ШБ 2.4.7

ПОЯСНЕННЯ: У « Катга Упанішаді » ( 2 . 2 . 13 ) Верховного Господа називають головною вічною істотою з-поміж усіх інших вічних живих істот  -  індивідуумів (нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м ) і єдиним Верховним Господом, що підтримує незліченні індивідуальні створіння (еко бахӯна̄м̇ йо відадга̄ті ка̄ма̄н). Отже, всі живі істоти, як зумовлені, так і звільнені, підтримує Всемогутній Верховний Господь. Він підтримує їх за допомогою різних поширень Своєї Особи та трьох головних енерґій: внутрішньої, зовнішньої та межової. Живі істоти належать до Його межової енерґії, і деяким з них, що заслуговують на Господню довіру ( Брахмі , Марічі та ін.), Він доручає творити, надихаючи їх на кожен акт творіння (тене брахма хр̣да̄). Зовнішню енерґію (майу) Він запліднює джівами, зумовленими душами. Незумовлена межова енерґія діє в духовному царстві, де Господь у Своїх різних довершених поширеннях підтримує з живими істотами різноманітні трансцендентні стосунки, що проявляються в духовному світі. Таким чином єдиний Верховний Бог- Особа проявляє Себе в багатьох (баху сйа̄м). Усе розмаїття перебуває в Ньому, і Він перебуває в усьому розмаїтті, хоча водночас Він відмінний від усього. Отака незбагненна містична могутність Господа: завдяки Його незбагненним енерґіям все єдине з Ним і водночас відмінне від Нього (ачінт’я- бгедабгеда-таттва).