione, niemądrzy impersonaliści nadal twierdzą, że Pan jest bezpostaciowy, a Jego formy są oszustwem. Czyż z nauk Gīty wynika, że półbogowie i ich siedziby są czymś bezosobowym? Stanowczo nie. Ani półbogowie, ani Kṛṣṇa, Najwyższa Osoba Boga, nie są bezosobowi. Wszyscy oni są osobami. Pan Kṛṣṇa jest Najwyższą Osobą Boga i posiada On Swoją własną planetę, i swoje planety mają też półbogowie.
У двадцятому вірші недвозначно стверджується: ка̄маіс таіс таір хр̣та-джн̃а̄на̄х̣ прападйанте ’нйа-девата̄х̣ — «ті, кого засліпили хтиві бажання, віддаються різним напівбогам». Це так, що крім Верховного Бога-Особи існують напівбоги, які мають свої різні планети, і у Господа також є Своя планета. Як сказано в двадцять третьому вірші, дева̄н дева-йаджо йа̄нті мад-бгакта̄ йа̄нті ма̄м апі — «шанувальники напівбогів йдуть на планети напівбогів, але віддані Господа Кр̣шн̣и, досягають планети Кр̣шн̣алоки». Незважаючи на ясність цих тверджень, не вельми розумні імперсоналісти продовжують наполягати на тому, що Господь є безформним і що форми Господа — оманні. Хіба, вивчаючи Ґı̄ту, можна зробити висновок, що напівбоги та їхні оселі імперсональні? Цілком зрозуміло, що ані напівбоги, ані Кр̣шн̣а, Верховний Бог-Особа, не безособистісні. Всі вони — особистості, і Господь Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа, і в Нього є своя планета, як у напівбогів — свої.
Zatem monistyczne twierdzenie, że ostateczna prawda jest pozbawiona formy, i że ta forma jest czymś narzuconym, nie jest zgodne z prawdą. Werset ten mówi dobitnie, że forma ta nie jest wymysłem. Z Bhagavad-gīty możemy się dowiedzieć, że zarówno półbogowie, jak i Najwyższy Pan posiadają formę, i że Pan Kṛṣṇa jest sac-cid-ānanda, wieczną i pełną szczęścia wiedzą. Vedy również potwierdzają, że Najwyższa Prawda Absolutna jest, vijñānam ānandaṁ brahma (Bṛhad-āraṇyaka Upaniṣad 3.9.28), czyli, że jest On zbiornikiem nieograniczonych pomyślnych cech, ananta-kalyāna-guṇātmako ’sau (Viṣṇu Purāṇa 6.5.84). A w Gīcie Pan mówi, że chociaż jest On aja (nienarodzony), to jednak przychodzi. Są to fakty, które powinniśmy zrozumieć czytając Bhagavad-gītę. Nie możemy więc zrozumieć jak Najwyższa Osoba Boga może być bezosobowy; z punktu Gīty, teoria wymyślona przez impersonalistycznych monistów jest z gruntu fałszywa. Gītā oznajmia bardzo wyraźnie, że Najwyższa Prawda Absolutna, Pan Kṛṣṇa, posiada zarówno formę, jak i osobowość.
Отже, твердження моністів, буцім Вища Істина є безформною і що форму їй нав’язують, є необґрунтованим. Тут ясно сказано, що така форма не уявна. З Ґı̄ти ми довідуємось, що водночас існують як форми напівбогів, так і форма Верховного Господа, і що Господь Кр̣шн̣а — сач-чід-а̄нанда, вічне блаженне знання. «Ведичні писання підтверджують, що Верховна Абсолютна Істина сповнена знання і блаженства, віджнанам анандам брахма (Бріхад-аранйака-упанішад, 3.9.28), і що Він містить у Собі всі сприятливі якості, ананта-калйана-гунатмако ’сау (Вішну Пурана 6.5.84). В Ґı̄ті Господь також каже, що, хоча Він і є аджа (ненароджений), Він все ж таки являє Себе. Ось факти, про які нам слід дізнатися із Бгаґавад-ґı̄ти. Ми не можемо зрозуміти, як це Бог-Особа може бути безособистісним, положення Ґіти повністю спростовують оманні теорії імперсоналістів-моністів. Стає очевидним, що Верховна Абсолютна Істина, Господь Кр̣шн̣а, має і форму, і особистість.