Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.9.33
Текст
бгӯтендрійа-ґун̣а̄ш́айаіх̣
сварӯпен̣а майопетам̇
паш́йан сва̄ра̄джйам р̣ччгаті
Послівний переклад
йада̄ — коли; рахітам — звільнена; а̄тма̄нам — душа; бгӯта — матеріальних елементів; індрійа — матеріальних чуттів; ґун̣а-а̄ш́айаіх̣ — під впливом якостей матеріальної природи; сварӯпен̣а — в чистому бутті; майа̄ — Мною; упетам — наблизившись; паш́йан — побачивши; сва̄ра̄джйам — духовне царство; р̣ччгаті — насолоджуйся.
Переклад
Коли ти звільнишся від ототожнення з грубими й тонкими тілами і коли твої чуття повністю вийдуть з-під впливу якостей матеріальної природи, тоді в стосунках зі Мною ти пізнаєш свою чисту форму і втвердишся у чистій свідомості.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгакті-расамріта-сіндгу» сказано, що особа, яка бажає тільки трансцендентного любовного служіння Господу, вільна за будь-яких умов матеріального існування. Таке бажання служити Господу — це сварупа, або істинна форма живої істоти. Те саме каже у «Чайтан’я-чарітамріті» Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу, проголошуючи, що істинна, духовна форма живої істоти — це вічне служіння Верховному Господу. Послідовники школи майавади здригаються від одної думки про те, що жива істота за своєю вічною природою слуга. Вони не розуміють, що в трансцендентному світі служіння Господу засновується на трансцендентній любові. Трансцендентне любовне служіння не йде ні в яке порівняння з примусовим служінням мешканців матеріального світу. У матеріальному світі навіть той, хто вважає, що не служить нікому, крім самого себе, все одно служить своїм чуттям і кориться диктатові сил матеріальної природи. Насправді в матеріальному світі ніхто не є володарем — всі є рабами чуттів. Тому в усіх дуже неприємні враження про становище слуги. Раби чуттів здригаються від самої думки про служіння, тому що не мають жодного уявлення про трансцендентне служіння. У трансцендентному любовному служінні слуга так само вільний, як і Господь. Господь є сварат, цілковито незалежний, і слуга також є сварат, цілковито незалежний, тому що у царстві духу немає служіння з примусу. Рушійна сила трансцендентного служіння в духовному світі одна — це спонтанна любов. Якийсь відблиск такого служіння можна побачити в служінні матері синові, друга другові чи дружини чоловікові. Друзі, батьки чи дружина служать не з примусу, а з любові. Однак у тут, у матеріальному світі, любовне служіння — це лише відблиск справжньої любові. Справжнє любовне служіння, служіння, яке істота виконує у своїй сварупі, — це служіння в трансцендентному світі, в товаристві Господа. Те саме трансцендентне любовне служіння можна розвивати тут, з відданістю слугуючи Господу.
Цей вірш стосується також і послідовників школи ґ’яни. Просвітлений ґ’яні, звільнившись від усієї матеріальної скверни — тобто від породжених із ґун матеріальної природи грубих і тонких тіл з їхніми чуттями, — поринає у Всевишнього і звільняється від матеріального рабства. Між ґ’яні і відданими, насправді, немає розходження аж до моменту звільнення від матеріальної скверни. Але після звільнення ґ’яні вдовольняються і зупиняються, досягнувши просто рівня знання, тоді як віддані розвиваються в духовному житті й далі і досягають любовного служіння. У спонтанному служінні віддані розвивають свою духовну індивідуальність, а їхнє бажання служити стає дедалі глибшим, аж поки розвивається в мадгур’я-расу, трансцендентне любовне служіння, яким обмінюються закохані.