Skip to main content

ГЛАВА СЬОМА

Знання Абсолюту

Текст

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
майй а̄сакта-мана̄х̣ па̄ртга
йоґам̇ йун̃джан мад-а̄ш́райах̣
асам̇ш́айам̇ самаґрам̇ ма̄м̇
йатга̄ джн̃а̄сйасі тач чгр̣н̣у

Послівний переклад

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча — Верховний Бог-Особа сказав; майі — Мені; а̄сакта-мана̄х̣—прив’язаний до чогось розум; па̄ртга—син Пр̣тги; йоґам—самореалізацію; йун̃джан—практикуючи; мат-а̄ш́райах̣— усвідомлюючи Мене (в свідомості Кр̣шн̣и); асам̇ш́айам—без сумніву; самаґрам—повністю; мам—Мене; йатга̄—як; джн̃а̄сйасі—ти можеш знати; тат—це; ш́р̣н̣у—постарайся почути.

Переклад

Верховний Бог-Особа сказав: Тепер слухай, о сину Пр̣тги, як, практикуючи йоґу, з розумом, зверненим до Мене, цілковито усвідомлюючи Мене, ти, вільний від сумнівів, зможеш пізнати Мене.

Коментар

У сьомій главі Бгаґавад-ґı̄ти вичерпно описано природу свідомості Кр̣шн̣и. Кр̣шн̣а сповнений усіма надзвичайними достоїнствами, і тут змальовано, як саме Він виявляє ці достоїнства. В даній главі також описано чотири типи удачливих людей, яких приваблює Кр̣шн̣а, й чотири типи невдах, які ніколи не звертаються до Нього.

В перших шести главах Бгаґавад-ґı̄ти живу істоту було описано як нематеріальну духовну душу, здатну піднестись до рівня саморелізації за допомогою різних систем йоґи. Наприкінці шостої глави вказувалося, що неухильне зосередження розуму на Кр̣шн̣і або, іншими словами, свідомість Кр̣шн̣и, є найвищою формою йоґи. Пізнати Абсолютну Істину в усій Її повноті можливо лише тоді, коли розум зосереджений на Кр̣шн̣і, й ніяк інакше. Осягнення безособистісного брахмаджйоті або локалізованої Парама̄тми — це недосконале знання Абсолютної Істини, тому що воно часткове. Довершене й наукове знання — це Кр̣шн̣а, і особі, яка перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, відкривається все. Людина, що сповнена свідомості Кр̣шн̣и, знає, що Кр̣шн̣а, поза всіма сумнівами, є остаточне знання. Різні ж системи йоґи — це лише засоби для досягнення мети — свідомості Кр̣шн̣и. Той, хто безпосередньо звертається до свідомості Кр̣шн̣и, природним чином пізнає і брахмаджйоті, і Парама̄тму. Завдяки здійсненню йоґи свідомості Кр̣шн̣и приходить досконале розуміння усього, а саме: Абсолютної Істини, живих істот, матеріальної природи та їхніх проявлень з усіма невід’ємними приналежностями.

Тому треба розпочати заняття йоґою так, як про це сказано в останньому вірші шостої глави. Зосередити розум на Кр̣шн̣і, Всевишньому, можливо, якщо ми стаєм на шлях визначеного відданого служіння, яке виконують дев’ятьма різними способами, з яких ш́раван̣ам, або слухання, є першим і найважливішим. Саме тому Господь каже Арджуні: тач чгр̣н̣у, тобто «слухай Мене». Нема нікого авторитетнішого за Кр̣шн̣у, і тому, слухаючи Його, жива істота отримує найкращу нагоду усвідомити Кр̣шн̣у. Отже, слід учитися безпосередньо у Кр̣шн̣и або ж у чистого відданого Кр̣шн̣и, а не у тих вискочок-невідданих, що хизуються академічною освітою.

В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, у другій главі першої пісні шлях до пізнання Кр̣шн̣и, Верховного Бога-Особи, Абсолютної Істини, змальовано таким чином:

ш́р̣н̣вата̄м̇ сва-катга̄х̣ кр̣шн̣ах̣
пун̣йа-ш́раван̣а-кı̄ртанах̣
хр̣дй антах̣-стго хй абгадра̄н̣і
відгуноті сухр̣т сата̄м
нашт̣а-пра̄йешв абгадрешу
нітйам̇ бга̄ґавата-севайа̄
бгаґаватй уттама-ш́локе
бгактір бгаваті наішт̣гікı̄
тада̄ раджас-тамо-бга̄ва̄х̣
ка̄ма-лобга̄дайаш́ ча йе
чета етаір ана̄віддгам̇
стгітам̇ саттве прасı̄даті
евам̇ прасанна-манасо
бгаґавад-бгакті-йоґатах̣
бгаґават-таттва-віджн̃а̄нам̇
мукта-сан̇ґасйа джа̄йате
бгідйате хр̣дайа-ґрантгіш́
чгідйанте сарва-сам̇ш́айа̄х̣
кшı̄йанте ча̄сйа карма̄н̣і
др̣шт̣а ева̄тманı̄ш́варе

«Слухати про Кр̣шн̣у з ведичної літератури або ж чути безпосередньо Його Самого через Бгаґавад-ґı̄ту — це вже є праведною діяльністю. Господь Кр̣шн̣а, що перебуває в серці кожного, діє як доброзичливий друг і очищає відданого, який постійно слухає про Нього. Таким способом відданий природно розвиває трансцендентальне знання, яке дрімає в ньому. В міру того, як він слухає про Кр̣шн̣у з Бга̄ґаватам або від відданих, у ньому міцніє бажання віддано служити Господу. Вдосконалюючи своє віддане служіння, учень звільнюється від ґун̣ пристрасті та невігластва, й відтак матеріальна хіть й пожадливість залишають його. Очистившись від цих нечистот, жива істота укріплює свою позицію в стані чистої благості, запалюється відданим служінням й віднаходить досконале знання про Бога. Таким чином бгакті-йоґа розрубає тугий вузол матеріальних прив’язаностей і дозволяє одразу ж досягти стадії асам̇ш́айам̇ самаґрам, осягнення Верховної Абсолютної Істини, Бога-Особи» (Бгаґ. 1.2.17 – 21).

Таким чином, науку Кр̣шн̣и можна осягти лише звертаючи свій слух до Кр̣шн̣и або до Його відданого, який перебуває в свідомості Кр̣шн̣и.

Текст

джн̃а̄нам̇ те ’хам̇ са-віджн̃а̄нам
ідам̇ вакшйа̄мй аш́ешатах̣
йадж джн̃а̄тва̄ неха бгӯйо ’нйадж
джн̃а̄тавйам аваш́ішйате

Послівний переклад

джн̃а̄на—знання, яке сприймають чуттями; те—тобі; ахам—Я; са—з; віджн̃а̄нам — боговдохновенне знання; ідам — це; вакшйа̄мі—поясню; аш́ешатах̣—цілком; йат—котре; джн̃а̄тва̄—знаючи; на—не; іха—у цьому світі; бгӯйах̣—далі; анйат—нічого більше; джн̃а̄тавйам—пізнаваного; аваш́ішйате—залишається.

Переклад

Я сповіщу тобі в усій повноті це знання, як феноменальне, так і надприродне, божественне. Пізнавши його, ти не знайдеш більше нічого непізнаного.

Коментар

Довершене знання включає в себе пізнання феноменального світу, духу, що стоїть за ним, і джерела їх обох. Це — трансцендентальне знання. Господь побажав викласти вищезгадану систему знання, тому що Арджуна був Його близьким другом і відданим. Господь вже пояснював це на початку четвертої глави, і тут підтверджує знову: довершене знання може отримати лише відданий Господа, який перебуває в лінії учнівської послідовності, що починається безпосередньо від Господа. Тому треба набути зрілого розуму, щоб осягти джерело всього знання, причину всіх причин, що є єдиним об’єктом медитації в усіх системах йоґи. Осягнення причини всіх причин дає можливість пізнати все пізнаване, не залишивши нічого непізнаного. Веди (Мун̣д̣ака Упанішада 1.1.3) свідчать: касмін ну бгаґаво віджн̃а̄те сарвам ідам̇ віджн̃а̄там̇ бгаватіті.

Текст

манушйа̄н̣а̄м̇ сахасрешу
каш́чід йататі сіддгайе
йатата̄м апі сіддга̄на̄м̇
каш́чін ма̄м̇ ветті таттватах̣

Послівний переклад

манушйа̄н̣а̄м—людей; сахасрешу—з багатьох тисяч; каш́чід—хто- небудь; йататі—прагне; сіддгайе—для досконалості; йатата̄м̇— тих, хто так прагне; апі—насправді; сіддга̄на̄м—тих, хто досяг досконалості; каш́чіт—хтось; ма̄м—Мене; ветті—знає; таттватах̣—на ділі.

Переклад

Із багатьох тисяч людей можливо лише один прагне досконалості, а з тих, що досягли досконалості, навряд чи хоч один насправді пізнав Мене.

Коментар

Люди перебувають на різних ступенях розвитку, і з багатьох тисяч можливо лише один цікавиться трансцендентальним знанням і намагається пізнати, що є «я сам», що є тіло і що — Абсолютна Істина. Переважно люди просто задовольняють свої тваринні нахили, а саме: їдять, сплять, захищаються та паруються — і майже нікого не цікавить трансцендентальне знання. Перші шість глав Ґı̄ти призначені для тих, хто прагне трансцендентального знання, усвідомлення своєї душі, Верховної Душі і, щоб досягти всього цього, йде шляхами джн̃а̄на-йоґи, дгйа̄на-йоґи й самопізнання. Однак, пізнати Кр̣шн̣у може лише той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Інші трансценденталісти можуть осягнути безособистісного Брахмана, тому що це легше, ніж усвідомити Кр̣шн̣у. Кр̣шн̣а є Верховна Особа, і, слід розуміти, Він перебуває поза межами знання про Брахмана та Парама̄тму. Йоґи та джн̃а̄ні заплутуються у своїх спробах пізнати Кр̣шн̣у. Хоча найвидатніший з імперсоналістів, Ш́рı̄па̄да Ш́ан̇кара̄ча̄рйа, визнав у своїх коментарях до Ґı̄ти, що Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа, його послідовники не визнають Кр̣шн̣у, тому що пізнати Кр̣шн̣у дуже важко навіть для тих, хто досяг трансцендентного усвідомлення безособистісного Брахмана.

Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа, причина всіх причин, одвічний Господь Ґовінда. Īш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣ сач-чід-а̄нанда-віґрахах̣ / ана̄дір а̄дір ґовіндах̣ сарва-ка̄ран̣а-ка̄ран̣ам. Для невідданих пізнати Його дуже важко. Хоча вони і заявляють, що шлях бгакті, тобто відданого служіння, дуже легкий, — самі вони не можуть слідувати ним. Якщо шлях бгакті настільки легкий, як про те заявляють невіддані, тоді чому ж вони обирають інший, важчий шлях? Насправді, шлях бгакті нелегкий. Так званий «шлях бгакті», що ним йдуть несумлінні особистості, що позбавлені знання про бгакті, можливо і легкий, однак, якщо бгакті виконувати правдиво, згідно з правилами й приписами, то такі вчені-теоретики та спекулятивні філософи сходять з нього. Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ пише в своїй Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.2.101):

ш́руті-смр̣ті-пура̄н̣а̄ді-
пан̃чара̄тра-відгім̇ віна̄
аіка̄нтікı̄ харер бгактір
утпа̄та̄йаіва калпате

«Здійснювати віддане служіння Господеві, нехтуючи такою авторизованою ведичною літературою, як Упанішади, Пура̄н̣и й На̄рада- пан̃чара̄тра, — лише приносити зайвий неспокій у суспільство».

