Text 41
41
Devanagari
Деванагарі
आत्मन: सर्वभूतानां भयं तीव्रं निवर्तते ॥ ४१ ॥
Text
Текст
pradhāna-puruṣeśvarāt
ātmanaḥ sarva-bhūtānāṁ
bhayaṁ tīvraṁ nivartate
прадга̄на-пурушеш́вара̄т
а̄тманах̣ сарва-бгӯта̄на̄м̇
бгайам̇ тіврам̇ нівартате
Synonyms
Послівний переклад
на — не; анйатра — іншого; мат — від Мене; бгаґаватах̣ — Верховного Бога-Особи; прадга̄на-пуруша-іш́вара̄т — Господа і пракріті, і пуруші; а̄тманах̣ — душа; сарва-бгӯта̄на̄м — всіх живих істот; бгайам — страх; тіврам — великий; нівартате — облишає.
Translation
Переклад
The terrible fear of birth and death can never be forsaken by anyone who resorts to any shelter other than Myself, for I am the almighty Lord, the Supreme Personality of Godhead, the original source of all creation, and also the Supreme Soul of all souls.
Великий страх перед народженням і смертю ніколи не облишає того, хто шукає притулку в будь-кого іншого, крім Мене, бо Я всемогутній Господь, Верховний Бог-Особа, первинне джерело всього творіння і Верховна Душа всіх душ.
Purport
Коментар
It is indicated herein that the cycle of birth and death cannot be stopped unless one is a pure devotee of the Supreme Lord. It is said, hariṁ vinā na mṛtiṁ taranti. One cannot surpass the cycle of birth and death unless one is favored by the Supreme Personality of Godhead. The same concept is confirmed herewith: one may take to the system of understanding the Absolute Truth by one’s own imperfect sensory speculation, or one may try to realize the self by the mystic yoga process; but whatever one may do, unless he comes to the point of surrendering to the Supreme Personality of Godhead, no process can give him liberation. One may ask if this means that those who are undergoing so much penance and austerity by strictly following the rules and regulations are endeavoring in vain. The answer is given by Śrīmad-Bhāgavatam (10.2.32): ye ’nye ’ravindākṣa vimukta-māninaḥ. Lord Brahmā and other demigods prayed to the Lord when Kṛṣṇa was in the womb of Devakī: “My dear lotus-eyed Lord, there are persons who are puffed up with the thought that they have become liberated or one with God or have become God, but in spite of thinking in such a puffed-up way, their intelligence is not laudable. They are less intelligent.” It is stated that their intelligence, whether high or low, is not even purified. In purified intelligence a living entity cannot think otherwise than to surrender. Bhagavad-gītā therefore confirms that purified intelligence arises in the person of a very wise man. Bahūnāṁ janmanām ante jñānavān māṁ prapadyate. After many, many births, one who is actually advanced in intelligence surrenders unto the Supreme Lord.
ПОЯСНЕННЯ: Тут вказано, що круговерть народжень і смертей не може зупинити ніхто, за винятком чистого відданого Верховного Господа. В писаннях сказано: харім̇ віна̄ на ср̣тім̇ таранті — без милості Верховного Бога-Особи неможливо розірвати ланцюг народжень і смертей. Те саме засвідчено тут: людина може намагатися пізнати Абсолютну Істину силою власних роздумів, заснованих на даних недосконалих чуттів, або ж вона може намагатися пізнати себе методами містичної йоґи, але хоч би яких зусиль вона докладала, не віддавшись Верховному Богові-Особі, вона жодними засобами не досягне звільнення. Хтось може запитати: невже всі зусилля людей, які вдаються до суворих аскез і покут, виконуючи вказівки писань, ідуть намарне? «Шрімад-Бгаґаватам» (10.2.32) на це відповідає: йе ’нйе ’равінда̄кша вімукта-ма̄нінах̣. Коли Крішна був у лоні Девакі, Господь Брахма та інші півбоги підносили до Нього молитви: «Любий лотосоокий Господи, багато людей гордо думають, що вони звільнилися і злилися з Богом чи стали Богом самі, але, хоч як вони пишаються такими думками, їм просто бракує розуму». Півбоги пояснюють, що, хоч би яким розвиненим був інтелект таких людей, вони не змогли його навіть очистити. Жива істота, яка очистила свій інтелект, не може думати про щось інше, крім відданості Господу. В «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що наділені великою мудрістю люди, які очистили свій інтелект, віддаються Господу. Бахӯна̄м̇ джанмана̄м анте джн̃а̄нава̄н ма̄м̇ прападйате — ті, хто після численних життів оволоділи справді глибоким знанням, віддаються Верховному Господу.
