TEXT 20
TEXT 20
Текст
Texto
прападйанте ’нйа-девата̄х̣
там̇ там̇ нійамам а̄стга̄йа
пракр̣тйа̄ нійата̄х̣ свайа̄
prapadyante ’nya-devatāḥ
taṁ taṁ niyamam āsthāya
prakṛtyā niyatāḥ svayā
Послівний переклад
Palabra por palabra
ка̄маіх̣—бажаннями; таіх̣ таіх̣—різноманітними; хр̣та—позбавлені; джн̃а̄на̄х̣—знання; прападйанте—віддаються; анйа—іншим; девата̄х̣—напівбоги; там там—відповідних; нійамам—правил; а̄стга̄йа—дотримуючись; пракр̣тйа̄—природою; нійата̄х̣—що перебувають під контролем; свайа̄—своєю власною.
kāmaiḥ — por los deseos; taiḥ taiḥ — diversos; hṛta — despojados de; jñānāḥ — conocimiento; prapadyante — se entregan; anya — a otros; devatāḥ — semidioses; tam tam — correspondientes; niyamam — regulaciones; āsthāya — siguiendo; prakṛtyā — por naturaleza; niyatāḥ — controlados; svayā — por sus propias.
Переклад
Traducción
Ті, чий розум захоплено матеріальними бажаннями, віддаються напівбогам і дотримуються певних правил та приписів поклоніння, згідно власної природи.
Aquellos a quienes los deseos materiales les han robado la inteligencia, se entregan a los semidioses y siguen las reglas y regulaciones específicas de adoración que corresponden a sus propias naturalezas.
Коментар
Significado
Ті, хто звільнився від будь-якої матеріальної скверни, впокоряються Верховному Господеві і стають на шлях відданого служіння Йому. Але доки людина повністю не змиє з себе матеріальної скверни, вона, природно, не може стати відданим. Однак, навіть якщо хтось і має матеріальні бажання, але вдається по допомогу до Господа, чари зовнішньої природи поступово втрачають свою владу над ним. Він прямує до правильної мети, і тому незабаром звільнюється від будь-якої матеріальної хтивості. В Ш́рı̄мад- Бга̄ґаватам дано пораду: «Ким би не була людина — чистим відданим, вільним від усіх матеріальних бажань, або сповненою ними, чи вона бажає звільнитись від матеріальної скверни — в будь- якому разі вона повинна віддатися Ва̄судеві і поклонятись Йому». В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.3.10) сказано:
Aquellos que están libres de todas las contaminaciones materiales, se entregan al Señor Supremo y se dedican a Su servicio devocional. Mientras la contaminación material no se limpie por completo, ellos serán no devotos por naturaleza. Pero incluso aquellos que tienen deseos materiales y que recurren al Señor Supremo, no están muy atraídos por la naturaleza externa; por dirigirse a la meta indicada, ellos se libran pronto de toda la lujuria material. En el Śrīmad-Bhāgavatam se recomienda que, si uno es un devoto puro y está libre de todos los deseos materiales, o si uno está lleno de todos ellos, o si uno desea librarse de la contaminación material, en todos los casos uno se debe entregar a Vāsudeva y adorarlo. Como se afirma en el Bhāgavatam (2.3.10):
мокша-ка̄ма уда̄ра-дгı̄х̣
тı̄врен̣а бгакті-йоґена
йаджета пурушам̇ парам
mokṣa-kāma udāra-dhīḥ
tīvreṇa bhakti-yogena
yajeta puruṣaṁ param
Менш розумні люди, що втратили відчуття духовного, знаходять притулок у напівбогів, аби негайно здійснити свої матеріальні бажання. Звичайно такі люди не звертаються до Верховного Бога- Особи, тому що перебувають в нижчих ґун̣ах природи (невігластва та пристрасті) й тому поклоняються різним напівбогам. Дотримуючись правил і приписів такого поклоніння, вони почуваються цілком задоволеними. Шанувальників напівбогів спонукують дріб’язкові бажання, і їм невідомі шляхи до вищої мети, але відданий Верховного Господа не збочує з правильного напрямку. Ведична література радить поклонятися різним напівбогам задля різних цілей (наприклад, хворому радять поклонятись Сонцю), — і тому ті, хто не є відданими Господа, вважають, що для досягнення певних цілей напівбоги кращі, ніж Верховний Господь. Однак, чистий відданий знає, що Верховний Господь Кр̣шн̣а є володар усього. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (А̄ді 5.142) сказано: екале ı̄ш́вара кр̣шн̣а, а̄ра саба бгр̣тйа — «Верховний Бог-Особа Кр̣шн̣а є єдиний володар, усі ж інші — слуги». Тому чистий відданий ніколи не звертається до напівбогів, щоб задовольнити свої матеріальні потреби. Він покладається на Верховного Господа. І чистий відданий вдовольняється тим, що дає Господь.
La gente poco inteligente que ha perdido su sentido espiritual, se refugia en semidioses para la satisfacción inmediata de los deseos materiales. Por lo general, esa gente no acude a la Suprema Personalidad de Dios, porque está influida por unas modalidades específicas de la naturaleza (la ignorancia y la pasión) y, por consiguiente, adora a diversos semidioses. Ellos se satisfacen con seguir los reglamentos de la adoración. A los adoradores de los semidioses los motivan pequeños deseos, y ellos no saben cómo llegar a la meta suprema; pero el devoto del Señor Supremo no se extravía. Puesto que en la literatura védica hay recomendaciones que exhortan a adorar a diferentes dioses con diferentes propósitos (por ejemplo, al hombre enfermo se le recomienda adorar al Sol), aquellos que no son devotos del Señor creen que, para ciertos propósitos, los semidioses son mejores que el Señor Supremo. Pero el devoto puro sabe que el Supremo Señor Kṛṣṇa es el amo de todos. En el Caitanya-caritāmṛta (Ādi 5.142) se dice: ekale īśvara kṛṣṇa, āra saba bhṛtya, solo la Suprema Personalidad de Dios, Kṛṣṇa, es amo, y todos los demás son sirvientes. Por lo tanto, un devoto puro nunca acude a semidioses para satisfacer necesidades materiales. Él depende del Señor Supremo. Y el devoto puro se satisface con lo que Él le dé.