TEXT 21
TEXT 21
Texte
Текст
jyotiṣāṁ ravir aṁśumān
marīcir marutām asmi
nakṣatrāṇām ahaṁ śaśī
джйотіша̄м̇ равір ам̇ш́ума̄н
марı̄чір марута̄м асмі
накшатра̄н̣а̄м ахам̇ ш́аш́ı̄
Synonyms
Послівний переклад
ādityānām: des Ādityas; aham: Je suis; viṣṇuḥ: le Seigneur Suprême; jyotiṣām: de tous les corps célestes lumineux; raviḥ: le soleil; aṁśu-mān: radieux; marīciḥ: Marīci; marutām: des Maruts; asmi: Je suis; nakṣatrāṇām: des étoiles; aham: Je suis; śaśī: la lune.
а̄дітйа̄на̄м—з А̄дітй; ахам—Я є; вішн̣ух̣—Верховний Господь; джйотіша̄м—з усіх світил; равіх̣—сонце; ам̇ш́у-ма̄н—світлосяйне; марічіх̣—Марı̄чі; марута̄м—з Марут; асмі—Я є; накшатра̄н̣а̄м— із зірок; ахам—Я є; ш́аш́ı̄—Місяць.
Translation
Переклад
D’entre les Ādityas, Je suis Viṣṇu, et d’entre les Maruts, Marīci. Des corps célestes lumineux, Je suis le soleil radieux, et des étoiles, la lune.
З-посеред А̄дітй Я — Вішн̣у, із світил Я — сяйне Сонце, з Марут Я — Марı̄чі, і серед зірок Я — Місяць.
Purport
Коментар
D’entre les douze Ādityas, Kṛṣṇa est le principal. Et le soleil est le plus important des corps célestes illuminant le ciel. La Brahma-saṁhitā dit qu’il est l’œil du Seigneur Suprême. Marīci, qui régit les cinquante sortes de vents qui soufflent dans l’air, représente Kṛṣṇa.
Існує дванадцять А̄дітй, головним з яких є Кр̣шн̣а. Сонце — головне із світил, що виблискують на небі, і в Брахма-сам̇гіті його названо сяючим оком Верховного Господа. Існує п’ятдесят різновидів вітрів, що дмуть у просторі, і серед тих вітрів панівне божество, Марı̄чі, являє собою Кр̣шн̣у.
D’entre les étoiles qui brillent la nuit, la lune est la plus brillante. C’est pourquoi elle représente Kṛṣṇa. Ce verset compte la lune au nombre des étoiles; les étoiles qui scintillent dans le ciel reflètent donc aussi la lumière du soleil. La théorie selon laquelle il existerait plusieurs soleils dans l’univers n’est pas reconnue par les Védas. Le soleil est unique. Si la lune est lumineuse parce qu’elle réfléchit la lumière du soleil, il en est de même des étoiles. Puisque la Bhagavad-gītā mentionne que la lune est une étoile, les étoiles scintillantes ne sauraient être des soleils. Bien plutôt s’apparentent-elles à l’astre lunaire.
Місяць найбільше виділяється вночі з-поміж зірок, і тому він уособлює Кр̣шн̣у. З цього вірша можна зрозуміти, що Місяць є зіркою; тобто зірки, що мерехтять в небі, також відбивають світло Сонця. Теорію, згідно з якою у всесвіті є багато сонць, не визнають у ведичній літературі. Сонце одне, а зірки, так само як і Місяць, світяться, відбиваючи його світло. Бгаґавад-ґı̄та̄ вказує тут, що Місяць — це одна з зірок, отже, інші зірки, що виблискують, також не є сонцями, а подібні до Місяця.