Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.4.8

ПОЯСНЕННЯ: Коли Верховний Господь створює лише один усесвіт, Його дії видаються дивовижні і незбагненні, а всесвітів існує безліч, і всі вони разом узяті складають створений матеріальний світ, що є тільки незначною часткою усього творіння взагалі. Матеріальний світ являє собою лише частину творіння (ека̄м̇ш́ена стгіто джаґат). Його вважають за одну чверть вияву Господньої енерґії, решта три її чверті    —    це вайкунтга-джаґат, духовний світ, описаний у «Бгаґавад-ґіті» як мад-дгама чи санатана-дгама, вічний світ. У попередньому вірші зазначено, що Господь творить, а тоді згортає Своє творіння. Це стосується тільки світу матеріального, тому що друга, більша частина Його творіння, а саме світ Вайкунтги, не підлягає ні творенню, ані руйнуванню, інакше Вайкунтга-дгама не звалася б вічною. Господь нерозлучний з дгамою; Його вічні якості, ім’я, розваги, оточення та особистість    —    це все прояви Його різноманітних енерґій та поширень. Господа називають анаді    —    тобто той, кому немає творця, а також аді    —    джерело всього сущого. Через недосконалість свого розуму ми гадаємо, що Господь теж створений, проте «Веданта» повідомляє, що Йому нема творця. Навпаки, це Він створює усе суще (на̄ра̄йан̣ах̣ паро ’вйакта̄т). Тому звичайній людині Господня діяльність видається дивовижною. Навіть для великих вчених ці питання незбагненні, і тому вони висувають різні теорії, що суперечать одна одній. Про таку незначну частку Господнього творіння, як цей окремий всесвіт, і то вони не мають вичерпної інформації: наскільки він простягається у просторі, скільки у ньому планет і зірок чи які умови життя на цих незліченних планетах. Сучасні вчені не посідають достатнього знання про це все. Деякі з них обстоюють думку, що у космічному просторі можна нарахувати сто мільйонів планет. У новинах з Москви 21 лютого 1960 року містилось таке повідомлення:

«Відомий російський професор астрономії Борис Воронцов-Вельямінов твердить, що у всесвіті повинно існувати безмежне число планет з розумними живими істотами. Не виключено, що на цих планетах процвітає життя, подібне до земного.

“It could be that life similar to that on earth flourishes on such planets.

Доктор хімічних наук Микола Жиров, торкаючись питання про атмосферу інших планет, зазначив, що організм, приміром, марсіянина може прекрасно пристосуватися до життєвих умов на Марсі завдяки низькій температурі тіла. 

На його думку, "газовий склад атмосфери Марса цілком придатний для життя пристосованих організмів».

Таку пристосованість організмів до життєвих умов на різних планетах у «Брахма-самхіті» названо вібгӯті-бгіннам. Це означає, що на кожній з незліченних планет усесвіту своя атмосфера, і на планетах, де атмосфера сприятливіша, живі істоти мають розвиненішу науку та вищий рівень психічної діяльности. Вібгӯті означає «особливі сили», а бгіннам    —     «різноманітні». Вчені, що досліджують космічний простір і намагаються дістатись інших планет механічними засобами, повинні з’ясувати собі назавжди, що організми, пристосовані до земної атмосфери, не виживуть у атмосферах інших планет (див. «Легка подорож на інші планети»). Тому, якщо людина прагне на іншу планету, вона повинна підготуватися до цього переходу, що відбувається, коли вона покидає своє теперішнє тіло, як про те сказано в «Бгаґавад-ґіті» (9.25):

«Ті, хто поклоняється півбогам, народяться між півбогів, ті, хто поклоняється духам та привидам, народяться серед цих живих істот, а хто поклоняється Мені, житиме зі Мною».

Форма запитання Махараджі Парікшіта про дію твірної енерґії Господа зраджує цареву досконалу обізнаність із процесом творення. Навіщо ж він запитував про це Шукадеву Ґосвамі? Махараджа Парікшіт був великий імператор, нащадок Пандав та великий відданий Господа Крішни, тому не диво, що він досить багато знав про творення світу. Однак навіть такого глибокого знання ще замало. Тому він сказав, що навіть великим мудрецям, незважаючи на великі зусилля, не вдається оволодіти цим знанням. Господь безмежний, і Його діяння також неосяжні. Засновуючись на обмежених джерелах знання і на недосконалих чуттях, жодна жива істота, навіть сам Брахмаджі, найдосконаліша у цьому всесвіті істота, не спроможна вмістити безмежне знання і не повинна обдурювати себе марними надіями на це. Безмежне ми можемо пізнати якоюсь мірою тоді, коли його пояснює Сам безмежний (як це зробив Господь в неперевершених віршах «Бгаґавад-ґіти»), а також слухаючи свідомих себе душ, як то Шукадеву Ґосвамі, що отримав знання від В’ясадеви, учня Наради. Досконале знання можна отримати тільки так, через ланцюг учнівської послідовности, але ніколи не через дослід у будь-якій формі, давній чи сучасній.