Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.30.10
Текст
хім̇сайетас-таташ́ ча та̄н
пушн̣а̄ті йеша̄м̇ пошен̣а
ш́еша-бгуґ йа̄тй адгах̣ свайам
Послівний переклад
артгаіх̣ — статками; а̄па̄дітаіх̣ — нагромадженими; ґурвйа̄ — великим; хім̇сайа̄ — насильством; ітах̣-татах̣ — тут і там; ча — і; та̄н — їх (близьких); пушн̣а̄ті — підтримує; йеша̄м — кого; пошен̣а — через підтримання; ш́еша — рештки; бгук — поїдаючи; йа̄ті — іде; адгах̣ — вниз; свайам — сам.
Переклад
Добуваючи гроші, він раз у раз робить зло іншим людям, і, хоча він використовує добуті гроші для своєї сім’ї’, сам він їсть тільки невеличку частину купленої таким чином їжі. Заробляючи гроші нечесними засобами задля своїх близьких, він через них же йде до пекла.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Бенґальці мають приказку: «Той, для кого я крав, перший назве мене злодієм». Родичі й близькі, задля яких люблячий голова сім’ї робить численні гріхи й злочини, ніколи не задовольняються. Через свою ілюзію прив’язана до своїх близьких людина служить їм і цим служінням заробляє собі місце в пеклі. Наприклад, намагаючись прогодувати сім’ю, злодій краде щось, його ловлять і садять у в’язницю. Цей приклад ілюструє суть матеріального життя й прив’язаності до матеріального товариства, дружби й любові. Хоча прив’язаний до сім’ї чоловік, дбаючи про жінку й дітей, добуває гроші всіма правдами й неправдами, сам він не може отримати більше насолоди, ніж він отримав би чесним шляхом. Чоловік, який з’їдає на обід триста грам їжі, може докладати величезних зусиль, не гребуючи ніякими засобами, щоб підтримувати сім’ю, але йому самому дають не більше, ніж він може з’їсти, а іноді йому навіть доводиться доїдати тим, що не доїли його близькі. Скільки людина не заробить, нехай навіть вдаючись до нечесних засобів, їй не вдається насолоджуватися плодами своїх зусиль. Так проявляєтся ілюзія, що нею покриває істоту майа.
Природа заснованого на ілюзії служіння, чи це служіння товариству, громаді чи країні, завжди однакова. Той самий закон стосується і найбільших національних вождів. Нерідко трапляється так, що національного вождя, який має величезні заслуги перед співвітчизниками, вбивають його ж співвітчизники, незадоволені його служінням. Іншими словами, таким заснованим на ілюзії служінням неможливо догодити своїм підопічним, хоча не служити теж неможливо, бо ми слуги від природи. Природне становище живої істоти полягає в тому, що вона невід’ємна частка Верховної Істоти, але вона забуває, що повинна служити Верховній Істоті, і замість того віддає себе на служіння іншим. Це називається майа. Служачи іншими, істота в своїй омані уявляє себе паном. Голова сім’ї вважає себе господарем, а національний вождь вважає себе повелителем нації, хоча насправді він служить і, служачи майі, поступово скочується до пекла. Тому людина, яка має здоровий глузд, повинна розвивати в собі свідомість Крішни і служити Верховному Господу, присвячуючи на це служіння все своє життя, всі свої статки, весь свій розум і все своє красномовство.