ВІРШ 6
VERSO 6
Текст
Texto
йато бгактир адгокшадже
ахаитукй апратихата̄
йайа̄тма̄ супрасідати
yato bhaktir adhokṣaje
ahaituky apratihatā
yayātmā suprasīdati
Послівний переклад
Sinônimos
сах̣ — то; ваі — безперечно; пум̇са̄м — для людства; парах̣ — піднесене; дгармах̣ — заняття; йатах̣ — котрим; бгактіх̣ — віддане служіння; адгокшадже — Трансцендентному; ахаітукі — безпричинне ; апратіхата̄ — неперервне ; йайа̄ — котрим; а̄тма̄ — єство; супрасідаті — повністю вдоволюється.
Переклад
Tradução
Діяльністю [дгармою] найвищого рівня для всього людства є діяльність, яка здатна привести людину до любовного відданого служіння трансцендентному Господеві. Це віддане служіння має бути безкорисливе й неперервне, і тоді воно цілковито задоволить душу.
A suprema ocupação [dharma] para toda a humanidade é aquela pela qual os homens possam atingir o serviço devocional amoroso ao Senhor transcendental. Esse serviço devocional tem que ser desinteressado e ininterrupto para satisfazer o eu completamente.
Коментар
Comentário
ПОЯСНЕННЯ: Цим твердженням Шрі Сута Ґосвамі відповідає на перше запитання мудреців у Наймішаран’ї. Мудреці попрохали, щоб він підсумував знання, яке міститься в усьому розмаїтті явлених писань, і подав найсуттєвіше в такий спосіб, щоб падші люди, тобто весь людський загал, змогли б легко це осягнути. Веди визначають для людини два роди діяльности. Один, праврітті-марґа, — це шлях чуттєвої насолоди; інший, ніврітті-марґа, — шлях зречення. Шлях чуттєвої насолоди є нижчий, тоді як жертвопринесення во ім’я верховної причини є шлях вищий. Для живої істоти матеріальне існування не є справжнім життям, але станом хвороби. Справжнє життя — це духовне існування, існування брахма-бгута, де життя вічне, блаженне й сповнене знання. Матеріальне існування є тимчасове, сповнене омани й страждання. Щастя в ньому взагалі немає. Щастям тут оманно називають тимчасове припинення страждань, але це тільки марна намога позбутися страждань. Тому шлях, який веде до нарощення матеріальної насолоди, — насолоди минущої, пов’язаної зі стражданням, та оманної — це шлях нижчий. Натомість віддане служіння Верховному Господеві, що приводить у вічне, блаженне і повне свідомости життя, вважають за діяльність вищого ґатунку. Подеколи, однак, цю діяльність забруднюють домішки якісно нижчої діяльности. Приміром, братися до відданого служіння задля матеріального зиску, безумовно, є перепоною на шляху зречености. Зреченість і самопожертва задля кінцевого блага, певно, ліпші, ніж діяльність задля насолоди у хворобливому стані життя. Така насолода тільки загострює перебіг хвороби і подовжує її. Отож, віддане служіння Господеві має бути чисте, тобто позбавлене й найменшого бажання матеріальної втіхи. Тож слід узятись до діяльности вищого ґатунку — любовного і самовідданого служіння Господеві, що вільне навіть від тіні непотрібних бажань, діяльности задля власної користи чи філософських розумувань. Тільки так можна знайти вічну втіху в служінні Богові.