Without the surrendering process, one cannot achieve liberation. The Bhāgavatam says, “Those who are simply puffed up, thinking themselves liberated by some nondevotional process, are not polished or clear in intelligence, for they have not yet surrendered unto You. In spite of executing all kinds of austerities and penances or even arriving at the brink of spiritual realization in Brahman realization, they think that they are in the effulgence of Brahman, but actually, because they have no transcendental activities, they fall down to material activities.” One should not be satisfied simply with knowing that one is Brahman. He must engage himself in the service of the Supreme Brahman; that is bhakti. The engagement of Brahman should be the service of Parabrahman. It is said that unless one becomes Brahman one cannot serve Brahman. The Supreme Brahman is the Supreme Personality of Godhead, and the living entity is also Brahman. Without realization that he is Brahman, spirit soul, an eternal servitor of the Lord, if one simply thinks that he is Brahman, his realization is only theoretical. He has to realize and at the same time engage himself in the devotional service of the Lord; then he can exist in the Brahman status. Otherwise he falls down.
Не віддавшись Господу, неможливо досягнути звільнення. «Бгаґаватам» пояснює: «Люди, які просто гордяться собою, вважаючи, що звільнилися без відданого служіння, не мають ясного і чистого інтелекту, тому що не хочуть віддатися Тобі. Незважаючи на всі їхні аскези й покути і незважаючи на те, що вони впритул підходять до усвідомлення Брахмана, гадаючи, що вже досягли сяйва Брахмана, вони не виконують трансцендентної діяльності і тому падають вниз на рівень матеріальної діяльності». Не треба задовольнятися, усвідомивши свою природу Брахмана. Треба присвятити себе на служіння Верховному Брахману, тобто бгакті. Природа Брахмана полягає в тому, щоб служити Парабрахману. У писаннях сказано, що той, хто не став Брахманом, не може служити Брахману. Верховний Брахман — це Верховний Бог-Особа. Жива істота теж Брахман. Не усвідомивши свою природу Брахмана, духовної душі, вічного слуги Господа, уявляти себе Брахманом означає залишатися лише на теоретичному рівні. Щоб справді існувати на рівні Брахмана, треба усвідомити свою природу Брахмана і разом з тим присвятити себе на віддане слуіжння Господу. Інакше падіння не уникнути.
The Bhāgavatam says that because nondevotees neglect the transcendental loving service of the lotus feet of the Personality of Godhead, their intelligence is not sufficient, and therefore these persons fall down. The living entity must have some activity. If he does not engage in the activity of transcendental service, he must fall down to material activity. As soon as one falls down to material activity, there is no rescue from the cycle of birth and death. It is stated here by Lord Kapila, “Without My mercy” (nānyatra mad bhagavataḥ). The Lord is stated here to be Bhagavān, the Supreme Personality of Godhead, indicating that He is full of all opulences and is therefore perfectly competent to deliver one from the cycle of birth and death. He is also called pradhāna because He is the Supreme. He is equal to everyone, but to one who surrenders to Him He is especially favorable. It is also confirmed in Bhagavad-gītā that the Lord is equal to everyone — no one is His enemy and no one is His friend — but that to one who surrenders unto Him He is especially inclined. By the grace of the Lord, simply by surrendering unto Him one can get out of this cycle of birth and death. Otherwise, one may go on in many, many lives and may many times attempt other processes for liberation.
«Бгаґаватам» пояснює, що невіддані нехтують трансцендентним любовним служінням лотосовим стопам Бога-Особи, і тому їхній інтелект залишається слабким і вони падають. Жива істота не може не діяти. Якщо вона не вдається до трансцендентної діяльності відданого служіння, їй не вдасться уникнути падіння на рівень матеріальної діяльності. Коли особа опускається на рівень матеріальної діяльності, їй не вирватися з круговерті народжень і смертей. Господь Капіла каже тут: «Без Моєї милості» (на̄нйатра мад бгаґаватах̣). Як випливає з цього вірша, Господь — це Бгаґаван, Верховний Бог-Особа, а отже Він сповнений усіх багатств і наділений усією могутністю, потрібною для того, щоб звільнити істоту з виру народжень і смертей. Також тут вжито інший епітет Господа — прадга̄на, тобто «Всевишній». Він однаково ставиться до всіх, але до того, хто віддається Йому, Він виявляє особливу ласку. У «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що Господь до всіх ставиться однаково: Він нікого не вважає за ворога і нікого не вважає за друга, але тому, хто віддався Йому, Він дарує особливу прихильність. З милості Господа, просто віддавшись Йому, можна вирватися з круговороту народжень і смертей. Інакше істота буде народжуватися життя за життям, марно силкуючись досягнути звільнення якимись іншими способами.