Імперсоналіст, який осяг Брахмана, або йоґ, що бачить Наддушу, — всі вони далекі від усвідомлення Кр̣шн̣и, Верховного Бога- Особи, який є сином Йаш́оди й візничим Арджуни. Навіть великі напівбоги також інколи перебувають у замішанні щодо Кр̣шн̣и (мухйанті йат сӯрайах̣). Ма̄м̇ ту веда на каш́чана: «Ніхто воістину не знає Мене», — каже Господь. І якщо хтось знає Його, то говориться: са маха̄тма̄ су-дурлабгах̣ — «надзвичайно рідкісною є така велика душа». Тому, доки людина не присвячує себе відданому служінню Господеві, хоча вона і може бути великим ученим або філософом, їй неможливо пізнати Кр̣шн̣у таким, яким Він є (таттватах̣). Лише чисті віддані можуть знати щось про незбагненні трансцендентні якості, що притаманні Кр̣шн̣і, причині всіх причин, Його всемогутності й щедротам, Його славі, силі, красі, знанню та відреченню, бо Кр̣шн̣а особливо прихильний до Своїх відданих. Він — останнє слово в усвідомленні Брахмана, й лише віддані можуть пізнати його таким, яким Він є. Тому сказано:

атах̣ ш́рı̄-кр̣шн̣а-на̄ма̄ді
на бгавед ґра̄хйам індрійаіх̣
севонмукге хі джіхва̄дау
свайам ева спгуратй адах̣

«За допомогою сліпих матеріальних чуттів ніхто не може пізнати Кр̣шн̣у таким, яким Він є. Але Він, задоволений трансцендентним любовним служінням Своїх відданих, відкриває Себе їм» (Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.234).

Текст

бгӯмір а̄по ’нало ва̄йух̣
кгам̇ мано буддгір ева ча
ахан̇ка̄ра ітı̄йа̄м̇ ме
бгінна̄ пракр̣тір ашт̣адга̄

Послівний переклад

бгӯміх̣ — земля; а̄пах̣ — вода; аналах̣ — вогонь; ва̄йух̣ — повітря; кгам — ефір; манах̣ — розум; буддгіх̣ — інтелект; ева — неодмінно; ча—і; ахан̇ка̄рах̣—оманне его; іті—таким чином; ійам—ця; ме— Моя; бгінна̄—відокремлена; пракр̣тіх̣—енерґія; ашт̣адга̄—загалом вісім.

Переклад

Земля, вода, вогонь, повітря, ефір, розум, інтелект й оманне его — усі ці вісім елементів разом складають Мої відокремлені матеріальні енерґії.

Коментар

Наука про Бога розглядає істинне, вічне становище Бога і Його різноманітних енерґій. Матеріальну природу називають пракр̣ті, тобто енерґією Господа в Його різних пуруша-втіленнях (експансіях), як це описано в Са̄твата-тантрі:

вішн̣ос ту трı̄н̣і рӯпа̄н̣і
пуруша̄кгйа̄нй атго відух̣
екам̇ ту махатах̣ срашт̣р̣
двітı̄йам̇ тв ан̣д̣а-сам̇стгітам
тр̣тı̄йам̇ сарва-бгӯта-стгам̇
та̄ні джн̃а̄тва̄ вімучйате

«Коли виникає потреба в матеріальному творенні, Господь Кр̣шн̣а приймає форми трьох Вішн̣у — Своєї повновладної експансії. Перша форма, Маха̄-Вішн̣у, створює сукупність матеріальної енерґії, що відома як махат-таттва. Друга, Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, входить у всі всесвіти, щоб творити різноманітність у кожному з них. Третя форма, Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, поширюється по всіх світах у вигляді Наддуші, Парама̄тми, яка входить у все. Він присутній навіть в атомах. Кожен, хто знає цих трьох Вішн̣у, звільнюється з матеріальних тенет».

Матеріальний світ є тимчасовим проявом однієї з енерґій Господа. Три Вішн̣у, експансії Господа Кр̣шн̣и, скеровують діяльність всього матеріального світу. Ці пуруші називають втіленнями. Загалом, той, хто не знає науку про Бога (Кр̣шн̣у), гадає, що матеріальний світ існує задля задоволення живих істот і що живі істоти є пуруші — причини, володарі, які насолоджуються матеріальною енерґією. Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, такий атеїстичний висновок є хибним. У даному вірші сказано, що Кр̣шн̣а є першопричина матеріального проявлення. Це підтверджує і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Складові матеріального проявлення є відокремленими енерґіями Господа. Навіть брахмаджйоті — вища мета імперсоналістів — це духовна енерґія, що проявлена в духовному небі. Брахмаджйоті позбавлене духовного розмаїття, яке присутнє на Ваікун̣т̣галоках, а імперсоналісти приймають це брахмаджйоті за кінцеву одвічну мету. Проявлення Парама̄тми також є тимчасовим аспектом Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, який проникає в усе. В духовному світі вияв Парама̄тми не вічний. Тому правдива Абсолютна Істина — це Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а. Він — всеосяжна особа і джерело всіх енерґій і Він володіє різноманітними зовнішніми і внутрішніми енерґіями.

Як згадувалося вище, матеріальна енерґія включає в себе вісім основних проявлень. Із них, перші п’ять елементів, а саме: землю, воду, вогонь, повітря й небо, — називають п’ятьма гігантськими, або ж грубими утвореннями, які включають в себе також п’ять об’єктів чуття. Вони є фізичними проявленнями звуку, дотику, форми, смаку та запаху. Матеріальна наука не виходить за межі вивчення цих десяти категорій. Три інші елементи, а саме: розум, інтелект й оманне его, матеріалісти залишають поза увагою. Знання філософів, що працюють над проблемами психічної діяльності, також недосконалі, тому що вони не знають першоджерела, Кр̣шн̣и. Оманне его — поняття «я» й «це моє», які утворюють підвалини матеріального існування, — включає в себе десять органів чуття для матеріальної діяльності. Інтелект належить до сукупного матеріального творіння, яке називають махат-таттвою. Відтак з восьми відокремлених енерґій Господа проявляються двадцять чотири елементи матеріального світу, що їх вивчає атеїстична філософія са̄н̇кгйа; ці елементи — просто відгалуження восьми вихідних енерґій Кр̣шн̣и й існують окремо від Нього, але атеїстичні са̄н̇кгйа-філософи, недосконалі в своєму знанні, не визнають Кр̣шн̣у за причину всіх причин. Отже, філософія са̄н̇кгйі, як це описано в Бгаґавад- ґı̄ті, вивчає лише проявлення зовнішньої енерґії Кр̣шн̣и.

Текст

апарейам ітас тв анйа̄м̇
пракр̣тім̇ віддгі ме пара̄м
джı̄ва-бгӯта̄м̇ маха̄-ба̄хо
йайедам̇ дга̄рйате джаґат

Послівний переклад

апара̄—нижча; ійам—ця; ітах̣—крім цієї; ту—але; анйа̄м—інша; пракр̣тім—енерґія; віддгі—лише спробуй зрозуміти; ме—Мою; пара̄м—вищу; джı̄ва-бгӯта̄м—що містить у собі живих істот; маха̄- ба̄хо—о міцнорукий; йайа̄—якою; ідам—цей; дга̄рйате—використовують або розробляють; джаґат—матеріальний світ.

Переклад

Окрім цих енерґій, о міцнорукий Арджуно, існує Моя інша, вища енерґія, до якої належать живі істоти, що використовують можливості, які надає їм нижча енерґія, матеріальна природа, і експлуатують її.

Коментар

Тут сказано, що живі істоти належать до вищої природи (або енерґії) Верховного Господа. Нижча енерґія — це матерія, що проявлена в різних елементах: землі, воді, вогні, повітрі, ефірі, розумі, інтелекті та оманному его. Обидві форми матеріальної природи, а саме: груба (земля й т. ін.) і тонка (розум й т. ін.) є витворами нижчої енерґії. Живі істоти, які з різною метою використовують ці нижчі енерґії, являють собою вищу енерґію Верховного Господа, і завдяки саме цій енерґії функціонує весь матеріальний світ. Космічне проявлення було б недієздатним, якби його не приводила у рух вища енерґія, живі істоти. Енерґії завжди залежні від свого джерела, тобто Господь завжди контролює живих істот, — вони позбавлені незалежного існування. Живі істоти ніколи не зрівняються з Господом в могутності, як те гадають нерозумні люди. Відмінність живих істот від Господа описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.87.30) таким чином:

апаріміта̄ дгрува̄с тану-бгр̣то йаді сарва-ґата̄с
тархім̇ на ш́а̄сйатеті нійамо дгрува нетаратга̄
аджані ча йан-майам̇ тад авімучйа нійантр̣ бгавет
самам ануджа̄ната̄м̇ йад аматам̇ мата-душт̣атайа̄

«О Вічний Всевишній! Якби втілені живі істоти були вічними й усепроникаючими, подібно до Тебе, то вони не були б підлеглі Тобі. Але якщо визнати, що живі істоти — це крихітні частки енерґії Твоєї Світлості, тоді одразу стає зрозумілою їхня покора Твоїй верховній владі. Тому справжнє визволення вимагає, щоб живі істоти цілковито віддавались на Твою ласку, і така відданість зробить їх щасливими. Лише відродивши своє вічне природне становище, вони зможуть самі бути правителями. Отже, люди з обмеженим знанням, які обстоюють моністичну теорію про цілковиту рівність Бога і живих істот, насправді керуються хибними та нечистими поглядами».

Верховний Господь Кр̣шн̣а — єдиний правитель, і всі живі істоти підлеглі Йому. Ці живі істоти являють собою Його верховну енерґію, тому що якісно вони тотожні із Всевишнім, але кількісно вони ніколи не можуть зрівнятися з Господом у могутності. Експлуатуючи грубу й тонку нижчі енерґії (матерію), вища енерґія (жива істота) втрачає свій справжній духовний розум та інтелект. Ця забудькуватість виникає внаслідок впливу матерії на живу істоту. Але коли жива істота вивільняється з-під впливу ілюзорної матеріальної енерґії, вона досягає ступеня мукті, звільнення. Оманне его під впливом матеріальної ілюзії думає: «Я — матерія, й матеріальні надбання — мої». Істота усвідомлює своє справжнє становище тоді, коли вона відкидає матеріальні уявлення, включаючи ідею повноправної своєї рівності з Богом. Отже, можна зробити висновок, що Ґı̄та̄ підтверджує становище живої істоти як однієї з численних енерґій Кр̣шн̣и; і коли ця енерґія очищується від матеріальної скверни, вона цілковито усвідомлює Кр̣шн̣у і стає вільною.

Текст

етад-йонı̄ні бгӯта̄ні
сарва̄н̣ı̄тй упадга̄райа
ахам̇ кр̣тснасйа джаґатах̣
прабгавах̣ пралайас татга̄

Послівний переклад

етат—ці дві природи; йонı̄ні—чиє джерело народження; бгӯта̄ні—усе створене; сарва̄н̣і—всі; іті—таким чином; упадга̄райа— знай; ахам—Я; кр̣тснасйа—всеохоплююче; джаґатах̣—світу; прабгавах̣—джерело проявлення; пралайах̣—знищення; татга̄—так само, як.

Переклад

Усі створені істоти беруть свій початок із цих двох природ. Знай напевно, що Я — початок і кінець усього матеріального і всього духовного в цьому світі.

Коментар

Все, що існує, є поєднанням матерії і духу. Дух — це дійова сила творіння, і матерія твориться духом. Дух не виникає на певному ступені розвитку матерії. Навпаки, матеріальний світ проявляється лише на основі духовної енерґії. Матеріальне тіло розвивається завдяки тому, що дух присутній в матерії; дитина з часом стає юнаком, а потім чоловіком завдяки присутності вищої енерґії, духовної душі. Так само все космічне проявлення гігантського всесвіту розвивається завдяки присутності Наддуші, Вішн̣у. Таким чином, дух і матерія, що поєднуються задля проявлення грандіозної всесвітньої форми, з свого походження є двома енерґіями Господа, отже, Господь є першопричина усього. Фраґментарна невід’ємна частка Господа, а саме, жива істота, може бути причиною появи великого хмарочосу, великої фабрики, або навіть великого міста, але вона не може стати причиною виникнення великого всесвіту. Причина великого всесвіту — велика душа, або Наддуша. Кр̣шн̣а ж, Усевишній, є причина як великої, так і малих душ. Отже, Він — вихідна причина всіх причин. Це підтверджується в Кат̣га Упанішаді (2.2.13): нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м.

