Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.15.46
Текст
йо ’нтархіто хр̣ді ґато ’пі дура̄тмана̄м̇ твам̇
со ’дйаіва но найана-мӯлам ананта ра̄ддгах̣
йархй ева карн̣а-віварен̣а ґуха̄м̇ ґато нах̣
пітра̄нуварн̣іта-раха̄ бгавад-удбгавена
Послівний переклад
кума̄ра̄х̣ ӯчух̣ — Кумари сказали; йах̣ — той, хто; антархітах̣ — непроявлений; хр̣ді — в серці; ґатах̣ — розташований; апі — хоча; дура̄тмана̄м — негідникам; твам — Ти; сах̣ — він; адйа — сьогодні; ева — певно; нах̣ — нас; найана-мӯлам — віч-на-віч; ананта — о безмежний; ра̄ддгах̣ — досягнули; йархі — коли; ева — певно; карн̣а-віварен̣а — вухами; ґуха̄м — інтелект; ґатах̣ — здобули; нах̣ — нас; пітра̄ — батьком; ануварн̣іта — описані; раха̄х̣ — таємниці; бгават-удбгавена — Твоєю появою.
Переклад
Кумари сказали: Любий Господи, Ти перебуваєш у серці кожного, але Ти не являєш Себе негідникам. Ми ж бачимо Тебе віч-на-віч, дарма що Ти безмежний. Ласкаво з’явившись перед нами, Ти підтвердив усе, що ми чули про Тебе від нашого батька, Брахми.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Так звані йоґи, які зосереджують розум в медитації на щось безособистісне чи на порожнечу вичерпно охарактеризовані в цьому вірші. Цей вірш «Шрімад-Бгаґаватам» згадує таких людей, які видають себе за великих майстрів йоґи та медитації, але які не знаходять Верховного Бога-Особу, що перебуває в їхніх серцях. Таких осіб тут названо дуратмами, тобто криводушними людьми, вбогими на розум, що являють собою повну протилежність до махатм, або людей великодушних з шляхетним серцем. Так звані йоґи, які намагаються медитувати, але не мають шляхетного серця, не можуть знайти чотирируку форму Нараяни, хоча Він перебуває в їхніх серцях. Усвідомлення Верховної Абсолютної Істини починається з усвідомлення безособистісного Брахмана, однак не слід вдовольнятися на цьому, пізнавши тілкьи безособистісне сяйво Верховного Господа. В «Ішопанішаді» наведено молитву, в якій відданий благає Господа прибрати з-перед його очей сліпуче сяйво Брахмана, щоб він побачив істинний, особистісний образ Господа і знайшов повне вдоволення. Так само, хоча Господь, прихований сліпучим сяйвом Свого тіла, не являє Себе на початку духовного розвитку, якщо відданий щиро прагне побачити Господа, Він, являє Себе. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Господа неможливо побачити нашими недосконалими очима, почути нашими недосконалими вухами і відчути нашими недосконалими чуттями, але якщо людина з вірою та відданістю присвячує себе на служіння Богу, Він Сам являє Себе їй.
Ці вірші показують, що Санат-кумара, Санатана, Санандана і Санака були по-справжньому щирі віддані. Хоча вони чули від батька, Брахми, про особистісний аспект Господа, їм відкрилося усвідомлення тільки безособистісного аспекту, Брахмана. Однак, щиро шукаючи Господа, вони врешті-решт безпосередньо побачили Його особистісний образ, який повністю відповідав описам їхнього батька. Побачивши Господа, вони відчули повне вдоволення. У цьому вірші вони висловлюють свою вдячність, тому що, хоча вони спочатку були нетямущими імперсоналістами, з ласки Господа їм пощастило побачити Його особистісну форму. Ще один важливий момент, який варто відзначити в цьому вірші, це згадка про те, що мудреці слухали свого батька, Брахму, народженого безпосередньо від Самого Господа. Іншими словами, цей вірш засвідчує дієвість учнівської спадкоємності, якою знання передається від Господа до Брахми, від Брахми до Наради, від Наради до В’яси і так далі. Кумари були синами Брахми й тому мали можливість отримати ведичне знання з учнівської спадкоємності Брахми. Завдяки цьому вони, хоча починали як імперсоналісти, врешті-решт на власні очі побачили особисту форму Господа.