Text 19
ВІРШ 19
Devanagari
Деванагарі
विज्ञानदृग्वीर्यसुरन्धिताशय: ।
स्वपार्ष्णिनापीड्य गुदं ततोऽनिलं
स्थानेषु षट्सून्नमयेज्जितक्लम: ॥ १९ ॥
Text
Текст
vijñāna-dṛg-vīrya-surandhitāśayaḥ
sva-pārṣṇināpīḍya gudaṁ tato ’nilaṁ
sthāneṣu ṣaṭsūnnamayej jita-klamaḥ
віджн̃а̄на-др̣г-вірйа-сурандгіта̄ш́айах̣
сва-па̄ршн̣іна̄під̣йа ґудам̇ тато ’нілам̇
стга̄нешу шат̣сӯннамайедж джіта-кламах̣
Synonyms
Послівний переклад
ittham — thus, by Brahman realization; muniḥ — the philosopher; tu — but; uparamet — should retire; vyavasthitaḥ — well situated; vijñāna-dṛk — by scientific knowledge; vīrya — strength; su-randhita — well regulated; āśayaḥ — aim of life; sva-pārṣṇinā — with the heel of one’s foot; āpīḍya — by blocking; gudam — the air hole; tataḥ — thereafter; anilam — life air; sthāneṣu — in the places; ṣaṭsu — six primary; unnamayet — must be lifted; jita-klamaḥ — by extinguishing material desires.
іттгам—так, усвідомивши Брахман; муніх̣—філософ; ту — проте ; упарамет — повинен відійти від справ ; вйавастгітах̣— втверджений; віджн̃а̄на-др̣к — науковим знанням; вірйа — силою; су-рандгіта — вмінням упорядковувати; а̄ш́айах̣—мета життя; сва-па̄ршн̣іна̄—п’яткою; а̄під̣йа—закривши ; ґудам — повітряний прохід ; татах̣ — тоді ; анілам — життєве повітря; стга̄нешу — у місцях; шат̣су — шести головних; уннамайет — повинен підняти; джіта-кламах̣ — згасивши матеріальні бажання.
Translation
Переклад
By the strength of scientific knowledge, one should be well situated in absolute realization and thus be able to extinguish all material desires. One should then give up the material body by blocking the air hole [through which stool is evacuated] with the heel of one’s foot and by lifting the life air from one place to another in the six primary places.
Спираючись на наукове знання, треба втвердитись у абсолютному усвідомленні і таким чином покласти край матеріальним бажанням. Тоді треба закрити п’ятою повітряний прохід [ через який виходять випорожнення ] і піднімати життєве повітря з одного рівня на інший через шість основних центрів.
Purport
Коментар
There are many durātmās who claim to have realized themselves as Brahman and yet are unable to conquer material desires. In the Bhagavad-gītā (18.54) it is clearly explained that an absolutely self-realized soul becomes completely aloof from all material desires. Material desires are based on the false ego of the living being and are exhibited by his childish and useless activities to conquer the laws of material nature and by his desire to lord it over the resources of the five elements. With such a mentality, one is led to believe in the strength of material science, with its discovery of atomic energy and space travel by mechanical vehicles, and by such tiny advancements in material science the false egoist tries to challenge even the strength of the Supreme Lord, who can finish all man’s tiny endeavors in less than a second. The well-situated self, or Brahman-realized soul, perfectly understands that the Supreme Brahman, or the Personality of Godhead, is the all-powerful Vāsudeva and that he (the self-realized living being) is a part and parcel of the supreme whole. As such, his constitutional position is to cooperate with Him in all respects in the transcendental relation of the served and the servitor. Such a self-realized soul ceases to exhibit his useless activities of attempting to lord it over material nature. Being scientifically well informed, he fully engages himself in faithful devotion to the Lord.
ПОЯСНЕННЯ: Є чимало дуратм, які проголошують, що усвідомили себе як Брахман, але які не можуть приборкати свої матеріальні бажання. У «Бгаґавад-ґіті» (18.54) чітко з’ясовано, що душа, котра цілковито усвідомила себе, звільняється від усіх матеріальних бажань. Матеріальні бажання постають з оманного его живої істоти. Вони виявляються в її дитячих, безглуздих намаганнях перемогти закони матеріальної природи і в бажанні панувати над силами п’яти стихій. Людина з таким умонастроєм схильна вірити у могутність матеріальної науки, що відкрила атомну енерґію і зробила можливими космічні польоти на механічних засобах пересування. І, посилаючись на такі дріб’язкові досягнення матеріальної науки, людина кидає виклик могутності навіть Верховного Господа — Господа, що може за одну мить покласти край усім її жалюгідним зусиллям. Душа, яка втвердилась у своєму справжньому становищі, тобто усвідомила Брахман, досконало розуміє, що Верховний Брахман, Бог-Особа, — це всемогутній Ва̄судева, а вона сама (свідома своєї істинної сутности жива істота) — невід’ємна частка верховного цілого. Отже, її природне становище полягає в тому, щоб у всьому діяти заодно з Господом, перебуваючи з Ним у трансцендентних стосунках слуги і пана. Така свідома своєї сутности душа покидає усі безглузді старання підкорити собі матеріальну природу. Спираючись на тверду основу наукового знання, така людина з відданістю і вірою повністю присвячує себе на служіння Господеві.
The expert yogī who has thoroughly practiced the control of the life air by the prescribed method of the yoga system is advised to quit the body as follows. He should plug up the evacuating hole with the heel of the foot and then progressively move the life air on and on to six places: the navel, abdomen, heart, chest, palate, eyebrows and cerebral pit. Controlling the life air by the prescribed yogic process is mechanical, and the practice is more or less a physical endeavor for spiritual perfection. In olden days such practice was very common for the transcendentalist, for the mode of life and character in those days were favorable. But in modern days, when the influence of Kali Age is so disturbing, practically everyone is untrained in this art of bodily exercise. Concentration of the mind is more easily attained in these days by the chanting of the holy name of the Lord. The results are more effective than those derived from the inner exercise of the life air.
Тут описано, як рекомендовано покидати тіло досвідченому йоґові, що традиційними методами йоґи опанував мистецтво керувати потоками життєвого повітря. Треба закрити п’яткою анальний отвір і поступово піднімати життєве повітря чимдалі вище через шість центрів: пуп, шлунок, серце, горло, міжбрів’я та тім’я. Опанування потоків життєвого повітря традиційними йоґічними методами — це механічний процес. Цей шлях більшою чи меншою мірою являє собою спробу досягти духовної досконалости фізичними зусиллями. За давніх часів цей метод був дуже поширений серед трансценденталістів, тому що тоді були сприятливі для цього умови і спосіб життя. Проте нині, коли кожному ускладнюють життя прояви епохи Калі, оволодіти цим мистецтвом фізичних вправ не під силу практично нікому. Для сучасної людини легше зосередити розум, повторюючи святе ім’я Господа. Це дає куди вагоміші результати, ніж керування внутрішніми потоками життєвого повітря.