Текст

маттах̣ паратарам̇ на̄нйат
кін̃чід асті дганан̃джайа
майі сарвам ідам̇ протам̇
сӯтре ман̣і-ґан̣а̄ іва

Послівний переклад

маттах̣—наді Мною; пара-тарам—вищий; на—не; анйат кін̃чіт—щось іще; асті—є; дганан̃джайа—о завойовнику багатств; майі—в Мені; сарвам—усе суще; ідам—що бачимо; протам—нанизаний; сӯтре—на нитку; ман̣і-ґан̣а̄х̣—перлини; іва—подібно до.

Переклад

О завойовнику багатств, нема істини вищої од Мене. Все тримається на Мені, як ті перли, що нанизані на нитку.

Коментар

Існують загальновідомі розбіжності стосовно того, яку природу має Верховна Абсолютна Істина: особистісну, чи імперсональну. Бгаґавад-ґı̄та̄ визначає, що Абсолютна Істина — це Бог-Особа Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, і це повсюдно підтверджується в тексті. Даний вірш, зокрема, також наголошує на особистісній природі Абсолютної Істини. В Брахма-сам̇гіті теж стверджується, що Бог- Особа є Верховною Абсолютною Істиною: ı̄ш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣ сач-чід-а̄нанда-віґрахах̣, це означає, що Верховна Абсолютна Істина, Бог-Особа — це Господь Кр̣шн̣а, одвічний Господь, вмістилище усієї радості, Ґовінда, вічний образ усього блаженства та знання. Ці авторитетні джерела не залишають ніяких сумнівів стосовно того, що Абсолютна Істина — це Верховна Особа, причина всіх причин. Імперсоналіст, однак, може заперечити це, навівши ведичний текст із Ш́вета̄ш́ватара Упанішади (3.10): тато йад уттаратарам̇ тад арӯпам ана̄майам / йа етад відур амр̣та̄с те бгаванті атгетаре дух̣кгам ева̄пійанті. «В матеріальному світі Брахму, первісну живу істоту всесвіту, визнають за верховного серед напівбогів, людських істот і нижчих тварин. Однак вище Брахми перебуває Трансцендентне, позбавлене матеріальної форми й вільне від будь-якої матеріальної скверни. Кожен, кому вдається пізнати Його, також стає трансцендентним, але ті, хто не знає Його, страждають від злигоднів матеріального світу».

Імперсоналісти більше всього виділяють слово арӯпам. Проте, це арӯпам — не безособистісне. Воно означає трансцендентну форму вічності, блаженства й знання, як це змальовано в Брахма-сам̇гіті, що цитувалася вище. Інші вірші із Ш́вета̄ш́ватара Упанішади (3.8–9) доводять це:

веда̄хам етам̇ пурушам̇ маха̄нтам
а̄дітйа-варн̣ам̇ тамасах̣ параста̄т
там ева відітва̄ті мр̣тйум еті
на̄нйах̣ пантга̄ відйате ’йана̄йа
йасма̄т парам̇ на̄парам асті кін̃чід
йасма̄н на̄н̣ı̄йо но джйа̄йо ’сті кін̃чіт
вр̣кша іва стабдго діві тішт̣гатй екас
тенедам̇ пӯрн̣ам̇ пурушен̣а сарвам

«Я знаю Верховного Бога-Особу, трансцендентного щодо всіх матеріальних уявлень, що постають з пітьми. Лише той, хто знає Його, може розірвати кайдани народження й смерті. Немає іншого шляху до звільнення, окрім пізнання Верховної Особи».

Немає істини, яка перевершувала б ту Верховну Особу, адже Господь — вищий над усе. Він менший від найменшого, й Він — більший від найбільшого. У своєму становищі Він подібний до мовчазного дерева, й Він осяває трансцендентне небо; як дерево простягає своє коріння, так і Він поширює скрізь Свої незчисленні енерґії».

Із сказаного в цих віршах можна зробити висновок, що Верховною Абсолютною Істиною є Верховний Бог-Особа, який присутній скрізь за допомогою Своїх численних енерґій, матеріальних і духовних.

Текст

расо ’хам апсу каунтейа
прабга̄смі ш́аш́і-сӯрйайох̣
пран̣авах̣ сарва-ведешу
ш́абдах̣ кге паурушам̇ нр̣шу

Послівний переклад

расах̣—смак; ахам—Я; апсу—у воді; каунтейа—син Кунтı̄; прабга̄—світло; асмі—Я є; ш́аш́і-сӯрйайох̣—місяця й сонця; пран̣авах̣—три літери «А-У-М»; сарва—у всіх; ведешуВедах; ш́абдах̣— звукова вібрація; кге—в ефірі; паурушам—здібність; нр̣шу—в людині.

Переклад

О сину Кунтı̄, Я — смак води, світло сонця й місяця і склад «ом̇» в ведичних мантрах. Я — звук в ефірі й талант в людині.

Коментар

У цьому вірші пояснюється, як саме Господь проявляє Свою всюдисущість за допомогою Своїх різноманітних матеріальних та духовних енерґій. Верховного Господа можна спочатку відчути через Його різні енерґії, — таким способом усвідомлюють Його безособистісний аспект. Напівбог Сонця — особа, і його присутність можна відчувати в його енерґії, сонячному світлі, яке поширюється скрізь, — так само і Господа, хоча Він і перебуває в Своїй вічній обителі, сприймають через Його енерґії, що проникають й поширюються всюди. Основна якість води — її смак — її дійовий чинник. Пити морську воду неприємно, бо її чистий смак змішано із сіллю. Вода смакує нам залежно від своєї чистоти, і такий чистий смак — одна з Господніх енерґій. Імперсоналіст відчуває присутність Господа у воді через її смак, а персоналіст ще й вихваляє Господа за те, що Він милосердно дає людині смачну воду вгамувати спрагу. Саме так слід сприймати Всевишнього. Насправді між персоналізмом та імперсоналізмом немає ніяких суперечностей. Той, хто пізнав Бога, знає, що поняття про імперсональне та особистісне присутнє водночас у всьому без жодних суперечностей. Тому Господь Чаітанйа утвердив Свою величну доктрину ачінтйа бгеда-й-абгеда-таттви: одночасної єдності й відмінності.

Світло сонця й місяця також первісно випромінюється з брахмаджйоті, яке є безособистісним сяєвом Господа. І пран̣ава, тобто трансцендентний звук ом̇ка̄ра, що ним починається кожний ведичний гімн, є зверненням до Верховного Господа. Імперсоналісти дуже бояться звертатись до Верховного Господа Кр̣шн̣и за Його незчисленними іменами, і тому вони вважають за краще викликати вібрацію трансцендентного звуку ом̇ка̄ри. Вони не усвідомлюють того, що ом̇ка̄ра — це звуковий образ Кр̣шн̣и. Повноваження свідомості Кр̣шн̣и поширюються скрізь, і благословенний той, хто пізнав свідомість Кр̣шн̣и. Ті ж, хто не знає Кр̣шн̣и, перебувають в ілюзії, і, отже, знання про Кр̣шн̣у є звільненням, а забуття Його — рабством.

Текст

пун̣йо ґандгах̣ пр̣тгівйа̄м̇ ча
теджаш́ ча̄смі вібга̄васау
джı̄ванам̇ сарва-бгӯтешу
тапаш́ ча̄смі тапасвішу

Послівний переклад

пун̣йах̣ — первинний; ґандгах̣ — запах; пр̣тгівйа̄м — землі; ча — також; теджах̣—жар; ча—також; асмі—Я є; вібга̄васау—у вогні; джı̄ванам—життя; сарва—у всіх; бгӯтешу—живих істотах; тапах̣—покута; ча—також; асмі—Я є; тапасвішу—тих, хто накладає на себе покути.

Переклад

Я — первісний аромат землі, і Я — жар вогню. Я — життя всього живого, і Я — покута всіх аскетів.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Пун̣йа означає «те, що не підвладне розкладу»; пун̣йа — це первинне. В матеріальному світі все має певний запах або аромат: запах та пахощі квітки, землі, води, вогню, повітря тощо. Незабруднений запах, первинний аромат, що проникає скрізь, — це Кр̣шн̣а. Так само все має особливий первісний смак, який можна змінювати, домішуючи хімічні речовини. Отже, в своєму першоствореному вигляді все має певний запах, певний аромат і певний смак. Слово вібга̄васу означає «вогонь». Без вогню зупиняться заводи, без нього не можна приготувати їжі й т. ін., і цей вогонь — Кр̣шн̣а. Згідно з ведичною медициною нетравлення шлунка виникає внаслідок зниженої температури в ділянці живота. Отже, навіть для перетравлювання їжі потрібний вогонь. В свідомості Кр̣шн̣и ми починаємо розуміти, що земля, вода, вогонь, повітря і кожний дійовий чинник, всі хімічні речовини й усі матеріальні елементи походять із Кр̣шн̣и. Тривалість життя людини також залежить від Кр̣шн̣и. Тому, з ласки Кр̣шн̣и, людина може продовжити своє життя або вкоротити його. Отже, свідомість Кр̣шн̣и є рушійною силою в усіх сферах.

Текст

бı̄джам̇ ма̄м̇ сарва-бгӯта̄на̄м̇
віддгі па̄ртга сана̄танам
буддгір буддгімата̄м асмі
теджас теджасвіна̄м ахам

Послівний переклад

бı̄джам—сім’я; ма̄м—Мене; сарва-бгӯта̄на̄м—усіх живих істот; віддгі—спробуй зрозуміти; па̄ртга—син Пр̣тги; сана̄танам—первинне, вічне; буддгіх̣—інтелект; буддгі-мата̄м—мудрих; асмі—Я є; теджах̣—доблесть; теджасвіна̄м—могутніх; ахам—Я є.

Переклад

О сину Пр̣тги, знай, Я — первинне сім’я всього живого, інтелект мудрих й завзяття могутніх людей.

Коментар

Слово бı̄джам означає сім’я; Кр̣шн̣а — сім’я всього сущого. Існують різні живі істоти, рухомі й нерухомі. Птахи, звірі, люди й багато інших живих створінь є рухомими живими істотами; дерева та рослини, навпаки, інертні — нерухомі. Кожна жива істота належить до одного з 8 400 000 видів життя; деякі з них є рухомими, а інші — інертними. Однак у всіх випадках Кр̣шн̣а є їхнім життєдайним сім’ям. Як сказано в ведичній літературі, Брахман, або Верховна Абсолютна Істина, — це те, з чого все виходить. Кр̣шн̣а — Парабрахман, Верховний Дух. Брахман — імперсональний, а Парабрахман — особистісний. Імперсональний Брахман міститься в особистісному аспекті, це стверджує Бгаґавад-ґı̄та̄. Це означає, що Кр̣шн̣а є первинне одвічне джерело усього. Він — корінь. Так само як корінь живить усе дерево, Кр̣шн̣а, як вихідний корінь усього, підтримує весь матеріальний прояв. Це також підтверджується у ведичній літературі (Кат̣га Упанішада 2.2.13):

нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м
еко бахӯна̄м̇ йо відадга̄ті ка̄ма̄н

Він — перший вічний серед усіх вічних. Він — вища жива істота з-поміж усіх живих істот, і Він один підтримує життя у всьому. Без інтелекту людина ні до чого не здатна, Кр̣шн̣а ж каже, що Він — корінь усього інтелекту. Якщо людина позбавлена інтелекту, вона не зможе зрозуміти Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у.

Текст

балам̇ балавата̄м̇ ча̄хам̇
ка̄ма-ра̄ґа-віварджітам
дгарма̄віруддго бгӯтешу
ка̄мо ’смі бгаратаршабга

Послівний переклад

балам—сила; бала-вата̄м—сильного; ча—і; ахам—Я є; ка̄ма— пристрасті; ра̄ґа—і прихильності; віварджітам—вільного від; дгарма-авіруддгах̣—що не суперечить релігійним засадам; бгӯтешу—у всіх істотах; ка̄мах̣—статеве життя; асмі—Я є; бгарата-р̣шабга— повелитель Бгарат.

Переклад

Я — сила сильних, вільних від пристрасті й бажання. Я — статеве життя, що не суперечить релігійним засадам, о повелителю Бга̄рат (Арджуна).

