28
ТЕКСТ 28
Текст
Текст
даттва̄ бгаґавад-арпан̣ам
ґо-віпра̄ртга̄савах̣ ш́ӯра̄х̣
пран̣емур бгуві мӯрдгабгіх̣
даттва̄ бхагавад-арпан̣ам
го-випра̄ртха̄савах̣ ш́ӯра̄х̣
пран̣емур бхуви мӯрдхабхих̣
Послівний переклад
Пословный перевод
аннам — їжу; ча — також; уру-расам — дуже смачну; тебгйах̣ — брахманам; даттва̄ — давши; бгаґават-арпан̣ам — запропоновану спочатку Богові-Особі; ґо — корів; віпра — брахманів; артга — мета; асавах̣ — суть життя; ш́ӯра̄х̣ — звитяжні кшатрії; пран̣емух̣ — поклонилися; бгуві — торкаючись до землі; мӯрдгабгіх̣ — головами.
аннам — пищу; ча — также; уру-расам — самую изысканную; тебхйах̣ — брахманам; даттва̄ — преподнеся; бхагават-арпан̣ам — которую сначала предложили Личности Бога; го — коровы; випра — брахманы; артха — цель; асавах̣ — цель жизни; ш́ӯра̄х̣ — все герои-кшатрии; пран̣емух̣ — склонились; бхуви — до земли; мӯрдхабхих̣ — свои головы.
Переклад
Перевод
Потім вони піднесли брахманам вишукані страви, офіровані спочатку Богові-Особі, а тоді поклонилися їм, б’ючи чолом до землі. Піклуючись про корів та брахман, вони [члени династії Яду] провадили досконале життя.
Затем они поднесли брахманам изысканные блюда, до этого предложенные Личности Бога, и с почтением припали к их стопам, коснувшись головами земли. Их поведение было безупречным, а жизнь проходила в заботах о коровах и брахманах.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: Поведінка нащадків Яду під час прощі до Прабгаси становить зразок високої культури і являє собою досконалість людського життя. Щоб досягнути досконалості, людині слід дотримуватися трьох засад цивілізованого життя: піклуватися про корів, підтримувати брахманічну культури і, найголовніше, бути чистим відданим Господа. Не ставши чистим відданим Господа, неможливо досягнути досконалості людського життя. Ця досконалість полягає в тому, щоб піднятися до духовного світу, де немає народження, смерті, хворіб і старості. Це найвища досконалість і мета людського існування. Якщо люди не наближаються до цієї мети, то весь матеріальний проґрес і так звані вигоди лише марнують їхні здібності.
Во время паломничества в Прабхасу потомки Яду вели себя как люди высокой культуры, которые достигли совершенства человеческой жизни. Чтобы достичь совершенства, необходимо следовать трем принципам цивилизованной жизни: защищать коров, поддерживать брахманическую культуру и, самое главное, стараться стать чистым преданным Господа. Не став чистым преданным Господа, нельзя достичь совершенства жизни, то есть получить доступ в духовный мир, где нет рождения, смерти, старости и болезней. В этом заключается совершенство и высшая цель человеческой жизни. Если люди не стремятся к этой цели, их жизнь проходит впустую, каких бы высот материального прогресса они ни достигли и какими бы «удобствами» себя ни окружили.
Брахмани і вайшнави не їдять їжі, котра не була спочатку запропонована Богові-Особі. Відданий приймає їжу, офіровану Господеві, як Господню милість. Врешті-решт, і людей, і тварин забезпечує їжею Господь. Людина повинна пам’ятати, що всі продукти: зерно, овочі, молоко, питну воду, — тобто те, без чого ми не можемо жити, постачає людству Господь. Жоден учений, жоден матеріаліст не зможе своїми зусиллями створити харчові продукти в лабораторії чи на фабриці.
