33
ТЕКСТ 33
Текст
Текст
бгӯтендрійа-ґун̣а̄ш́айаіх̣
сварӯпен̣а майопетам̇
паш́йан сва̄ра̄джйам р̣ччгаті
бхӯтендрия-гун̣а̄шаяих̣
сварӯпен̣а майопетам̇
пашян сва̄ра̄джям р̣ччхати
Послівний переклад
Дума по дума
йада̄ — коли; рахітам — звільнена; а̄тма̄нам — душа; бгӯта — матеріальних елементів; індрійа — матеріальних чуттів; ґун̣а-а̄ш́айаіх̣ — під впливом якостей матеріальної природи; сварӯпен̣а — в чистому бутті; майа̄ — Мною; упетам — наблизившись; паш́йан — побачивши; сва̄ра̄джйам — духовне царство; р̣ччгаті — насолоджуйся.
яда̄ – когато; рахитам – освободен от; а̄тма̄нам – душата; бхӯта – материални елементи; индрия – материални сетива; гун̣а-а̄шаяих̣ – под влиянието на материалните гун̣и; сварӯпен̣а – в чисто съществувание; мая̄ – от мен; упетам – постигайки; пашян – виждайки; сва̄ра̄джям – духовно царство; р̣ччхати – се наслаждаваш.
Переклад
Превод
Коли ти звільнишся від ототожнення з грубими й тонкими тілами і коли твої чуття повністю вийдуть з-під впливу якостей матеріальної природи, тоді в стосунках зі Мною ти пізнаєш свою чисту форму і втвердишся у чистій свідомості.
Когато престанеш да се отъждествяваш с грубото и финото тяло и сетивата ти се освободят от всички въздействия на гун̣ите на материалната природа, тогава в общуване с мен ти ще постигнеш своята чиста форма и ще придобиеш чисто съзнание.
Коментар
Пояснение
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгакті-расамріта-сіндгу» сказано, що особа, яка бажає тільки трансцендентного любовного служіння Господу, вільна за будь-яких умов матеріального існування. Таке бажання служити Господу — це сварупа, або істинна форма живої істоти. Те саме каже у «Чайтан’я-чарітамріті» Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу, проголошуючи, що істинна, духовна форма живої істоти — це вічне служіння Верховному Господу. Послідовники школи майавади здригаються від одної думки про те, що жива істота за своєю вічною природою слуга. Вони не розуміють, що в трансцендентному світі служіння Господу засновується на трансцендентній любові. Трансцендентне любовне служіння не йде ні в яке порівняння з примусовим служінням мешканців матеріального світу. У матеріальному світі навіть той, хто вважає, що не служить нікому, крім самого себе, все одно служить своїм чуттям і кориться диктатові сил матеріальної природи. Насправді в матеріальному світі ніхто не є володарем — всі є рабами чуттів. Тому в усіх дуже неприємні враження про становище слуги. Раби чуттів здригаються від самої думки про служіння, тому що не мають жодного уявлення про трансцендентне служіння. У трансцендентному любовному служінні слуга так само вільний, як і Господь. Господь є сварат, цілковито незалежний, і слуга також є сварат, цілковито незалежний, тому що у царстві духу немає служіння з примусу. Рушійна сила трансцендентного служіння в духовному світі одна — це спонтанна любов. Якийсь відблиск такого служіння можна побачити в служінні матері синові, друга другові чи дружини чоловікові. Друзі, батьки чи дружина служать не з примусу, а з любові. Однак у тут, у матеріальному світі, любовне служіння — це лише відблиск справжньої любові. Справжнє любовне служіння, служіння, яке істота виконує у своїй сварупі, — це служіння в трансцендентному світі, в товаристві Господа. Те саме трансцендентне любовне служіння можна розвивати тут, з відданістю слугуючи Господу.
В Бхакти-раса̄мр̣та синдху се казва, че човек, чието единствено желание е да отдава трансцендентално любовно служене на Бога, е освободена душа, независимо сред какви материални условия се намира. Това желание за служене е сварӯпа – истинската форма на живото същество. В Чайтаня чарита̄мр̣та Бог Шрӣ Чайтаня Маха̄прабху потвърждава същото с думите, че истинската, духовната форма на живото същество е вечното му служене към Върховния Бог. Представителите на ма̄я̄ва̄дската школа изтръпват дори само при мисълта, че живото същество може да желае да служи, защото не разбират, че в трансценденталния свят служенето към Бога се основава на трансцендентална любов. Трансценденталното любовно служене в никакъв случай не може да се сравнява с принудителното служене в материалния свят. В материалния свят дори този, който не иска да служи на никого, пак е слуга на собствените си сетива и е подвластен на внушенията на материалните гун̣и. Всъщност в материалния свят никой не може да е господар и хората, които служат на сетивата си, имат много болезнен опит от служенето. Те настръхват само при мисълта за служене, защото не познават природата на трансценденталното служене. В трансценденталното любовно служене слугата има същата свобода, каквато има и Богът. Богът е свара̄т̣, което значи „напълно независим“, и слугата също е свара̄т̣, напълно независим, защото в духовния свят не съществува служене по принуда. Там трансценденталното любовно служене е породено от спонтанна любов. Бледо отражение на това служене е начинът, по който майката служи на сина си, приятелят – на приятеля си, съпругата – на съпруга си. Приятелят, родителите, съпругата не служат по принуда, а единствено от любов. В материалния свят обаче служенето от любов е само отражение на истинското служене. Истинското служене, служенето сварӯпа, откриваме в трансценденталния свят, в общуването с Бога. Но същото това служене, извършвано с трансцендентална любов, човек може да отдава и тук, като следва пътя на предаността.
Цей вірш стосується також і послідовників школи ґ’яни. Просвітлений ґ’яні, звільнившись від усієї матеріальної скверни — тобто від породжених із ґун матеріальної природи грубих і тонких тіл з їхніми чуттями, — поринає у Всевишнього і звільняється від матеріального рабства. Між ґ’яні і відданими, насправді, немає розходження аж до моменту звільнення від матеріальної скверни. Але після звільнення ґ’яні вдовольняються і зупиняються, досягнувши просто рівня знання, тоді як віддані розвиваються в духовному житті й далі і досягають любовного служіння. У спонтанному служінні віддані розвивають свою духовну індивідуальність, а їхнє бажання служити стає дедалі глибшим, аж поки розвивається в мадгур’я-расу, трансцендентне любовне служіння, яким обмінюються закохані.
Това, за което говори настоящата строфа, се отнася и до школата на гя̄нӣте. Постигналият съвършенство гя̄нӣ, който се е освободил от всички материални замърсявания – от грубото и финото тяло и от сетивата, свързани с гун̣ите на материалната природа, – потъва във Върховния и се освобождава от материалното робство. Всъщност гя̄нӣте и преданите имат общи схващания до момента, в който стигат до освобождение от материалните замърсявания. Тогава гя̄нӣте остават на това равнище, задоволявайки се с най-елементарното знание, докато преданите продължават процеса на духовно усъвършенстване в любовното служене. В спонтанния си стремеж да служат на Бога преданите развиват духовната си индивидуалност и това тяхно настроение се усилва непрестанно, докато не стигне до ма̄дхуря-раса, или трансценденталното любовно служене, което си разменят двама влюбени.