Коментар

Могутня людина повинна застосовувати свою силу для захисту слабких, а не на задоволення власної аґресивності. Так само і статеве життя, згідно з релігійними засадами (дгармою), призначене на зачаття дітей, а не на щось інше. Батьки несуть відповідальність за те, щоб привести своїх нащадків до свідомості Кр̣шн̣и.

Текст

йе чаіва са̄ттвіка̄ бга̄ва̄
ра̄джаса̄с та̄маса̄ш́ ча йе
матта еветі та̄н віддгі
на тв ахам̇ тешу те майі

Послівний переклад

йе—усі ті; ча—і; ева — неодмінно; са̄ттвіка̄х̣—у благості; бга̄ва̄х̣—стани існування; ра̄джаса̄х̣—у ґун̣і пристрасті; та̄маса̄х̣—у ґун̣і невігластва; ча—також; йе—все, що; маттах̣—з Мене; ева— неодмінно; іті—так; віддгі—спробуй пізнати; на—не; ту—але; ахам—Я; тешу—в них; те—вони; майі—в Мені.

Переклад

Знай, що всі стани буття: благочестя, пристрасті чи невігластва — це вияви Моєї енерґії. В певному розумінні Я є все суще, однак Я — незалежний. Я непідвладний ґун̣ам матеріальної природи, навпаки, вони перебувають в Мені.

Коментар

Уся світова матеріальна діяльність відбувається під впливом трьох ґун̣ матеріальної природи. Хоча ґун̣и матеріальної природи є еманаціями Верховного Господа, Кр̣шн̣и, вони не впливають на Нього. Наприклад, згідно з законами держави людину може бути покарано, але цар, законодавець, не підлягає цим законам. Так само, всі ґун̣и матеріальної природи — благочестя, пристрасть й невігластво — виходять із Верховного Господа, Кр̣шн̣и, але Сам Кр̣шн̣а не підвладний матеріальній природі. Тому Він — нірґун̣а, і це означає, що три ґун̣и, тобто якості, хоча й виходять з Кр̣шн̣и, не впливають на Нього Самого. Такою є одна з особливих якостей Бгаґава̄на, тобто Верховного Бога-Особи.

Текст

трібгір ґун̣а-майаір бга̄ваір
ебгіх̣ сарвам ідам̇ джаґат
мохітам̇ на̄бгіджа̄на̄ті
ма̄м ебгйах̣ парам авйайам

Послівний переклад

трібгіх̣—трьома; ґун̣а-майаіх̣—складеними з ґун̣; бга̄ваіх̣—станами існування; ебгіх̣—усіма цими; сарвам—усе; ідам—це; джаґат — творіння; мохітам — обмануте; на абгіджа̄на̄ті — не знає; ма̄м— Мене; ебгйах̣—над ними; парам—Всевишнього; авйайам—невичерпного.

Переклад

Весь світ, який введено в оману трьома ґун̣ами (благочестям, пристрастю та невіглаством), не знає Мене, що перебуває над цими ґун̣ами й невичерпного.

Коментар

Весь світ зачарований трьома ґун̣ами матеріальної природи. Ті, кого ввели в оману ці три ґун̣и, не можуть зрозуміти, що Верховний Господь, Кр̣шн̣а, є трансцендентним стосовно матеріальної природи.

Кожна жива істота, яка перебуває під впливом матеріальної природи, має певний тип тіла й, відповідно, певний тип психічної та фізіологічної діяльності. Існує чотири класи людей, які діють у межах трьох ґун̣ матеріальної природи. Тих, хто цілком перебуває в ґун̣і благочестя, називають бра̄хман̣ами. Тих, хто перебуває винятково в ґун̣і пристрасті, називають кшатрійами. Тих, хто водночас перебуває в ґун̣ах пристрасті й невігластва, називають ваіш́йами. Тих, хто повністю занурений у невігластво, називають ш́ӯдрами. А нижче їх усіх приміщено тварин або тих, хто веде тваринний спосіб життя. Однак, ці позначення непостійні. Я можу бути бра̄хман̣ою, кшатрійею, ваіш́йею, або ще ким-небудь, — у будь-якому разі життя тимчасове. І хоча життя скороминуще і ми не знаємо, ким станемо в наступному житті, під чарами ілюзорної енерґії ми оцінюємо себе під кутом свого тілесного уявлення про життя, і тому думаємо, що ми американці, індійці, росіяни або вважаємо себе за бра̄хман̣, індусів, мусульман тощо. І коли ґун̣и матеріальної природи обплутують нас, ми забуваємо Верховного Бога-Особу, який перебуває поза всіма ґун̣ами. Тому Господь Кр̣шн̣а каже, що живі істоти, яких ввели в оману три ґун̣и природи, не бачать, що за тлом матеріальної природи стоїть Верховний Бог-Особа.

Існує багато різних типів живих істот — людей, напівбогів, тварин тощо — і на їх усіх впливає матеріальна природа, всі забули трансцендентного Бога-Особу. Ті, хто перебуває в ґун̣ах пристрасті та невігластва або навіть у ґун̣і благочестя, не здатні піти далі уявлення про Абсолютну Істину, як про безособистісного Брахмана. Вони розгублюються перед особистісними рисами Верховного Господа, який володіє всією вродою, багатством, знанням, силою, славою та відреченням. Якщо ж навіть і доброчесні люди не можуть зрозуміти цього, що ж тоді казати про тих, на кого впливають пристрасть або невігластво? Свідомість Кр̣шн̣и трансцендентна щодо всіх цих трьох ґун̣ матеріальної природи, й ті, хто по–справжньому укріпились в свідомості Кр̣шн̣и, поправді є звільненими душами.

Текст

даівı̄ хй еша̄ ґун̣а-майı̄
мама ма̄йа̄ дуратйайа̄
ма̄м ева йе прападйанте
ма̄йа̄м ета̄м̇ таранті те

Послівний переклад

даівı̄ — трансцендентна; хі — неодмінно; еша̄ — ця; ґун̣а-майı̄ — що складається з трьох ґун̣ матеріальної природи; мама—Моя; ма̄йа̄ — енерґія; дуратйайа̄ — та, яку дуже важко перевершити; ма̄м—Мені; ева—неодмінно; йе—ті, хто; прападйанте—віддаються; ма̄йа̄м ета̄м—цю ілюзорну енерґію; таранті—долають; те—вони.

Переклад

Цю Мою божественну енерґію, що складається з трьох ґун̣ матеріальної природи, дуже важко подолати. Але той, хто вручив себе Мені, може легко вийти з-під її впливу.

Коментар

Верховний Бог-Особа має незліченні енерґії і всі ці енерґії божественні. Хоча живі істоти являють собою частину Його енерґій і тому теж божественні за природою, їхня одвічна духовна потенція прихована внаслідок зв’язку з матеріальною енерґією. Неможливо подолати вплив матеріальної енерґії, перебуваючи під її покровом. Як стверджувалося раніше, як матеріальна, так і духовна природи, що походять від Верховного Бога-Особи, — вічні. Живі істоти належать до вічної верховної природи Господа, але, внаслідок опоганення нижчою природою, матерією, їхня ілюзія також вічна. Тому обумовлену душу називають нітйа-баддга, або вічно обумовлена. Ніхто не може простежити історію її переходу в обумовлений стан в якийсь певний момент розвитку матеріального світу. Отже, хоча матеріальна природа і є нижчою енерґією, визволитися з її лабет дуже важко для обумовленої душі, адже, врешті-решт, матеріальну енерґію скеровує верховна воля, подолати яку жива істота не в силі. Нижчу, матеріальну природу визначено тут як божественну, бо вона пов’язана з божественним і божественна воля рухає нею. Матеріальна природа, хоча і є нижчою, діє надзвичайно вправно, під керівництвом божественної волі будуючи й руйнуючи космічне проявлення. Веди підтверджують це таким чином: ма̄йа̄м̇ ту пракр̣тім̇ відйа̄н ма̄йінам̇ ту махеш́варам. «Хоча ма̄йа̄ (ілюзія) оманна, тобто минуща, за нею стоїть верховний чарівник, Бог-Особа, який є Махеш́вара, вищий правитель» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 4.10).

Інше значення слова ґуна — «мотузка»; слід зрозуміти, що обумовлена душа міцно зв’язана мотузками ілюзії. Людина із зв’язаними руками та ногами не здатна звільнитись самотужки, — їй потрібна допомога того, чиї руки вільні. Зв’язані не допоможуть один одному, — треба, щоб рятівник був вільним. Тому лише Господь Кр̣шн̣а, або Його істинний представник — духовний вчитель — можуть визволити обумовлену душу. Без такої вищої допомоги немає жодного шансу звільнитись з рабства матеріальної природи. Віддане служіння, тобто свідомість Кр̣шн̣и, допоможе досягнути визволення. Кр̣шн̣а — володар ілюзорної енерґії, і Він може наказати цій нездоланній енерґії звільнити обумовлену душу. Він дає такий наказ із Своєї незбагненної ласки до душі, яка вручила себе Йому, із Своєї батьківської любові до живої істоти, яка одвічно є улюблене дитя Господнє. Отже, вручити себе лотосним стопам Господа — це єдиний спосіб вивільнитись з пазурів суворої матеріальної природи.

Слова ма̄м ева також важливі. Ма̄м означає «тільки Кр̣шн̣і (Вішн̣у)», а не Брахмі чи Ш́іві. Хоча Брахма̄ і Ш́іва посідають дуже високе становище й перебувають майже на одному рівні з Вішн̣у, ці втілення раджа-ґун̣и (пристрасті) і тама-ґун̣и (невігластва) не здатні визволити обумовлену душу з лещат ма̄йі. Іншими словами, ма̄йа̄ впливає і на Брахму, і на Ш́іву. Лише Вішн̣у є володарем ма̄йі, тому лише Він може визволити обумовлену душу. Веди (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.8) підтверджують це висловом там ева відітва̄, тобто «свобода можлива лише через усвідомлення Кр̣шн̣и». Навіть Господь Ш́іва стверджує, що досягти звільнення можна лише з милості Вішн̣у. Господь Ш́іва каже: мукті-прада̄та̄ сарвеша̄м̇ вішн̣ур ева на сам̇ш́айах̣ — «Безсумнівно, що Вішн̣у, це той, хто дарує звільнення».

Текст

на ма̄м̇ душкр̣тіно мӯд̣га̄х̣
прападйанте нара̄дгама̄х̣
ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на
а̄сурам̇ бга̄вам а̄ш́ріта̄х̣

Послівний переклад

на—не; ма̄м—Мені; душкр̣тінах̣—лиходії; мӯд̣га̄х̣—нерозсудлива людина; прападйанте—віддаються; нара-адгама̄х̣—нижчі з-поміж людей; ма̄йайа̄—ілюзорною енерґією; апахр̣та—вкрадений; джн̃а̄на̄х̣ — чиє знання; а̄сурам — демонічну; бга̄вам — природу; а̄ш́ріта̄х̣—приймаючи.

Переклад

Лиходії, що занурені в цілковите невігластво, останні з-поміж людей, ті, чиє знання викрала ілюзія, і ті, кому властива безбожна природа демонів, не вручають себе Мені.

Коментар

В Бгаґавад-ґı̄ті сказано, що просто схилившись до лотосних стіп Верховної Особи, Кр̣шн̣и, можна перебороти суворі закони матеріальної природи. У зв’язку з цим виринає питання: чому обізнані філософи, вчені, ділові люди, менеджери, тобто всі керівники звичайних людей не схиляються з покорою до лотосних стіп Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, всемогутнього Бога-Особи? Вожді людства впродовж численних років та народжень різними шляхами, за допомогою грандіозних планів та великої наполегливості відшукують мукті, тобто звільнення від законів матеріальної природи. Але, якщо досягти цієї свободи можна, просто впокорившись лотосним стопам Верховного Бога-Особи, тоді чому ж ці інтеліґентні й енерґійні вожді людства не засвоють такий простий метод?

