Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.5.15
Текст
дева̄ на̄ра̄йан̣а̄н̇ґаджа̄х̣
на̄ра̄йан̣а-пара̄ лока̄
на̄ра̄йан̣а-пара̄ макха̄х̣
Послівний переклад
на̄ра̄йан̣а — Верховний Господь; пара̄х̣ — є причина і призначення; веда̄х̣ — знання; дева̄х̣ — півбоги; на̄ра̄йан̣а — Верховного Господа; ан̇ґа-джа̄х̣ — помічники-руки; на̄ра̄йан̣а — Бога-Особи; пара̄х̣ — для; лока̄х̣ — планети; на̄ра̄йан̣а — Верховного Господа; пара̄х̣ — тільки щоб задовольнити Його; макга̄х̣ — усі жертвопринесення.
Переклад
Ведичні писання уклав Верховний Господь і призначені вони для Нього. Півбоги призначені служити Господу як частини Його тіла, численні планети теж існують задля Нього, а різноманітні жертвопринесення виконують єдино, щоб задовольнити Його.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Як сказано у «Веданта-сутрі» (ш́а̄стра-йонітва̄т), Верховний Господь — автор усіх явлених писань і всі священні писання існують на те, щоб допомогти пізнати Його. Слово веда означає «знання, що веде до Бога». Веди створено саме для того, щоб дати можливість зумовленим душам відродити свою відначальну забуту свідомість, а тому будь-який твір, який не призначено для відродження свідомости Бога, віддані на̄ра̄йан̣а-пара відкидають. Такі безглузді книжки, які не провадять до Нараяни, — це навіть не знання, а грища для вороння, що його цікавлять покидьки цього світу. Будь-яка книга знання (наукова чи художня) повинна вести до усвідомлення Нараяни, а інакше її треба відкинути. Це шлях пізнання. Верховне Божество, якому слід поклонятися, є Нараяна. Поклоніння півбогам другорядне, і якщо його радять, то тільки в поєднанні з поклонінням Нараяні, тому що півбоги — це руки Господа, які допомагають Йому врядувати всесвітом. Царських урядовців шанують тільки тому, що вони перебувають на службі у царя, і так само півбогам поклоняються через те, що вони слугують Господу. Поклоніння півбогам, яке не пов’язане з поклонінням Господеві, суперечить приписам (авідгі-пӯрвакам), і виконувати його так само безглуздо, як зрошувати листя та гілля дерева, не підливаючи його кореня. Інакше сказати, півбоги також залежать від Нараяни.
Локи, різноманітні планети, привабливі лише тому, що розмаїттям форм життя та насолод вони проявляють до тої чи іншої міри якусь частку сач-чід-ананда-віґрахи. Усі жадають вічного життя у знанні та блаженстві. У матеріальному світі більшою мірою зрозуміти вічне життя, сповнене знання та блаженства, можна на вищих планетах. Але коли істота потрапляє туди, у неї виникає бажання досягнути більшого, рухаючись далі шляхом повернення до Бога. Чим вище розташована планета, тим довше триває там життя і тим більші там знання та блаженство. На деяких планетах тривалість життя сягає тисяч, ба й сотень тисяч років, проте на жодній з них не живуть вічно. Однак той, хто потрапляє на найвищу планету (планету Брахми), може сподіватись досягнути планет у духовному небі, де життя вічне. Отже, найвище досягнення для мандрівника, що поступово підіймається з однієї планети на іншу, — це верховна планета Господа (мад-дгама), де життя вічне і сповнене знання та блаженства. Усі різноманітні жертви приносять тільки для задоволення Господа Нараяни з метою прийти до Нього, і найліпше жертвопринесення, рекомендоване для нинішньої епохи Калі, — це санкіртана-яґ’я, головна опора відданого служіння, яке виконує відданий на̄ра̄йан̣а-пара.