SIGNIFICADO—Nesta afirmativa, Śrī Sūta Gosvāmī responde à primeira pergunta dos sábios de Naimiṣāraṇya. Os sábios pediram-lhe para resumir toda a vastidão das escrituras reveladas e apresentar a parte mais essencial, para que as pessoas caídas ou as pessoas em geral pudessem facilmente adotá-la. Os Vedas prescrevem dois tipos diferentes de ocupação para o ser humano. Um chama-se pravṛtti-mārga, ou o caminho do desfrute dos sentidos; e o outro chama-se nivṛtti-mārga, ou o caminho da renúncia. O caminho do desfrute é inferior, e o caminho do sacrifício pela causa suprema é superior. A existência material do ser vivo é uma condição doente da vida real. Vida real é existência espiritual, ou existência brahma-bhūta, onde a vida é eterna, bem-aventurada e plena de conhecimento. A existência material é temporária, ilusória e cheia de misérias. Não se encontra felicidade nenhuma. Fazem-se apenas tentativas fúteis de se livrar das misérias, e a cessação temporária da miséria é falsamente chamada de felicidade. Portanto, o caminho do desfrute material progressivo, que é temporário, miserável e ilusório, é inferior. No entanto, o serviço devocional ao Senhor Supremo, que leva à vida eterna, bem-aventurada e plena de conhecimento, é chamado “a ocupação de qualidade superior”. A qualidade superior é às vezes poluída ao ser misturada com a qualidade inferior. Por exemplo, a adoção do serviço devocional em troca de ganho material é, sem dúvidas, um obstáculo no caminho progressivo da renúncia. A renúncia ou abnegação pela causa última é certamente uma ocupação melhor do que o desfrute na condição doente de vida. Tal desfrute só faz agravar os sintomas da doença e aumentar sua duração. Portanto, o serviço devocional ao Senhor tem que ser de qualidade pura, isto é, sem o menor desejo de desfrute material. Deve-se, portanto, aceitar a ocupação de qualidade superior sob a forma do serviço devocional ao Senhor, sem nenhum vestígio de desejo supérfluo, ação fruitiva e especulação filosófica. Isso é suficiente para nos levar ao alívio perpétuo em Seu serviço.
Слово дгарма ми визначили як «діяльність» не випадково, адже головне його значення — «те, що підтримує існування істоти». Для живої істоти підтримувати існування означає згармонізувати діяльність у її вічних стосунках з Верховним Господом Крішною. Крішна є осереддя, до якого тяжіють усі живі істоти, або вічні форми, і з усіх істот Він один є істота, або вічна форма, що приваблює з будь-якого погляду. Кожна жива істота має свою вічну форму в духовному існуванні, а Крішна вічно привабливий для всіх цих форм. Крішна — довершене ціле, всі ж решта є Його невід’ємні частки. Всі пов’язані з Ним стосунками слуг, Він же — пан, якому всі служать. Цей зв’язок трансцендентний, цілковито відмінний од того, що ми знаємо в матеріальному існуванні. Ці стосунки слуги і того, кому служать, є найприроднішою формою близькости. Усвідомлення цього приходить з поступом у відданому служінні. Кожен, навіть той, кого нині зумовлює матеріальне існування, має вдатися до трансцендентного любовного служіння Господеві. З плином часу воно дасть виконавцеві провідну нитку до справжнього життя і винагородить його довершеністю втіхи.
Intencionalmente, temos definido dharma como ocupação, porque o significado básico da palavra dharma é “aquilo que sustém a existência de alguém”. A manutenção da existência de um ser vivo consiste em coordenar suas atividades com sua eterna relação com o Supremo Senhor Kṛṣṇa. Kṛṣṇa é o pivô central dos seres vivos, e é a entidade viva todo-atrativa, ou a forma eterna entre todos os outros seres vivos ou formas eternas. Todos e cada um dos seres vivos têm sua forma eterna na existência espiritual, e Kṛṣṇa é a atração eterna para todos eles. Kṛṣṇa é o todo completo, e tudo o mais é Sua parte integrante. É uma relação de servo e servido, que é transcendental e completamente distinta de nossa experiência na existência material. Essa relação de servo e servido é a forma mais congenial de intimidade. Pode-se perceber isso à medida que progride o serviço devocional. Todos devem ocupar-se neste transcendental serviço amoroso ao Senhor, mesmo no atual estado condicional de existência material. Isso gradualmente nos orientará para a vida real e nos satisfará completamente.