Ґı̄та̄ відверто відповідає на це питання. Такі по-справжньому вчені керівники суспільства, як Брахма̄, Ш́іва, Капіла, Кума̄ри, Ману, Вйа̄са, Девала, Асіта, Джанака, Прахла̄да, Балі, а за пізніших часів Мадгва̄ча̄рйа, Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйа, Ш́рı̄ Чаітанйа та багато інших — істинних філософів, політиків, просвітителів, вчених тощо — схиляються до лотосних стіп Верховної Особи, перед Його всесильною владою. Але ті, хто не є правдивими філософами, вченими, просвітителями, керівниками й т. ін., а лише вдають із себе таких задля матеріальної вигоди, не визнають задуму й шляхів Усевишнього. Вони не мають уявлення про Бога; вони лише створюють власні світські плани й, відповідно, ускладнюють проблеми матеріального існування своїми марними спробами розв’язати їх. Матеріальна енерґія (природа) — дуже могутня, і тому вона здатна протистояти примхливим планам атеїстів й розладнувати проекти «органів планування».

Таких планувальників-атеїстів названо тут душкр̣тінах̣, тобто «лиходіями». Кр̣тı̄ означає того, хто виконав роботу, що гідна заохочення. Проектант-безбожник буває іноді дуже кмітливим й гідним похвали, тому що будь-який грандіозний план — добрий чи поганий — вимагає інтелекту на своє здійснення. Але мозок атеїста використовується не за призначенням, а всупереч задуму Всевишнього, і тому такого атеїста-планувальника називають душкр̣тı̄; це означає, що його інтелект та зусилля скеровано в хибному напрямкові.

В Ґı̄тı̄ ясно сказано, що діяльність матеріальної енерґії спрямовує воля Всевишнього. Матеріальна енерґія діє наче тінь, що точно копіює рухи самого предмету. Однак, вона дуже могутня, і атеїст, внаслідок безбожного складу свого характеру, не може зрозуміти, як вона працює; не може він також зрозуміти і задуму Верховного Господа. Під впливом ілюзії, а також ґун̣ пристрасті й невігластва всі його плани руйнуються, що й трапилось з Хіран̣йакаш́іпу й Ра̄ван̣ою, незважаючи на те, що з матеріального погляду обидва були вченими-ерудитами, філософами, правителями і просвітителями. Є чотири категорії таких душкр̣тı̄, лиходіїв, і про них йтиме мова нижче.

1) Мӯд̣ги — це ті, хто перебуває в глибокому невігластві, подібно до в’ючних тварин. Вони бажають насолоджуватись плодами своєї праці самі й не хочуть ділитися ними з Всевишнім. Типовою в’ючною твариною є віслюк. Хазяїн змушує цю покірливу тварину дуже важко працювати. Насправді віслюк навіть не знає, на кого він так важко працює день і ніч. Він вдовольняється жмутком трави, що потрапляє до його шлунку, короткотривалим сном, який супроводжує страх зазнати побоїв від хазяїна, і задоволенням свого статевого потягу з ризиком, що партнерша не раз хвицне його копитом. Інколи віслюк наспівує щось поетичне та філософське, але такі звуки ослиного ревіння лише турбують інших. Таким є становище нетямущого корисливого трударя, який не розуміє, на кого йому треба працювати. Він не знає, що карма (діяльність) призначена для йаджн̃и (жертвопринесення).

Найчастіше люди, які тяжко працюють день і ніч для того, щоб полегшити тягар штучних обов’язків, які самі ж для себе створили, кажуть, що їм бракує часу слухати про безсмертя живої істоти. Для таких мӯд̣г матеріальна скороминуща вигода є вищою метою життя, попри те, що мӯд̣ги насолоджуються лише малою часткою плодів своєї праці. Іноді вони проводять безсонні дні й ночі задля кармічних здобутків, дуже погано харчуються і через те слабують на виразку або нетравлення шлунку; важка цілодобова робота на користь ілюзорних хазяїв просто поглинає їх. Не знаючи про свого істинного повелителя, ці сліпі кармічні трудівники марнують свій дорогоцінний час на те, щоб служити мамоні. На жаль, вони ніколи не віддаються Верховному володарю усіх володарів, і вони не знаходять часу на те, щоб слухати про Нього із належних джерел. Свині, які харчуються гноєм, що зібрався за ніч, байдужі до солодощів з цукру й топленого масла. Подібно до цього, нетямущий корисливий трудар задля почуттєвого задоволення готовий день і ніч невтомно слухати новини мерехтливого земного світу, проте має обмаль часу, щоб послухати про вічну живу силу, яка рухає матеріальним світом.

2) Іншу категорію душкр̣тı̄, або лиходіїв, називають нара̄дгамами, тобто «нижчими серед людей». Нара означає «людина», і адгама означає «найнижчий». Серед 8 400 000 різних видів живих істот є 400 000 форм людського життя. Серед останніх є багато нижчих видів людських істот, здебільшого нецивілізованих. Цивілізовані люди — це ті, хто дотримується засад, що впорядковують їхнє суспільне, політичне й релігійне життя. Людей, розвинутих з соціального й політичного погляду, але які не мають релігійних принципів, треба вважати нара̄дгамами. Крім того, релігія без Бога — це не релігія, бо метою релігійних засад є пізнання Верховної Істини і своїх взаємостосунків з Нею. В Ґı̄ті Бог-Особа ясно каже, що не існує авторитету, вищого од Нього, і що Він — Верховна Істина. Життя людини, справді цивілізованої, призначене на те, щоб відновити втрачену свідомість свого вічного зв’язку з Верховною Істиною, Богом-Особою, всемогутнім Ш́рı̄ Кр̣шн̣ою. Кожного, хто не використовує такої можливості, розцінюють як нара̄дгаму. Із явлених священних писань ми довідуємось, що дитина в утробі матері (де вона перебуває у надзвичайно скрутному становищі) благає Господа про порятунок й обіцяє, з’явившись на світ, поклонятись лише Йому. Молитися Богу, перебуваючи в безвихідному становищі, — природний інстинкт, що властивий кожній живій істоті, тому що вона має вічний зв’язок з Богом. Але, народившись, під впливом ма̄йі, ілюзорної енерґії, дитина забуває труднощі народження і Самого свого визволителя.

Обов’язком людей, які опікуються дітьми, є відновити божественну свідомість, що дрімає в них. В Ману-смр̣ті, яка є зводом релігійних засад, для відновлення божественної свідомості в межах системи варн̣а̄ш́рама приписано десять очищувальних обрядів. Але тепер жодний з таких обрядів ніде в світі не відправляють згідно з усіма правилами, і тому 99,9 відсотків населення належать до нара̄дгама.

Коли все населення стає нара̄дгама, звичайно, що вся їхня так звана «освіта» зводиться нанівець усемогутньою енерґією матеріальної природи. Згідно з критерієм, який встановлює Ґı̄та̄, освічена людина — це той, хто дивиться однаковими очима на вченого бра̄хман̣у, корову, слона, собаку та собакоїда. Саме таке бачення має правдивий відданий. Ш́рı̄ Нітйа̄нанда Прабгу, втілення Господа як духовного вчителя, врятував двох типових нара̄дгам, братів Джаґа̄йа й Ма̄дга̄йа, показавши, як милість справжнього відданого зіходить на останніх з-поміж людей. Отже, відродити знову свою духовну свідомість нара̄дгама, що засуджений Богом-Особою, може тільки з ласки чистого відданого.

Ш́рı̄ Чаітанйа Маха̄прабгу, поширюючи бга̄ґавата-дгарму, тобто діяльність у відданому служінні, радив людям смиренно дослухатись до послання Бога-Особи. Суть цього послання міститься в Бгаґавад-ґı̄ті. Найостанніші з людей можуть врятуватись просто завдяки смиренному слуханню Господнього послання, але, на жаль, вони відмовляються навіть від цього — і не звертають свій слух до послання Господа, годі казати про те, щоб віддатись волі Всевишнього. Нара̄дгами, тобто нижчі серед людей, повністю нехтують першочерговим обов’язком людської істоти.

3) Третю категорію душкр̣тı̄ називають ма̄йайа̄пагр̣та-джн̃а̄на̄х̣, тобто ті, чия ерудиція знецінюється під впливом ілюзорної матеріальної енерґії. Здебільшого це вельми освічені люди: видатні філософи, поети, літератори, вчені тощо; але ілюзорна енерґія спрямовує їх на хибний шлях, і тому вони не коряться Верховному Господеві.

У наші часи існує величезна кількість ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣, навіть серед знавців Бгаґавад-ґı̄ти. В Ґı̄ті простою і ясною мовою сказано, що Ш́рı̄ Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа. Ніхто не може зрівнятись з Ним, або перевершити Його. Сказано, що Він — творець Брахми, прародителя всіх людських істот. Сказано, що Ш́рı̄ Кр̣шн̣а насправді не лише батько Брахми, але й отець усіх видів життя. Він — корінь безособистісного Брахмана і Парама̄тми; Наддуша в кожній істоті є Його повновладною часткою. Він є першоджерело усього, і для кожної людини найліпшим буде схилитись до Його лотосних стіп. Попри всі такі ясні твердження, ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣ зневажають Верховного Господа як особу, бо вважають Його лише за одну з людських істот. Вони не знають, що благословенну форму людського життя створено за трансцендентним образом та подобою вічного Верховного Господа.

Усі неавторитетні тлумачення Ґı̄ти, що йдуть від людей категорії ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣, людей, що перебувають поза лінією парампари, є лише численними каменями спотикання на шляху духовного пізнання. Коментатори, що перебувають в омані, не схиляються з покорою до лотосних стіп Ш́рı̄ Кр̣шн̣и і збивають інших з цього шляху.

4) Останню категорію душкр̣тı̄ називають а̄сурам̇ бга̄вам а̄ш́ріта̄х̣, тобто «тими, хто дотримується демонічних засад». Люди цієї категорії — відверті атеїсти. Деякі з них доводять, що Верховний Господь ніколи не може зійти в матеріальний світ, однак вони не можуть ґрунтовно обстояти таке твердження. Є й інші, ті, що роблять Його підлеглим безособистісному аспектові, хоча Ґı̄та̄ проголошує протилежне. Атеїст, що заздрить Верховному Богові-Особі, вкаже не на одне лжевтілення, яких фабрикує уява його мозку. Подібні особистості, сама основа життя яких полягає в тому, щоб ганити Бога-Особу, не можуть упокоритись лотосним стопам Кр̣шн̣и.

Ш́рı̄ Йа̄муна̄ча̄рйа Албандару, уродженець Південної Індії, сказав: «О мій Господь! Ти непізнаваний для тих, хто вдається до засад безбожників, хто робить це, незважаючи на всі Твої надзвичайні якості, риси й діяльність, попри те, що всі священні писання, явлені в ґун̣і благочестя, підтверджують Твою особистісність, а також попри те, що Тебе визнають великі авторитети, що відомі глибиною знань трансцендентної науки і яким притаманні всі чесноти».

Таким чином, як згадувалося вище, 1) надзвичайно нерозумні, 2) останні з людей, 3) спекулятивні мислителі, що перебувають в омані і 4) відверті атеїсти, незважаючи на поради всіх священних писань та авторитетних особистостей, ніколи не схиляються до лотосних стіп Бога-Особи.

Текст

чатур-відга̄ бгаджанте ма̄м̇
джана̄х̣ сукр̣тіно ’рджуна
а̄рто джіджн̃а̄сур артга̄ртгı̄
джн̃а̄нı̄ ча бгаратаршабга

Послівний переклад

чатур-відга̄х̣ — чотири типи; бгаджанте — виявляють служіння; ма̄м—Мені; джана̄х̣—особи; су-кр̣тінах̣—той, хто благочестивий; арджуна—о Арджуно; а̄ртах̣—той, хто бідує; джіджн̃а̄сух̣—допитливий; артга-артгı̄—той, хто прагне матеріальних здобутків; джн̃а̄нı̄—той, хто знає речі такими, якими вони є насправді; ча— також; бгарата-р̣шабга—о найвидатніший з-поміж нащадків Бгарати.

Переклад

О кращий з Бга̄рат, чотири типи побожних людей приходять до відданого служіння Мені: стражденні, шукачі багатства, допитливі, а також ті, що прагнуть пізнати Абсолют.

