Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.26.9
Текст
пракр̣тех̣ пурушасйа̄пі
лакшан̣ам̇ пурушоттама
брӯхі ка̄ран̣айор асйа
сад-асач ча йад-а̄тмакам
Послівний переклад
девахӯтіх̣ ува̄ча — Девахуті сказала; пракр̣тех̣ — Його енерґій; пурушасйа — Верховної Особи; апі — також; лакшан̣ам — якості; пуруша-уттама — Верховний Боже-Особо; брӯхі — будь ласка, поясни; ка̄ран̣айох̣ — причин; асйа — цього творіння; сат-асат — проявленого й непроявленого; ча — і; йат-а̄тмакам — що складені із.
Переклад
Девахуті сказала: О Верховний Боже-Особо, опиши, будь ласка, якості Верховної Особи та Його енерґій, бо і Господь, і Його енерґії є причинами проявленого й проявленого творіння.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Пракріті, або матеріальна природа, має зв’язок і з Верховним Господом, і з живими істотами, так само як жінка пов’язана з чоловіком як дружина і з дітьми як матір. У «Бгаґавад-ґіті» Господь каже, що Він запліднює матір-природу живими істотами, Своїми дітьми, і так з’являються на світ усі види життя. Стосунки, в яких перебувають усі живі істоти й матеріальна природа, вже пояснено в попередніх віршах. Тепер Девахуті хоче зрозуміти стосунки, які пов’язують матеріальну природу і Верховного Господа. Внаслідок цих стосунків виникає проявлений і непроявлений матеріальний світ. Непроявлений матеріальний світ — це тонка махат-таттва, з якої постає проявлена матерія.
У ведичних писаннях сказано, що Верховний Господь запліднює Своїм поглядом сукупну матеріальну енерґію, і тоді матеріальна природа породжує на світ усе суще. У дев’ятій главі «Бгаґавад-ґіти» теж сказано, що життєдіяльність природи протікає під Господнім поглядом — адгйакшен̣а, за Його проводом і згідно з Його волею. Природа аж ніяк не діє сліпо. Девахуті зрозуміла, в яких стосунках зумовлені душі перебувають із матеріальною природою, і тепер хотіла дізнатися про те, як природа діє під проводом Господа і які стосунки пов’язують матеріальну природу з Господом. Іншими словами, вона хотіла дізнатися про якості, які Верховний Господь проявляє в стосунках з матеріальною природою.
Стосунки живих істот з матеріальною природою, безперечно, перебувають на цілковито іншому рівні, аніж стосунки Верховного Господа з матерією, всупереч усім тлумаченням майаваді. Щоразу, коли писання згадують про ілюзію живих істот, філософи-майаваді приписують цю ілюзію Верховному Господу. Але таке тлумачення неправомірне. Господь ніколи не впадає в ілюзію. Саме в цьому розходяться між собою персоналісти й імперсоналісти. Девахуті не належить до бідних на інтелект людей. Вона має досить гострий розум, щоб зрозуміти, що живі істоти не перебувають на одному рівні з Верховним Господом. Живі істоти безмежно малі й тому матеріальна природа може їх ввести в ілюзію, тобто зумовити, але це не означає, що вона може зумовити і ввести в ілюзію і Верховного Господа. Відмінність між зумовленою душею і Господом полягає в тому, що Господь — завжди Господь, повелитель матеріальної природи, і тому не підвладний їй. Він не підвладний ні для духовної природи, ні для матеріальної. Він, і тільки Він один є верховний повелитель, і з Ним не зрівнятися звичайним живим істотам, що підлягають законам матеріальної природи.
В цьому вірші вжито два слова: сат і асат. Космічний прояв — це асат, або те, що не існує, але матеріальна енерґія Верховного Господа — це сат, або те, що існує вічно. Матеріальна енерґія вічно існує в тонкій формі, як енерґія Господа, але іноді вона проявляє цю неіснуючу, чи, точніше, тимчасово існуючу, природу, матеріальний космос. Пояснити це допомагає аналогія з батьком та матір’ю: і батько, і матір реально існують, але іноді мати зачинає дітей. Так само космічний прояв, що постає з непроявленої матеріальної природи Верховного Господа, іноді з’являється, а іноді знову зникає. Проте сама матеріальна природа існує вічно, і Господь являє собою найвищу причину як тонких, так і грубих проявів матеріального світу.