Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.5.39

Текст

ґріва̄йа̄м̇ джаналоко ’сйа
таполоках̣ стана-двайа̄т
мӯрдгабгіх̣ сатйалокас ту
брахмалоках̣ сана̄танах̣

Послівний переклад

ґріва̄йа̄м  —  до шиї; джаналоках̣  —  планетна система Джаналока ; асйа   —   Його ; таполоках̣   —   планетна система Таполока; стана-двайа̄т  —  починаючи від грудей; мӯрдгабгіх̣  —   головою; сатйалоках̣  —  планетна система Сат’ялока; ту  —   але; брахмалоках̣  —  духовні планети; сана̄танах̣  —  вічні.

Переклад

Від грудей до шиї всесвітньої форми Господа розміщені планетні системи Джаналока й Таполока, а Сат’ялока, найвища планетна система, міститься на голові всесвітньої форми. Однак духовні планети вічні.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: На цих сторінках ми неодноразово описували духовні планети, розміщені за межами матеріального неба, і даний вірш знову підтверджує сказане вище. Велику вагу тут має слово сана̄тана. Цю ідею вічности, як і тут, висловлено в «Бгаґавад-ґіті» (8.20), де сказано, що поза матеріальним творінням існує духовне небо і там усе вічне. Планету Сат’ялока, що на ній живе Брахма, іноді називають Брахмалокою. Однак Брахмалока, за яку йдеться в цьому вірші, не є планетна система Сат’ялока. Ця Брахмалока вічна, на відміну від планетної системи Сат’ялока. І щоб розрізнити їх, тут вжито прикметник сана̄тана. На думку Шріли Джіви Ґосвамі, Брахмалока, за яку згадано в цьому вірші,    —     це лока (обитель) Брахмана, Верховного Господа. У духовному небі всі планети невідмінні від Самого Господа. Господь повністю духовний, і Його ім’я, слава, діяння, якості, розваги тощо невідмінні від Нього, тому що Він абсолютний. Тож планети в Господньому царстві також невідмінні від Нього. На цих планетах немає різниці між тілом та душею, і час, що ми йому підвладні у матеріальному світі, не має там ніякого впливу. Крім того, що планети Брахмалоки непідвладні часу, вони, з огляду на їхню духовну природу, ніколи не підлягають знищенню. Усе розмаїття на духовних планетах також невідмінне від Господа. У цій вічній (сана̄тана) атмосфері духовного розмаїття сповна розкривається зміст ведичного афоризму екам ева̄двітійам. Матеріальний світ    —     це лише примарна тінь духовного царства Господа, і, як тінь, цей світ не може бути вічний. Розмаїття матеріального світу, світу двоїстости (духу й матерії), не йде в порівняння до розмаїтости духовного світу. За браком знання недалекі люди іноді помилково гадають, що умови життя в примарному світі не відрізняються від умов життя у духовному, і тому рівняють Господа та Його розваги в матеріальному світі до зумовлених душ з їхньою діяльністю. У «Бгаґавад- ґіті» (9.11) Господь засуджує таких бідних на розум людей:

аваджа̄нанті ма̄м̇ мӯд̣га̄
ма̄нушім̇ танум а̄ш́рітам
парам̇ бга̄вам аджа̄нанто
мама бгӯта-махеш́варам

Щоразу, коли Господь приходить як втілення, Він з’являється у Своїй довершеній внутрішній енерґії (а̄тма-ма̄йа̄), але бідні розумом люди помилково приймають Його за одну з матеріальних істот.

Пояснюючи цей вірш, Шріла Шрідгара Свамі слушно зауважує, що Брахмалока, згадана тут, це Вайкунтга, царство Бога. Воно є сана̄тана, вічне, і тому відрізняється від описаних вище матеріальних творінь. Всесвітня форма Господа, вірат,    —    це уявна форма, призначена для людей матеріального світу. Вона не має нічого спільного з духовним світом, царством Бога.