Коментар

На відміну од лиходіїв, такі люди слідують засадам ш́а̄стр на впорядкування життя. Всі вони більшою чи меншою мірою віддані Господу, і їх називають сукр̣тінах̣, тобто тими, хто підкоряється правилам й приписам ш́а̄стр, моральним та суспільним законам. Таких людей поділяють на чотири категорії: тих, кого інколи виснажує горе, кому потрібні гроші, хто іноді виявляє допитливість, і тих, хто інколи відчуває потяг до пізнання Абсолютної Істини. Ці люди за різних обставин приходять до відданого служіння Верховному Господеві. Вони не чисті віддані, бо прагнуть чогось у обмін на віддане служіння. Чисте віддане служіння позбавлене прагнення матеріальної вигоди. Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.1.11) визначає чисту відданість таким чином:

анйа̄бгіла̄шіта̄-ш́ӯнйам̇
джн̃а̄на-карма̄дй-ана̄вр̣там
а̄нукӯлйена кр̣шн̣а̄ну-
ш́ı̄ланам̇ бгактір уттама̄

«Слід виявляти трансцендентне любовне служіння Верховному Господеві Кр̣шн̣і самим сприятливим чином, позбувшись бажання матеріальної вигоди або прибутків, що їх здобувають за допомогою кармічної діяльності або філософських роздумів. Це і називають чистим відданим служінням».

Коли побожні люди, яких поділяють на чотири категорії, приходять до Верховного Господа з наміром віддано служити Йому і повністю очищуються, спілкуючись із чистими відданими, вони теж стають чистими відданими. Що стосується лиходіїв, то віддане служіння виявляється дуже трудним для них, тому що їхнє життя корисливе, безладне й позбавлене духовних цілей. Але якщо деяким з них пощастить зустрітись із чистим відданим, — навіть вони можуть стати чистими відданими.

Ті, що завжди занурені в кармічну діяльність, приходять до Господа, коли їх змагають матеріальні знегоди, і тоді вони починають спілкуватися з чистими відданими, і, знесилені, стають відданими Господа. Люди, що зазнали краху своїх сподівань, також іноді шукають спілкування з чистими відданими, і починають цікавитись Богопізнанням. Подібним чином, коли черстві філософи відчувають свою неспроможність у всіх галузях знання, у них іноді виникає бажання довідатись про Бога, і вони приходять до Верховного Господа, щоб віддано служити Йому, й таким чином перевершують знання про безособистісного Брахмана й локалізовану Парама̄тму і віднаходять особистісне уявлення про Бога з милості Верховного Господа або ж Його чистого відданого. В цілому, коли стражденні, допитливі, спраглі знань й ті, кому потрібні гроші, звільняються від матеріалістичних бажань і повністю усвідомлюють, що духовні досягнення не мають нічого спільного з матеріальною винагородою, — вони стають чистими відданими. Доки не досягнуто подібної стадії очищення, відданих, які перебувають в трансцендентному служінні Господеві, плямує кармічна діяльність, пошуки світських знань тощо. Отже, необхідно подолати все це, щоб мати змогу піднятись до ступеня чистого відданого служіння.

Текст

теша̄м̇ джн̃а̄нı̄ нітйа-йукта
ека-бгактір віш́ішйате
прійо хі джн̃а̄ніно ’тйартгам
ахам̇ са ча мама прійах̣

Послівний переклад

теша̄м—з них; джн̃а̄нı̄—той, хто сповнений знання; нітйа-йуктах̣—постійно зайнятий; ека—лише; бгактіх̣—віддане служіння; віш́ішйате—особливо; прійах̣—дорогий; хі—неодмінно; джн̃а̄нінах̣—людині, яка перебуває в знанні; атйартгам—дуже; ахам—Я; сах̣—він; ча—також; мама—Мені; прійах̣—дорогий.

Переклад

З-поміж них мудрець, який віднайшов справжнє знання і завжди зайнятий чистим відданим служінням — найкращий, бо Я дуже дорогий йому, і він — любий Мені.

Коментар

Звільнившись від скверни матеріальних бажань, стражденні, допитливі, вбогі й знедолені та ті, що шукають вищого знання, — всі вони можуть стати чистими відданими. Але, з-поміж них, той, хто має знання про Абсолютну Істину й звільнився від усіх матеріальних бажань, — дійсно стає чистим відданим Господа. І Господь каже, що з-поміж чотирьох типів таких людей, найліпшим є той, хто сповнивсь знання й водночас присвячує себе відданому служінню. Прагнучи знань, людина осягає, що «я сам» відмінний од матеріального тіла, і на шляху дальшого поступу приходить до усвідомлення безособистісного Брахмана й Парама̄тми. А коли жива істота повністю очищується, вона усвідомлює, що справжнє її становище — бути вічним слугою Бога. Таким чином, спілкуючись з чистими відданими, допитливий, стражденний, той, що шукає матеріальних статків і той, хто прагне знання, — всі вони очищуються. Але й на підготовчому етапі людина, яка володіє досконалим знанням про Господа й водночас віддано служить Йому, — дуже дорога Господу. Того, хто володіє чистим знанням про трансцендентність Верховного Бога-Особи, не може торкнутись матеріальна скверна, бо віддане служіння є запорукою цілковитого успіху.

Текст

уда̄ра̄х̣ сарва еваіте
джн̃а̄нı̄ тв а̄тмаіва ме матам
а̄стгітах̣ са хі йукта̄тма̄
ма̄м ева̄нуттама̄м̇ ґатім

Послівний переклад

уда̄ра̄х̣—великодушні; сарве—усі; ева—неодмінно; ете—ці; джн̃а̄нı̄—той, хто перебуває в знанні; ту—але; а̄тма̄ ева—так само, як Я; ме—Моя; матам—думка; а̄стгітах̣—розташований; сах̣—він; хі—неодмінно; йукта-а̄тма̄—що віддано служить; ма̄м—до Мене; ева—неодмінно; ануттама̄м—найвищої; ґатім—призначення.

Переклад

Усі такі віддані, безумовно, є благородними душами, але того, хто володіє знанням про Мене, Я вважаю подібним до Мене Самого. З любов’ю виконуючи трансцендентне служіння Мені, він напевне досягне Мене — вище, абсолютне призначення.

Коментар

Помилкою буде вважати, що інші віддані, знання яких менш досконалі, не любі Господу. Господь каже, що всі вони благородні душі, бо кожний, хто звертається до Бога за чим-небудь, є маха̄тма, або велика душа. Відданих, що бажають мати якусь користь із відданого служіння, Господь теж приймає, бо таким чином виявляється взаємна прихильність Господа і відданих. Відчуваючи ніжність до Господа, віддані просять Господа про якесь матеріальне благо, і, отримавши бажане, бувають настільки вдоволені, що це надихає їх на дальший поступ у відданому служінні. Але особливо дорогим для Господа є відданий, який осягнув глибини знання, бо єдиною його метою є сповнене любові та відданості служіння Верховному Господеві. Такий відданий не може прожити жодної миті, не спілкуючись з Верховним Господом або не слугуючи Йому. Так само й Верховний Господь дуже любить Свого відданого й не може розлучитись із ним.

В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (9.4.68) Господь каже:

са̄дгаво хр̣дайам̇ махйам̇
са̄дгӯна̄м̇ хр̣дайам̇ тв ахам
мад-анйат те на джн̃а̄наті
на̄хам̇ тебгйо мана̄ґ апі

«Мої віддані завжди перебувають в Моєму серці, і Я — завжди в серцях відданих. Відданий не бачить нічого, окрім Мене, і Я також не можу забути його. Я і Мої чисті віддані пов’язані дуже близькими стосунками. Чисті віддані, що сповнені знання, ніколи не втрачають духовного зв’язку зі Мною і тому дуже дорогі Мені».

Текст

бахӯна̄м̇ джанмана̄м анте
джн̃а̄нава̄н ма̄м̇ прападйате
ва̄судевах̣ сарвам іті
са маха̄тма̄ су-дурлабгах̣

Послівний переклад

бахӯна̄м—багатьох; джанмана̄м—повторюваних народжень і смертей; анте — після; джн̃а̄на-ва̄н — наділений цілковитим знанням; ма̄м—Мені; прападйате—віддається; ва̄судевах̣—Бог-Особа, Кр̣шн̣а; сарвам—усе; іті—таким чином; сах̣—цей; маха̄-а̄тма̄—велика душа; су-дурлабгах̣—не часто зустрінеш.

Переклад

Після багатьох народжень та смертей той, хто осяг усю глибину справжнього знання, віддається Мені, пізнавши Мене як причину всіх причин й усього сущого. Дуже рідкісною є така велика душа.

Коментар

Якщо жива істота віддано служить Господеві або відправляє трансцендентні обряди, то після численних народжень вона справді може прийти до чистого трансцендентального знання, яке полягає в тому, що Верховний Бог-Особа — це кінцева мета духовного пізнання. На початку духовної реалізації, коли людина намагається позбутись прив’язаності до матеріального, в неї може виявитись деяка схильність до імперсоналізму, але в міру дальшого духовного поступу вона починає розуміти, що в духовному житті існує діяльність і що ця діяльність складає віддане служіння. Усвідомивши це, вона прив’язується до Верховного Бога-Особи і віддається Йому. Тоді вона може зрозуміти, що милість Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и для неї є всім, що Він — причина всіх причин, і що матеріальне проявлення залежить від Нього. Вона усвідомлює, що матеріальний світ є спотворене відображення духовного розмаїття і що все в ньому пов’язано з Верховним Господом Кр̣шн̣ою. Й відтак Й відтак вона бачить зв’язок усього з Ва̄судевою, тобто із Ш́рı̄ Кр̣шн̣ою. Подібне бачення людини, коли Ва̄судева стає зримим для неї у всьому, прискорює її повну віддачу себе вищій меті, — Верховному Господеві Кр̣шн̣і. Такі сповнені відданості Кр̣шн̣і великі душі надзвичайно рідкісні.

Цей вірш чудово пояснено в третій главі Ш́вета̄ш́ватара Упанішади (вірші 14 і 15):

сахасра-ш́ı̄рша̄ пурушах̣
сахасра̄кшах̣ сахасра-па̄т
са бгӯмім̇ віш́вато вр̣тва̄-
тйа̄тішт̣гад даш́а̄н̇ґулам
пуруша еведам̇ сарвам̇
йад бгӯтам̇ йач ча бгавйам
ута̄мр̣татвасйеш́а̄но
йад аннена̄тірохаті

«Господь Вішну має тисячі голів, тисячі очей і тисячі стіп. Охоплюючи весь усесвіт, Він виходить за його межі на десять пальців. Насправді, Він є весь усесвіт. Він є всім, що було, і всім, що буде. Він – володар безсмертя і правитель тих, хто живе за рахунок їжі». В Чга̄ндоґйа Упанішаді (5.1.15) сказано: на ваі ва̄чо на чакшӯм̇ші на ш́ротра̄н̣і на мана̄м̇сı̄тй а̄чакшате пра̄н̣а іті ева̄чакшате пра̄н̣о хй еваіта̄ні сарва̄н̣і бгаванті — «В цьому тілі головним чинником аж ніяк не є здатність говорити чи здатність бачити, слухати, думати тощо; життя — ось осередок усієї діяльності». Так само, Господь Ва̄судева, або Верховний Бог-Особа, Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, — Він вища реальна суть усього. В цьому тілі присутні сили, що дозволяють йому говорити, бачити, слухати, думати тощо. Але якщо не усвідомлювати їхній зв’язок із Верховним Господом, вони нічого не варті. А що Ва̄судева є всюдисущим, і все є Ва̄судевою, то відданий, сповнившись знання, вручає себе Йому (див. Бгаґавад-ґı̄ту 7.17 і 11.40).

Текст

ка̄маіс таіс таір хр̣та-джн̃а̄на̄х̣
прападйанте ’нйа-девата̄х̣
там̇ там̇ нійамам а̄стга̄йа
пракр̣тйа̄ нійата̄х̣ свайа̄

Послівний переклад

ка̄маіх̣—бажаннями; таіх̣ таіх̣—різноманітними; хр̣та—позбавлені; джн̃а̄на̄х̣—знання; прападйанте—віддаються; анйа—іншим; девата̄х̣—напівбоги; там там—відповідних; нійамам—правил; а̄стга̄йа—дотримуючись; пракр̣тйа̄—природою; нійата̄х̣—що перебувають під контролем; свайа̄—своєю власною.

