Skip to main content

TEKST 29

TEXT 29

Tekst

Текст

samaṁ paśyan hi sarvatra
samavasthitam īśvaram
na hinasty ātmanātmānaṁ
tato yāti parāṁ gatim
самам̇ паш́йан хі сарватра
самавастгітам ı̄ш́варам
на хінастй а̄тмана̄тма̄нам̇
тато йа̄ті пара̄м̇ ґатім̇

Synonyms

Послівний переклад

samam – jednakowo; paśyan – widząc; hi – na pewno; sarvatra – wszędzie; samavasthitam – jednakowo usytuowany; īśvaram – Dusza Najwyższa; na – nie; hinasti – degraduje; ātmanā – przez umysł; ātmānam – dusza; tataḥ – wtedy; yāti – osiąga; parām – transcendentalne; gatim – przeznaczenie.

самам — однаково; паш́йан — бачачи; хі — неодмінно; сарватра— скрізь; самавастгітам—того, що однаково розташований; ı̄ш́варам — Наддушу; на — не; хінасті — деґрадує; а̄тмана̄ — розумом; а̄тма̄нам—душа; татах̣—тоді; йа̄ті—досягає; пара̄м—трансцендентного; ґатім—призначення.

Translation

Переклад

Kto widzi Duszę Najwyższą w każdej żywej istocie, wszędzie taką samą, dla tego jego własny umysł nie będzie przyczyną degradacji. A zatem osiąga on transcendentalne przeznaczenie.

Той, хто бачить, що Наддуша однаково присутня скрізь, у кожній живій істоті, — того не покидає розум. Так він наближається до трансцендентної мети.

Purport

Коментар

ZNACZENIE:
 
Zaakceptowawszy życie materialne żywa istota znalazła się w sytuacji odmiennej od tej, jaka właściwa jest istnieniu duchowemu. Jeżeli jednak rozumie, że Najwyższy Pan przenika wszystko poprzez Swoją manifestację jako Paramātmā, to znaczy, jeśli może ona dostrzec obecność Najwyższej Osoby Boga w każdej żywej istocie, nie ulega wówczas degradacji poprzez zgubną mentalność, ale stopniowo wznosi się do świata duchowego. Na ogół umysł lubi oddawać się procesom zadowalania zmysłów, ale kiedy zwróci się do Duszy Najwyższej, wtedy jego właściciel czyni postęp w wiedzy duchowej.

Жива істота, потрапивши до матеріального існування, перебуває в становищі, відмінному од того, яке вона мала в духовному світі. Але, зрозумівши, що Всевишній перебуває скрізь як Парама̄тма̄, тобто, якщо в усьому живому вона бачить присутність Верховного Бога-Особи, то вона не занепадає внаслідок властивого розуму руйнівного способу мислення, а поступово наближається до духовного світу. Розум людини, взагалі, схильний занадто думати про чуттєві насолоди, — такою є його природа, — але коли він звертається до Наддуші, людина досягає високого ступеня на шляху духовного усвідомлення.