Інтелектуальний клас людей називають брахманами, а тих, хто пізнав Абсолютну Істину в найвищому особистісному аспекті називають вайшнавами. Проте і ті, і ті харчуються тільки рештками жертвопринесення. Жертвопринесення покликане задовольнити яґ’я-пурушу, Вішну. У «Бгаґавад-ґіті» (3.13) сказано, що той, хто харчується рештками жертовної їжі, звільняється від усіх гріхів, тоді як той, хто готує їжу для підтримання свого тіла, набирається всіляких гріхів, що ведуть лише до страждань. Вся їжа, яку приготували Яду в святій Прабгасі для достойних брахманів, була піднесена Богові-Особі, Вішну. Разом з тим Яду шанобливо поклонилися брахманам, б’ючи чолом до землі. Ядавів, як і всіх членів культурних сімей у ведичному суспільстві, виховували в дусі повної співпраці з іншими прошарками суспільства, тому що така співпраця в служінні Господу провадить до досконалості людського життя.
Брахманы и вайшнавы не принимают пищи, которая не была сначала предложена Личности Бога. На пищу, предложенную Господу, преданные смотрят как на Его милость, поскольку в конечном счете и людей, и животных обеспечивает пищей Сам Господь. Человек должен всегда помнить о том, что пищу, то есть зерно, овощи, молоко, воду и т.д., иначе говоря, все, в чем он в первую очередь нуждается, ему дает Господь; ни один ученый, ни один материалист не в состоянии произвести эти продукты в лаборатории или на фабрике, созданной людьми. Разумных людей, интеллектуальную элиту общества, называют брахманами, а тех, кто постиг Абсолютную Истину в Ее высшем, личностном аспекте, — вайшнавами. Однако и те и другие питаются только остатками жертвоприношений. Конечной целью любого жертвоприношения является удовлетворение ягья-пуруши, Вишну. В «Бхагавад-гите» (3.13) говорится, что тот, кто питается остатками жертвоприношений, искупает свои грехи, а тот, кто готовит пищу для поддержания собственного тела, вместе с ней поглощает всевозможные грехи, влекущие за собой бесконечные страдания. Все блюда, которые Ядавы приготовили и поднесли брахманам в святом месте Прабхаса, были предложены Личности Бога, Вишну. Ядавы с искренним почтением поклонились брахманам, коснувшись головами земли. Стремление сотрудничать с другими классами и сословиями общества в совместном служении с детства прививалось членам рода Яду, как, впрочем, и представителям любой другой культурной семьи ведического общества, и потому путь к совершенству был открыт для них.
Окремої уваги заслуговують також слова уру-расам. Просто із збіжжя, овочів та молока можна приготувати сотні ласощів. Такі страви належать до ґуни добра, і тому їх можна офірувати Богові-Особі. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (9.26), Господь приймає тільки ті страви, які приготовано з плодів, квітів, листків та води, якщо їх підносять у дусі щирого відданого служіння. Відданість — це єдине, що робить підношення достойним в оча Господа. Господь запевняє, що Він неодмінно з’їдає підношення відданих. Отже, з усіх поглядів Яду були особами досконалої культури і виховання, а те, що їх прокляли мудреці-брахмани, було просто проявом бажання Господа. Вся ця історія служить уроком, який застерігає не бути легковажним у стосунках із брахманами та вайшнавами.
Следует также обратить внимание на употребленное в данном стихе слово уру-расам. Из зерна, овощей и молока можно приготовить сотни изысканных блюд. Все эти блюда относятся к гуне благости, и потому их можно предлагать Личности Бога. Как сказано в «Бхагавад-гите» (9.26), Господь принимает только те блюда, которые приготовлены из плодов, цветов, листьев и воды, и только от человека, искренне отдающего себя преданному служению. Преданность — это единственное, что необходимо для того, чтобы Господь принял наше подношение. Господь заверяет нас в том, что Он всегда пробует пищу, предложенную Ему преданными. Таким образом, Ядавы были во всех отношениях просвещенными, высококультурными людьми, и брахманы прокляли их только потому, что того желал Сам Господь. Это событие должно послужить предостережением для всех, кто так или иначе сталкивается с брахманами и вайшнавами: вольности в обращении с ними чреваты очень серьезными последствиями.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрімад-Бгаґаватам», Третьої пісні, третьої глави, яка має назву «Господні розваги за межами Вріндавани».
Так заканчивается комментарий Бхактиведанты к третьей главе Третьей песни «Шримад-Бхагаватам», которая называется «Игры Господа за пределами Вриндавана».