Переклад

Ті, чий розум захоплено матеріальними бажаннями, віддаються напівбогам і дотримуються певних правил та приписів поклоніння, згідно власної природи.

Коментар

Ті, хто звільнився від будь-якої матеріальної скверни, впокоряються Верховному Господеві і стають на шлях відданого служіння Йому. Але доки людина повністю не змиє з себе матеріальної скверни, вона, природно, не може стати відданим. Однак, навіть якщо хтось і має матеріальні бажання, але вдається по допомогу до Господа, чари зовнішньої природи поступово втрачають свою владу над ним. Він прямує до правильної мети, і тому незабаром звільнюється від будь-якої матеріальної хтивості. В Ш́рı̄мад- Бга̄ґаватам дано пораду: «Ким би не була людина — чистим відданим, вільним від усіх матеріальних бажань, або сповненою ними, чи вона бажає звільнитись від матеріальної скверни — в будь- якому разі вона повинна віддатися Ва̄судеві і поклонятись Йому». В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.3.10) сказано:

ака̄мах̣ сарва-ка̄мо ва̄
мокша-ка̄ма уда̄ра-дгı̄х̣
тı̄врен̣а бгакті-йоґена
йаджета пурушам̇ парам

Менш розумні люди, що втратили відчуття духовного, знаходять притулок у напівбогів, аби негайно здійснити свої матеріальні бажання. Звичайно такі люди не звертаються до Верховного Бога- Особи, тому що перебувають в нижчих ґун̣ах природи (невігластва та пристрасті) й тому поклоняються різним напівбогам. Дотримуючись правил і приписів такого поклоніння, вони почуваються цілком задоволеними. Шанувальників напівбогів спонукують дріб’язкові бажання, і їм невідомі шляхи до вищої мети, але відданий Верховного Господа не збочує з правильного напрямку. Ведична література радить поклонятися різним напівбогам задля різних цілей (наприклад, хворому радять поклонятись Сонцю), — і тому ті, хто не є відданими Господа, вважають, що для досягнення певних цілей напівбоги кращі, ніж Верховний Господь. Однак, чистий відданий знає, що Верховний Господь Кр̣шн̣а є володар усього. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (А̄ді 5.142) сказано: екале ı̄ш́вара кр̣шн̣а, а̄ра саба бгр̣тйа — «Верховний Бог-Особа Кр̣шн̣а є єдиний володар, усі ж інші — слуги». Тому чистий відданий ніколи не звертається до напівбогів, щоб задовольнити свої матеріальні потреби. Він покладається на Верховного Господа. І чистий відданий вдовольняється тим, що дає Господь.

Текст

йо йо йа̄м̇ йа̄м̇ танум̇ бгактах̣
ш́раддгайа̄рчітум іччгаті
тасйа тасйа̄чала̄м̇ ш́раддга̄м̇
та̄м ева відадга̄мй ахам

Послівний переклад

йах̣ йах̣—будь-хто; йа̄м йа̄м—якій завгодно; танум—формі напівбога; бгактах̣—відданий; ш́раддгайа̄—з вірою; арчітум—поклонятися; іччгаті—бажає; тасйа тасйа—йому; ачала̄м—міцна; ш́раддга̄м—віра; та̄м—що; ева—напевне; відадга̄мі—даю; ахам—Я.

Переклад

Я перебуваю в серці кожного у вигляді Парама̄тми. Якщо хтось забажає вшановувати певного напівбога, Я зміцнюю його віру так, щоб він міг присвятити себе цьому божеству.

Коментар

Бог дав незалежність кожному; отже, якщо людина прагне матеріальної насолоди й щиро шукає таких благ у напівбогів матеріального світу, Верховний Господь, який перебуває в серці кожного у вигляді Парама̄тми, розуміє це й надає їй відповідні можливості. Як верховний отець усіх живих істот, Він не перешкоджає їхній незалежності, ба й навіть створює сприятливі умови для того, щоб здійснилися їхні матеріальні бажання. Можуть запитати, навіщо ж усемогутній Бог створює для живих істот сприятливі умови, за яких вони насолоджуються матеріальним світом й потрапляють в пастку ілюзорної енерґії? Відповідь полягає в тому, що, якби Верховний Господь у вигляді Наддуші не надавав живим істотам можливостей для насолод, то чого вартою була б їхня незалежність? Тому Він надає кожній істоті цілковиту незалежність — робити все, що їй подобається, — однак в Бгаґавад-ґı̄ті ми знаходимо Його вищу настанову: людина повинна облишити всі інші заняття й повністю віддатися Йому. Це зробить її щасливою.

І живі істоти, і напівбоги підвладні волі Верховного Бога-Особи; тому жива істота не може за власним бажанням поклонятись певному напівбогові, а також жоден напівбог не може дарувати ніякого благословення без дозволу верховної волі. Як кажуть, й билинка не колихнеться без волі Верховного Бога-Особи. Звичайно ті, хто страждає в матеріальному світі, йдуть до напівбогів, як те радить ведична література. Той, хто бажає щось одержати, може вшановувати того або іншого напівбога. Наприклад, хворий, щоб видужати, повинен поклонятися богові Сонця, людина, яка прагне знань, може вшановувати богиню освіти, а той, хто бажає гарного подружжя, мусить поклонятись богині Умі, дружині Господа Ш́іви. Таким чином, ш́а̄стри (ведичні священні писання) містять рекомендації різних способів поклоніння різним напівбогам. Кожна окрема жива істота бажає насолоджуватися за певних сприятливих матеріальних умов, і тому Господь надихає її палким бажанням здобути благословення од відповідного напівбога, й так вона досягає бажаного. Верховний Господь визначає і те, яким саме способом жива істота поклонятиметься окремому напівбогу. Напівбоги не здатні викликати у живих істот такий потяг до себе, але Кр̣шн̣а є Верховний Господь, тобто Наддуша, яка перебуває в серцях усіх живих істот, і це Він дає поштовх до поклоніння певним напівбогам. Напівбоги — це, по суті, різні частини всесвітнього тіла Верховного Господа, і тому вони позбавлені незалежності. У ведичній літературі стверджується: «Верховний Бог-Особа у вигляді Наддуші присутній також і в серці напівбога, тому Він влаштовує так, що бажання живої істоти з Його дозволу здійснює певний напівбог. І напівбог, і жива істота залежать від верховної волі. Вони не мають незалежності».

Текст

са тайа̄ ш́раддгайа̄ йуктас
тасйа̄ра̄дганам ı̄хате
лабгате ча татах̣ ка̄ма̄н
майаіва віхіта̄н хі та̄н

Послівний переклад

сах̣—він; тайа̄—тим; ш́раддгайа̄—натхненням; йуктах̣—наділений; тасйа—цього напівбога; а̄ра̄дганам—поклоніння; ı̄хате—він прагне; лабгате—одержує; ча—і; татах̣—від того; ка̄ма̄н—бажане; майа̄—Мною; ева—одним; віхіта̄н—влаштовані; хі—обов’язково; та̄н—ті.

Переклад

Наділений такою вірою, він намагається поклонятись певному напівбогові і знаходить бажане. Але, насправді, всі такі блага дарую Я один.

Коментар

Напівбоги не можуть дарувати благословення своїм поклонникам без дозволу Верховного Господа. Жива істота може забути, що все належить Верховному Господеві, але напівбоги пам’ятають про це. Отже, ця система поклоніння напівбогам й отримування бажаних результатів діє не завдяки напівбогам, а завдяки Верховному Богові-Особі. Обмежена істота не знає цього і тому заради якихсь благ іде до напівбогів. Однак чистий відданий, якщо відчуває потребу в чомусь, молиться тільки Верховному Господеві. Але чистим відданим не властиво просити матеріальних благ. Звичайно жива істота йде до напівбогів, коли їй дуже кортить задовольнити свою хіть. Це трапляється тоді, коли істота прагне чогось неналежного, й Господь Сам не задовольняє її бажань. У Чаітанйа Чаріта̄мр̣ті сказано, що той, хто поклоняється Верховному Господеві й водночас бажає матеріальної насолоди, суперечить сам собі. Віддане служіння Верховному Господеві й поклоніння напівбогу не можуть бути рівнозначними, бо поклоніння напівбогу має матеріальний характер, а віддане служіння Верховному Господеві цілком духовне.

Матеріальні бажання лише створюють перешкоди живій істоті на шляху, що веде до Бога. Тому чистий відданий Господа не шукає матеріальних благ, що їх бажають менш розумні живі істоти, які вважають за краще поклонятися напівбогам матеріального світу, ніж присвятити себе відданому служінню Верховному Господеві.

Текст

антават ту пгалам̇ теша̄м̇
тад бгаватй алпа-медгаса̄м
дева̄н дева-йаджо йа̄нті
мад-бгакта̄ йа̄нті ма̄м апі

Послівний переклад

анта-ват—тлінний; ту—але; пгалам—плід; теша̄м—їх; тат— те; бгаваті—стає; алпа-медгаса̄м—тих, що мають нерозвинутий інтелект; дева̄н—до напівбогів; дева-йаджах̣—ті, хто поклоняються напівбогам; йа̄нті—йдуть; мат—Мої; бгакта̄х̣—віддані; йа̄нті— йдуть; ма̄м—до Мене; апі—також.

Переклад

Люди, що вбогі на розум, поклоняються напівбогам і плоди, які вони отримують, незначні та скороминущі. Ті, хто поклоняється напівбогам, потрапляють на планети напівбогів, але Мої віддані слуги врешті-решт досягають Моєї верховної планети.

Коментар

Деякі коментатори Бгаґавад-ґı̄ти твердять, що той, хто поклоняється напівбогу, може досягти Верховного Господа, але тут ясно сказано, що шанувальники напівбогів потрапляють до різних планетних систем, на яких мешкають напівбоги, а саме: хто обожнює Сонце, досягає Сонця, а поклонник напівбога Місяця досягає Місяця. Так само, якщо хто-небудь бажає поклонятись такому напівбогові, як Індра, може потрапити на відповідну планету цього напівбога. Це не так, що кожний, незалежно від того, якому напівбогу він поклоняється, досягає Верховного Бога-Особи. Таку думку спростовано в цьому вірші, бо ясно сказано, що шанувальники напівбогів потрапляють на різні планети матеріального світу, але віддані Верховного Господа безпосередньо досягають верховної планети Бога-Особи.

Може постати таке питання: якщо напівбоги — це різні частини тіла Верховного Господа, то чи не досягають тієї ж самої, верховної, мети, поклоняючись їм? Однак, ті, хто поклоняється напівбогам, не дуже розумні, бо вони не знають, якій частині тіла слід постачати їжу. Деякі з них настільки обмежені, що твердять, начебто є багато частин тіла, яким слід давати їжу, і що для цього існує багато способів. Це безглуздо. Хіба може хто-небудь приймати їжу через вуха або очі? Вони не знають, що напівбоги — це лише різні частини всесвітнього тіла Верховного Господа, й у своєму невігластві вірять тому, що кожний напівбог є сам по собі Бог й суперник Верховному Господеві.

Частинами Верховного Господа є не тільки напівбоги, але й звичайні живі істоти. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стверджується, що бра̄хман̣и — це голова Верховного Господа, кшатрійі — Його руки, ваіш́йі — Його живіт і ш́ӯдри — Його ноги, і всі вони виконують різні функції. Якщо, незалежно від свого становища, людина усвідомлює, що і вона сама, і напівбоги є невід’ємними частками Верховного Господа, тоді її знання досконале. Якщо ж вона не розуміє цього, то потрапляє на різні планети, де мешкають напівбоги. Але це не те саме призначення, що його досягає відданий.

