Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.16.2
Текст
етау тау па̄ршадау махйам̇
джайо віджайа ева ча
кадартгі-кр̣тйа ма̄м̇ йад во
бахв акра̄та̄м атікрамам
Послівний переклад
ш́рі-бгаґава̄н ува̄ча — Верховний Бог-Особа сказав; етау — ці двоє; тау — вони; па̄ршадау — помічники; махйам — Мої; джайах̣ — на ім’я Джая; віджайах̣ — на ім’я Віджая; ева — певно; ча — і; кадартгі-кр̣тйа — знехтувавши; ма̄м — Мене; йат — що; вах̣ — вас; баху — велику; акра̄та̄м — вчинили; атікрамам — образу.
Переклад
Бог-Особа сказав: Не зваживши на Мою волю, Мої слуги, Джая і Віджая, вчинили велику образу проти вас.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Ображати стопи Господнього відданого — це великий гріх. Можливість вчинити образу залишається в живої істоти навіть тоді, коли вона досягає Вайкунтги, з тою лише різницею, що на Вайкунтгах, навіть коли хтось чинить образу, Господь захищає його. Це дивовижна особливість стосунків між Господом і Його слугами, як показує цей випадок із Джаєю та Віджаєю. Слово атікрамам у цьому вірші вказує на те, що ображаючи відданого, людина зневажає Самого Верховного Господа.
Брамники помилилися, коли не пустили мудреців Вайкунтгалоку, але так як вони виконували трансцендентне служіння Господу, піднесені віддані знали, що загибель їх омине. Поява Господа на місці подій втішила серця всіх відданих. Господь зрозумів, що непорозуміння виникло через те, що мудрецям не вдалося побачити Його лотосові стопи, і тому, вирішивши їх задовольнити, прийшов до них Сам. Господь такий милостивий, що навіть коли відданий стикається на своєму шляху з перешкодами, Господь особисто влаштовує все так, щоб відданий все одно міг бачити Його лотосові стопи. Яскравий приклад того ми бачимо в житті Харідаси Тгакури. Коли Чайтан’я Махапрабгу жив у Джаґаннатга Пурі, там жив також Харідаса Тгакура, що народився серед мусульман. В індуїстькі храми, особливо за тих часів, пускали тільки індусів. Хоча за своїми звичками й поведінкою Харідаса Тгакура був найліпшим з усіх індусів, він вважав себе за мусульманина і тому не заходив до храму. Знаючи про його смирення і бачачи, що Харідаса Тгакура не ходить до храму, Господь Чайтан’я, — а Він невідмінний від Джаґаннатги, — Сам щодня приходив до Харідаси Тгакури посидіти й порозмовляти з ним. У цих главах «Шрімад-Бгаґаватам» ми читаємо, що так само Господь вчинив і в цьому випадку. Хоча Його відданим не дали побачити Його лотосові стопи, Він Сам прийшов зустрітися з ними, ступаючи тими самими лотосовими стопами, до яких вони прагнули наблизитися. Також важливо відзначити, що Господь прийшов у супроводі богині щастя. Богиню щастя не може побачити звичайна людина, але Господь настільки милостивий, що, хоча віддані не шукали такої честі, Він з’явився перед ними разом з богинею щастя.