ВІРШ 17
ТЕКСТ 17
Текст
Текст
бгаджанн апакво ’тга патет тато йаді
йатра ква ва̄бгадрам абгӯд амушйа кім̇
ко ва̄ртга а̄пто ’бгаджата̄м̇ сва-дгарматах̣
бхаджанн апакво 'тха патет тато яди
ятра ква ва̄бхадрам абхӯд амуш̣я ким̇
ко ва̄ртха а̄пто 'бхаджата̄м̇ сва-дхарматах̣
Послівний переклад
Дума по дума
тйактва̄ — кинувши; сва-дгармам — свою визначену діяльність; чаран̣а-амбуджам — лотосові стопи; харех̣ — Харі (Господа); бгаджан — виконуючи віддане служіння; апаквах̣ — незрілий ; атга — з причини ; патет — падає ; татах̣ — звідти; йаді — якщо; йатра — від того; ква — який; ва̄ — чи ж (в іронічному розумінні); абгадрам — недобре; абгӯт — зробиться; амушйа — його; кім — ніщо; ках̣ ва̄ артгах̣ — який інтерес; а̄птах̣ — здобутий; абгаджата̄м — у невідданого; сва- дгарматах̣ — який виконує свій визначений обов’язок.
тяктва̄ – изоставил; сва-дхармам – собствените си предписани задължения; чаран̣а-амбуджам – лотосовите нозе; харех̣ – на Хари (Бога); бхаджан – в хода на преданото служене; апаквах̣ – незрял; атха – заради; патет – пада; татах̣ – от това положение; яди – ако; ятра – където; ква – каквото и да бъде; ва̄ – или (използвано иронично); абхадрам – неблагоприятен; абхӯт – ще се случи; амуш̣я – с него; ким – нищо; ках̣ ва̄ артхах̣ – каква печалба; а̄птах̣ – получена; абхаджата̄м – от неотдадения; сва-дхарматах̣ – изпълняващ предписаните си дейности.
Переклад
Превод
Той, хто, покинувши матеріальну діяльність, взявся віддано служити Господу, може впасти, поки не досяг зрілости, однак немає небезпеки, що він не прийде успіху. Невідданий натомість, хай навіть повністю заглиблений у свої фахові обов’язки, не досягає нічого.
Този, който е изоставил материалните си занимания заради преданото служене на Бога, понякога може да падне, ако не е още достатъчно зрял, но дори в този неуспех за него няма нищо страшно. А човекът, който не се занимава с предано служене, даже и да изпълнява всичките си предписани задължения, пак няма да постигне нищо.
Коментар
Пояснение
ПОЯСНЕННЯ: У людини безліч обов’язків. Її зв’язують обов’язки не лише перед батьками, родичами, суспільством, країною, людством, іншими живими істотами, півбогами й іншими — кожен зобов’язаний ще й перед великими філософами, поетами, вченими тощо. Писання виголошують, що людина може покинути всі ці обов’язки і присвятити себе на служіння Господеві. Той, хто діє так, чинить цілковито правильно і досягає успіху у відданому служінні Господеві. Проте подеколи трапляється, що людина віддає себе служінню Господеві під впливом якихось тимчасових емоцій, і за довший час через небажане оточення з різних міркувань сходить з цієї путі. Таких прикладів історія знає чимало. Так, Бгараті Махараджі довелося народитися оленем: через свою прив’язаність до оленя він, помираючи, думав за оленя і тому в наступному народженні сам став оленем, зберігши, проте, пам’ять про своє минуле життя. Упав і Чітракету, а причиною його падіння були образи, що він вчинив лотосовим стопам Шіви. Але, наголошено тут, треба віддати себе лотосовим стопам Господа навіть попри можливість падіння, адже навіть якщо невдаха полишає виконувати визначені обов’язки відданого служіння, він однак ніколи вже не забуде лотосових стіп Господа. Людина, яка колись розпочала віддане служіння Господеві, за будь-яких обставин буде служити далі. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що навіть найнезначніше віддане служіння на силі врятувати од найбільшої небезпеки. В історії є доволі прикладів цьому. Взяти хоча б Аджамілу. Від початку життя він був відданий, але, ставши юнаком, упав. Однак накінці Господь врятував його.
Ако става дума за задълженията на човека, те са безкрайно много. Всеки има дълг не само към родителите си, към останалите си роднини, към обществото, родината, човечеството, другите живи същества, полубоговете и пр., но е задължен и на великите философи, поети, учени и пр. В писанията се казва, че човек може да пренебрегне този си дълг и да започне да отдава служене на Бога. Ако постъпи така и служи на Бога с преданост, това е много добре. Но понякога човек започва да служи на Бога под влиянието на някакво временно чувство и накрая по най-различни причини чрез нежелано общуване се отказва от пътя на преданото служене. Историята знае много подобни примери. Бхарата Маха̄ра̄джа бил принуден да се роди като елен заради силната си привързаност към едно еленче. В мига на смъртта си той мислел за него. Затова в следващия си живот той имал тяло на елен, макар че не бил забравил това, което се случило в миналия му живот. Читракету също се провалил заради оскърблението, което извършил в нозете на Шива. И въпреки всичко тук се подчертава необходимостта човек да се отдаде в лотосовите нозе на Бога, независимо че съществува възможност да падне. Защото никой никога не може да забрави лотосовите нозе на Бога, дори и да престане да изпълнява задълженията си в преданото служене. Щом веднъж е започнал да служи на Бога, човек ще продължи да му служи при всички обстоятелства. В Бхагавад-гӣта̄ се казва, че и най-малкото предано служене може да избави човека от най-големите опасности. Историята познава много примери за това. Един от тях е Аджа̄мила. В детството си той бил предан, но по-късно паднал. Въпреки това в края на живота му Богът го спасил.