TEXT 20
20. VERS
Текст
Szöveg
прападйанте ’нйа-девата̄х̣
там̇ там̇ нійамам а̄стга̄йа
пракр̣тйа̄ нійата̄х̣ свайа̄
prapadyante ’nya-devatāḥ
taṁ taṁ niyamam āsthāya
prakṛtyā niyatāḥ svayā
Послівний переклад
Szó szerinti jelentés
ка̄маіх̣—бажаннями; таіх̣ таіх̣—різноманітними; хр̣та—позбавлені; джн̃а̄на̄х̣—знання; прападйанте—віддаються; анйа—іншим; девата̄х̣—напівбоги; там там—відповідних; нійамам—правил; а̄стга̄йа—дотримуючись; пракр̣тйа̄—природою; нійата̄х̣—що перебувають під контролем; свайа̄—своєю власною.
kāmaiḥ – vágyak által; taiḥ taiḥ – különféle; hṛta – megfosztva; jñānāḥ – tudástól; prapadyante – meghódolnak; anya – más; devatāḥ – félisteneknek; tam tam – megfelelő; niyamam – szabályokat; āsthāya – követve; prakṛtyā – természetük által; niyatāḥ – szabályozva; svayā – sajátjuk által.
Переклад
Fordítás
Ті, чий розум захоплено матеріальними бажаннями, віддаються напівбогам і дотримуються певних правил та приписів поклоніння, згідно власної природи.
Akiket az anyagi vágyak megfosztottak értelmüktől, meghódolnak a félistenek előtt, és követik a saját természetük szerint kiszabott imádatszabályokat.
Коментар
Magyarázat
Ті, хто звільнився від будь-якої матеріальної скверни, впокоряються Верховному Господеві і стають на шлях відданого служіння Йому. Але доки людина повністю не змиє з себе матеріальної скверни, вона, природно, не може стати відданим. Однак, навіть якщо хтось і має матеріальні бажання, але вдається по допомогу до Господа, чари зовнішньої природи поступово втрачають свою владу над ним. Він прямує до правильної мети, і тому незабаром звільнюється від будь-якої матеріальної хтивості. В Ш́рı̄мад- Бга̄ґаватам дано пораду: «Ким би не була людина — чистим відданим, вільним від усіх матеріальних бажань, або сповненою ними, чи вона бажає звільнитись від матеріальної скверни — в будь- якому разі вона повинна віддатися Ва̄судеві і поклонятись Йому». В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.3.10) сказано:
Akik mentesek minden anyagi szennyeződéstől, azok meghódolnak a Legfelsőbb Úr előtt, és odaadóan szolgálják Őt. Addig, amíg nem tisztulnak meg teljesen az anyagi fertőzéstől, az emberek természetüknél fogva abhakták. De még ha anyagi vágyai is vannak valakinek, ha a Legfelsőbb Úrhoz fordul, már nem vonzódik többé túlságosan a külső természethez. Mivel a helyes cél felé halad, hamarosan teljesen megtisztul az anyagi kéjtől. A Śrīmad-Bhāgavatam azt ajánlja, hogy akár tiszta bhakta valaki, s mentes minden anyagi vágytól, akár tele van ilyen vágyakkal, akár az anyagi szennyeződésektől akar megszabadulni, minden esetben hódoljon meg Vāsudeva előtt, s imádja Őt. A Bhāgavatam (2.3.10) kijelenti:
мокша-ка̄ма уда̄ра-дгı̄х̣
тı̄врен̣а бгакті-йоґена
йаджета пурушам̇ парам
mokṣa-kāma udāra-dhīḥ
tīvreṇa bhakti-yogena
yajeta puruṣaṁ param
Менш розумні люди, що втратили відчуття духовного, знаходять притулок у напівбогів, аби негайно здійснити свої матеріальні бажання. Звичайно такі люди не звертаються до Верховного Бога- Особи, тому що перебувають в нижчих ґун̣ах природи (невігластва та пристрасті) й тому поклоняються різним напівбогам. Дотримуючись правил і приписів такого поклоніння, вони почуваються цілком задоволеними. Шанувальників напівбогів спонукують дріб’язкові бажання, і їм невідомі шляхи до вищої мети, але відданий Верховного Господа не збочує з правильного напрямку. Ведична література радить поклонятися різним напівбогам задля різних цілей (наприклад, хворому радять поклонятись Сонцю), — і тому ті, хто не є відданими Господа, вважають, що для досягнення певних цілей напівбоги кращі, ніж Верховний Господь. Однак, чистий відданий знає, що Верховний Господь Кр̣шн̣а є володар усього. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (А̄ді 5.142) сказано: екале ı̄ш́вара кр̣шн̣а, а̄ра саба бгр̣тйа — «Верховний Бог-Особа Кр̣шн̣а є єдиний володар, усі ж інші — слуги». Тому чистий відданий ніколи не звертається до напівбогів, щоб задовольнити свої матеріальні потреби. Він покладається на Верховного Господа. І чистий відданий вдовольняється тим, що дає Господь.
A lelki ítélőképességüket elvesztett, nem túl intelligens emberek anyagi vágyaik azonnali teljesülése reményében a félisteneknél keresnek menedéket. Ezek az emberek általában nem fordulnak az Istenség Legfelsőbb Személyiségéhez, mert az alacsonyabb rendű kötőerők (a tudatlanság és a szenvedély) tartják fogva őket, így a különféle félisteneket imádják, s az imádat előírásszerű követése elégedetté teszi őket. A félistenek imádóit kicsinyes vágyak hajtják, és nem tudják, hogyan érhetnék el a legfelsőbb célt. A Legfelsőbb Úr bhaktája azonban a helyes úton jár. Mivel a védikus irodalom a különféle célok érdekében különféle félistenek imádatát javasolja (egy beteg embernek például azt tanácsolja, imádja a Napot), az abhakták úgy vélik, hogy a félistenek bizonyos szempontból jobbak a Legfelsőbb Úrnál. A tiszta bhakta azonban tudja, hogy a Legfelsőbb Úr, Kṛṣṇa mindennek a mestere. A Caitanya-caritāmṛta (Ādi-līlā 5.142) azt mondja: ekale īśvara kṛṣṇa, āra saba bhṛtya – egyedül az Istenség Legfelsőbb Személyisége, Kṛṣṇa az Úr, mindenki más szolga. Éppen ezért a tiszta bhakta sohasem fordul a félistenekhez anyagi szükségletei kielégítéséért. A Legfelsőbb Úrra bízza magát, s elégedett mindennel, amit az Úr ad neki.