ШБ 3.28.34

एवं हरौ भगवति प्रतिलब्धभावो
भक्त्या द्रवद्‍धृदय उत्पुलक: प्रमोदात् ।
औत्कण्ठ्यबाष्पकलया मुहुरर्द्यमानस्
तच्चापि चित्तबडिशं शनकैर्वियुङ्क्ते ॥ ३४ ॥
евам̇ харау бгаґаваті пратілабдга-бга̄во
бгактйа̄ дравад-дгр̣дайа утпулаках̣ прамода̄т
ауткан̣т̣гйа-ба̄шпа-калайа̄ мухур ардйама̄нас
тач ча̄пі чітта-бад̣іш́ам̇ ш́анакаір війун̇кте

Synonyms

евамтак; хараудо Господа Харі; бгаґаватіБога-Особи; пратілабдгарозвинувши; бга̄вах̣чисту любов; бгактйа̄відданим служінням; драватрозтоплене; хр̣дайах̣серце; утпулаках̣відчуваючи, як волосся на шкірі стає дибки; прамода̄твід незрівнянної радості; ауткан̣т̣гйачерез велику любов; ба̄шпа-калайа̄потоками сліз; мухух̣постійно; ардйама̄нах̣потерпаючи; татте; чаі; апінавіть; чіттарозум; бад̣іш́амгачок; ш́анакаіх̣поступово; війун̇ктевідриває.

Translation

Таким способом йоґ поступово розвиває чисту любов до Верховного Бога-Особи, Харі. Його відданість дедалі зростає і з часом від незрівнянної радості в нього стає дибки волосся на тілі, а з очей ллються потоком сльози любові. Поступово навіть розум, який він використовував як засіб привабити Господа так само, як гачком ловлять рибу, відходить від матеріальної діяльності.

Purport

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш ясно вказує, що медитація, яка являє собою різновид розумової діяльності,    —    це ще не досконалий рівень самадгі, чи трансу. Спочатку розум використовують, щоб прикликати образ Верховного Бога-Особи, але на вищих рівнях розум вже не використовують. Відданий привчається служити Верховному Господу, очищуючи свої чуття. Іншими словами, йоґічні засади медитації потрібні лише доти, доки людина не втвердилася на рівні чистого відданого служіння. Розум використовують для того, щоб очистити чуття, але коли чуття завдяки медитації очистилися, відпадає потреба сідати в певному місці і старатися зосередитися на Господньому образі. Людина так звикає служити Богові-Особі, що робить це само собою, без окремих зусиль. Коли розум примусово зосереджують на образі Господа, це називається нірбіджа-йоґа, або безжиттєва йоґа, тому що йоґ не відчуває природного потягу до особистого служіння Господу. Але коли він постійно думає про Господа, це називається сабіджа-йоґа, або жива йоґа. Треба піднятися на рівень живої йоґи.
Як підтверджує «Брахма-самхіта», треба залишатися зануреним у віддане служіння двадцять чотири години на добу. Рівня преманджана-ччгуріта досягають завдяки неподільній любові до Господа. Коли завдяки відданому служінню людина повністю розвиває любов до Верховного Бога-Особи, вона завжди бачить Його, навіть не примушуючи себе силою медитувати на Нього. Зір такої людини стає божественний, тому що вона не відволікається ні на що інше. На цьому рівні духовного розвитку зникає потреба примусово залучати розум до медитації. Медитація, яку рекомендують на нижчих рівнях, являє собою лише засіб піднятися до рівня відданого служіння, тому ті, хто вже занурився у трансцендентне любовне служіння Господу, уже вищі за медитацію. Рівень такої досконалості називається свідомістю Крішни.