ВІРШ 42
Text 42
Текст
Text
тач чаікатве ’джухон муніх̣
сарвам а̄тманй аджухавід
брахман̣й а̄тма̄нам авйайе
tac caikatve ’juhon muniḥ
sarvam ātmany ajuhavīd
brahmaṇy ātmānam avyaye
Послівний переклад
Synonyms
трітве — у три якості; хутва̄ — запропонувавши; ча — також; пан̃чатвам — п’ять елементів; тат — те; ча — також; екатве—в одному незнанні; аджухот—розчинив; муніх̣— розважливий; сарвам—сукупне ціле; а̄тмані—в душу; аджухавіт—занурив; брахман̣і — у дух; а̄тма̄нам—душу; авйайе — у невичерпне.
tritve — into the three qualities; hutvā — having offered; ca — also; pañcatvam — five elements; tat — that; ca — also; ekatve — in one nescience; ajuhot — amalgamated; muniḥ — the thoughtful; sarvam — the sum total; ātmani — in the soul; ajuhavīt — fixed; brahmaṇi — unto the spirit; ātmānam — the soul; avyaye — unto the inexhaustible.
Переклад
Translation
Розчинивши своє тіло з п’яти елементів у трьох ґунах матеріальної природи, він занурив їх у невігластво, а невігластво розчинив у своєму «я», в Брахмані, невичерпному за всіх обставин.
Thus annihilating the gross body of five elements into the three qualitative modes of material nature, he merged them in one nescience and then absorbed that nescience in the self, Brahman, which is inexhaustible in all circumstances.
Коментар
Purport
Усе, що проявлене у матеріальному світі, є утвором махат-таттва-ав’якти, і все, що ми бачимо матеріальними очима, є просто поєднанням і трансформацією різноманітних утворів матерії. Однак сама жива істота відмінна від утворів матерії. Лише забуття про свою вічну природу слуги Господа і хибне уявлення про своє нібито панівне становище над матеріальною природою змушує живу істоту прийняти життя оманної чуттєвої насолоди. Викликані таким способом до буття, матеріальні енерґії стають головною причиною того, що розум робиться піддатливий впливу матерії. Так утворюється складене з п’яти елементів фізичне тіло. Махараджа Юдгіштгіра, діючи у зворотному порядку, розчинив п’ять елементів тіла у трьох ґунах матеріальної природи. Якісні ознаки тіла, що створюють різницю між добрим, поганим чи посереднім, були стерті, а самі вияви якостей злиті з матеріальною енерґією, яка постає з омани чистої живої істоти. Той, хто має таке бажання спілкуватися з Верховним Господом, Богом-Особою на якійсь із незліченних планет духовного світу або й на Ґолоці Вріндавані, повинен завжди тримати на думці, що він відмінний від матеріальної енерґії і не має з нею нічого спільного; він мусить усвідомити себе як чистий дух, Брахман, якісно єдиний з Верховним Брахманом (Парамешварою). Махараджа Юдгіштгіра, передавши царство Парікшітові й Ваджрі, вже не вважав себе за імператора світу чи за голову роду Куру. Це почуття свободи від матеріальних стосунків, а також від клітки грубих чи тонких матеріальних оболонок дає змогу навіть у матеріальному світі діяти як слуга Господа. Такий рівень називають джіван-мукта, тобто рівень звільнення, якого можна досягти ще в матеріальному світі. Так кладуть край матеріальному існуванню. Треба не тільки думати про себе як про Брахман, а й діяти як Брахман. Той, хто тільки думає про себе як про Брахман, є імперсоналістом. А той, хто діє як Брахман — чистий відданий.
All that is manifested in the material world is the product of the mahat-tattva-avyakta, and things that are visible in our material vision are nothing but combinations and permutations of such variegated material products. But the living entity is different from such material products. It is due to the living entity’s forgetfulness of his eternal nature as eternal servitor of the Lord, and his false conception of being a so-called lord of the material nature, that he is obliged to enter into the existence of false sense enjoyment. Thus a concomitant generation of material energies is the principal cause of the mind’s being materially affected. Thus the gross body of five elements is produced. Mahārāja Yudhiṣṭhira reversed the action and merged the five elements of the body in the three modes of material nature. The qualitative distinction of the body as being good, bad or mediocre is extinguished, and again the qualitative manifestations become merged in the material energy, which is produced from a false sense of the pure living being. When one is thus inclined to become an associate of the Supreme Lord, the Personality of Godhead, in one of the innumerable planets of the spiritual sky, especially in Goloka Vṛndāvana, one has to think always that he is different from the material energy; he has nothing to do with it, and he has to realize himself as pure spirit, Brahman, qualitatively equal with the Supreme Brahman (Parameśvara). Mahārāja Yudhiṣṭhira, after distributing his kingdom to Parīkṣit and Vajra, did not think himself Emperor of the world or head of the Kuru dynasty. This sense of freedom from material relations, as well as freedom from the material encagement of the gross and subtle encirclement, makes one free to act as the servitor of the Lord, even though one is in the material world. This stage is called the jīvan-mukta stage, or the liberated stage, even in the material world. That is the process of ending material existence. One must not only think that he is Brahman, but must act like Brahman. One who only thinks himself Brahman is an impersonalist. And one who acts like Brahman is the pure devotee.