Плоди благословення напівбогів скороминущі, бо в матеріальному світі планети, напівбоги й ті, що їм поклоняються, — всі вони тлінні. І в даному вірші ясно сказано, що всі плоди поклоніння напівбогам недовговічні, отже, лише не дуже розумні живі істоти вшановують їх. Але чистий відданий, який з любов’ю служить Верховному Господеві в свідомості Кр̣шн̣и, досягає вічного життя, сповненого блаженства і знання, і тому те, що він здобуває, відрізняється од досягнень звичайного поклонника напівбогів. Верховний Господь безконечний, Його прихильність безмірна, Його милість — нескінченна. Тому ласка Верховного Господа до Своїх чистих відданих не знає меж.

Текст

авйактам̇ вйактім а̄паннам̇
манйанте ма̄м абуддгайах̣
парам̇ бга̄вам аджа̄нанто
мама̄вйайам ануттамам

Послівний переклад

авйактам—невиявленого; вйактім—особистості; а̄паннам—того, хто досяг; манйанте—думають; ма̄м—Мене; абуддгайах̣—менш інтеліґентні люди; парам—вищого; бга̄вам—буття; аджа̄нантах̣— не знаючи; мама—Мого; авйайам—нетлінного; ануттамам—самого прекрасного.

Переклад

Нетямущі люди, які по суті не знають Мене, думають, що Я, Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, спочатку був безособистісним, а потім прийняв цю особистісну форму. Внаслідок убогості своїх знань, вони не відають про Мою вищу, нетлінну природу.

Коментар

Тих, хто поклоняється напівбогам, вже було описано як менш розумних, і тут подібним же чином змальовано імперсоналістів. Ми бачимо, що Господь Кр̣шн̣а у Своїй особистісній формі розмовляє з Арджуною, але імперсоналісти, внаслідок свого невігластва, все ж таки твердять, що, в кінцевім рахунку, Верховний Господь не має форми. Великий відданий Господа Йа̄муна̄ча̄рйа, який належить до лінії учнівської послідовності, розпочатої Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйею, написав дуже доречного тут вірша. Він сказав:

тва̄м̇ ш́ı̄ла-рӯпа-чарітаіх̣ парама-пракр̣шт̣аіх̣
саттвена са̄ттвікатайа̄ прабалаіш́ ча са̄страіх̣
пракгйа̄та-даіва-парама̄ртга-віда̄м̇ матаіш́ ча
наіва̄сура-пракр̣тайах̣ прабгаванті боддгум

«Мій дорогий Господь, віддані, подібні до Вйа̄садеви і На̄ради, знають, що Ти — Бог-Особа. Вивчаючи різну ведичну літературу, можна пізнавати Твої особливі риси, Твою форму і Твої діяння, й таким чином зрозуміти, що Ти — Верховний Бог-Особа. Але ті, хто перебуває в ґун̣ах пристрасті та невігластва, демони й невіруючі, не можуть збагнути Тебе. Вони не здатні зрозуміти Тебе. Якими б знавцями Веда̄нти, Упанішад та іншої ведичної літератури не видавались такі невіри, їм неможливо збагнути Бога-Особу» (Стотра-ратна 12).

В Брахма-сам̇гіті стверджується, що Бога-Особу не можна збагнути, просто вивчаючи Веда̄нту. Лише з ласки Верховного Господа можна осягнути Особу Всевишнього. Тому в даному вірші ясно сказано, що не лише поклонники напівбогів не дуже розумні, але й невіддані, що вивчають Веда̄нту й, позбавлені правдивої свідомості Кр̣шн̣и, трактують ведичну літературу, теж не вельми розумні, й їм неможливо збагнути особистісну природу Бога. Осіб, які гадають, що Абсолютна Істина безособистісна, характеризують як абуддгайах̣, тобто тих, хто не пізнав вищого аспекту Абсолютної Істини. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стверджується, що вища реалізація починається з безособистісного Брахмана й піднімається до локалізованої Парама̄тми, однак найвищий ступінь в пізнанні Абсолютної Істини є Бог-Особа. Сучасні імперсоналісти ще менш розумні, бо вони навіть не слідують своєму великому попередникові, Ш́ан̇кара̄ча̄рйі, який особливо наголошував, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Отже, імперсоналісти, не відаючи Верховної Істини, вважають, що Кр̣шн̣а — це просто син Девакı̄ та Васудеви, чи принц, або ж могутня жива істота. Такий погляд засуджено і в Бгаґавад-ґı̄ті (9.11): аваджа̄нанті ма̄м̇ мӯд̣га̄ ма̄нушı̄м̇ танум а̄ш́рітам — «лише неуки вважають Мене за звичайну людину».

Насправді ніхто не може пізнати Кр̣шн̣у, якщо не служить Йому з відданістю й не пробуджує в собі свідомості Кр̣шн̣и. Бга̄ґаватам (10.14.29) підтверджує це:

атга̄пі те дева пада̄мбуджа-двайа-
праса̄да-леш́а̄нуґр̣хı̄та ева хі
джа̄на̄ті таттвам̇ бгаґаван махімно
на ча̄нйа еко ’пі чірам̇ вічінван

«Мій Господь! Якщо людину осяє хоча б легкий відблиск милості, що її точать Твої лотосні стопи, вона зможе усвідомити велич Твоєї особи. Але ті, що просто розмірковують, намагаючись зрозуміти Верховного Бога-Особу, не здатні пізнати Тебе, навіть і вивчаючи Веди впродовж багатьох років». Неможливо осягнути Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, ні Його форму, якості або ім’я за допомогою розумувань та обговорюючи ведичну літературу. Треба пізнавати Його шляхом відданого служіння. Коли людина повністю присвячує себе свідомості Кр̣шн̣и, що починається з повторення маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, — лише тоді вона може зрозуміти Верховного Бога-Особу. Невіддані імперсоналісти вважають, що Кр̣шн̣а має тіло, що створила матеріальна природа, і що всі Його діяння, Його форма й усе інше — майа̄. Ці імперсоналісти відомі як ма̄йа̄ва̄дı̄. Вони не знають кінцевої істини.

У двадцятому вірші недвозначно стверджується: ка̄маіс таіс таір хр̣та-джн̃а̄на̄х̣ прападйанте ’нйа-девата̄х̣ — «ті, кого засліпили хтиві бажання, віддаються різним напівбогам». Це так, що крім Верховного Бога-Особи існують напівбоги, які мають свої різні планети, і у Господа також є Своя планета. Як сказано в двадцять третьому вірші, дева̄н дева-йаджо йа̄нті мад-бгакта̄ йа̄нті ма̄м апі — «шанувальники напівбогів йдуть на планети напівбогів, але віддані Господа Кр̣шн̣и, досягають планети Кр̣шн̣алоки». Незважаючи на ясність цих тверджень, не вельми розумні імперсоналісти продовжують наполягати на тому, що Господь є безформним і що форми Господа — оманні. Хіба, вивчаючи Ґı̄ту, можна зробити висновок, що напівбоги та їхні оселі імперсональні? Цілком зрозуміло, що ані напівбоги, ані Кр̣шн̣а, Верховний Бог-Особа, не безособистісні. Всі вони — особистості, і Господь Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа, і в Нього є своя планета, як у напівбогів — свої.

Отже, твердження моністів, буцім Вища Істина є безформною і що форму їй нав’язують, є необґрунтованим. Тут ясно сказано, що така форма не уявна. З Ґı̄ти ми довідуємось, що водночас існують як форми напівбогів, так і форма Верховного Господа, і що Господь Кр̣шн̣а — сач-чід-а̄нанда, вічне блаженне знання. «Ведичні писання підтверджують, що Верховна Абсолютна Істина сповнена знання і блаженства, віджнанам анандам брахма (Бріхад-аранйака-упанішад, 3.9.28), і що Він містить у Собі всі сприятливі якості, ананта-калйана-гунатмакосау (Вішну Пурана 6.5.84). В Ґı̄ті Господь також каже, що, хоча Він і є аджа (ненароджений), Він все ж таки являє Себе. Ось факти, про які нам слід дізнатися із Бгаґавад-ґı̄ти. Ми не можемо зрозуміти, як це Бог-Особа може бути безособистісним, положення Ґіти повністю спростовують оманні теорії імперсоналістів-моністів. Стає очевидним, що Верховна Абсолютна Істина, Господь Кр̣шн̣а, має і форму, і особистість.

Текст

на̄хам̇ прака̄ш́ах̣ сарвасйа
йоґа-ма̄йа̄-сама̄вр̣тах̣
мӯд̣го ’йам̇ на̄бгіджа̄на̄ті
локо ма̄м аджам авйайам

Послівний переклад

на—не; ахам—Я; прака̄ш́ах̣—виявлений; сарвасйа—для кожного; йоґа-ма̄йа̄—внутрішньою потенцією; сама̄вр̣тах̣—покритий; мӯд̣гах̣—дурний; айам—цей; на—не; абгіджа̄на̄ті—можуть зрозуміти; локах̣—такі особи; ма̄м—Мене; аджам—ненародженого; авйайам—невичерпного.

Переклад

Я ніколи не виявляю Себе перед неуками та нерозсудливими. Від них Мене приховує Моя внутрішня енерґія, і тому вони не знають, що Я — ненароджений й невичерпний.

Коментар

Виникає питання, чому, поки Кр̣шн̣а перебував на Землі, кожний міг бачити Його, а зараз Кр̣шн̣а не являє Себе всім? Насправді ж Кр̣шн̣а не являв Себе усім. Коли Він перебував на Землі, лише окремі люди могли зрозуміти, що він — Верховний Бог-Особа. На зборах Куру, коли Ш́іш́упа̄ла виступив проти того, щоб Кр̣шн̣у було вибрано головою зборів, Бгı̄шма став на бік Кр̣шн̣и й оголосив Його Верховним Богом. Так само, Па̄н̣д̣ави і ще декілька душ знали, що Він — Усевишній, однак, іншим було невідомо про це. Він не відкривався невіруючим та звичайним людям. Тому в Бгаґавад-ґı̄ті Кр̣шн̣а і каже, що всі люди, за винятком його чистих відданих, вважають Його за подібного до себе. Лише Своїм відданим Він явив Себе як вмістилище всієї насолоди, а для всіх інших, позбавлених інтелекту невіруючих, Він лишався прихованим Своєю внутрішньою потенцією.

В молитвах Кунтı̄ в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.8.19) сказано, що Господа приховує ґаба йоґа-ма̄йі, й пересічні люди не можуть пізнати Його. Про цю запону йоґа-ма̄йі також йдеться в Īш́опанішаді (мантра 15), де відданий благає:

хіран̣майена па̄трен̣а
сатйасйа̄піхітам̇ мукгам
тат твам̇ пӯшанн апа̄вр̣н̣у
сатйа-дгарма̄йа др̣шт̣айе

«О мій Господь! Ти — опертя всього всесвіту, й віддане служіння Тобі — це найвищий релігійний принцип. Тому, молю Тебе, захисти також мене. Твою трансцендентну форму застилає йоґа-ма̄йа̄. Цей покрив — брахмаджйоті — створює Твоя внутрішня потенція. Будь милостивим, усунь це сліпуче сяйво, яке перешкоджає мені бачити Твою сач-чід-а̄нанда-віґраху, Твою вічну форму блаженства й знання». Верховного Бога-Особу у Його трансцендентній формі блаженства і знання приховує внутрішня потенція, брахмаджйоті, і тому менш розумні імперсоналісти не можуть бачити Всевишнього.

В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.14.7) також є така молитва Брахми: «О Верховний Боже-Особо, о Наддуше, о володарю всіх тайн, хто може виміряти Твою могутність й оцінити Твої ліли в цьому світі? Ти завжди поширюєш Себе за допомогою Своєї внутрішньої потенції, і тому ніхто не може осягти Тебе. Освічені вчені та мудреці можуть досліджувати атомну структуру матеріального світу ба й навіть інші планети, але їм не виміряти Твоєї енерґії і могутності, хоча Ти і присутній перед ними». Верховний Бог-Особа, Господь Кр̣шн̣а, не тільки ненароджений, але Він також авйайа, невичерпний. Його вічною формою є блаженство і знання, і немає меж Його енерґіям.

Текст

веда̄хам̇ саматı̄та̄ні
вартама̄на̄ні ча̄рджуна
бгавішйа̄н̣і ча бгӯта̄ні
ма̄м̇ ту веда на каш́чана

Послівний переклад

веда—знаю; ахам—Я; саматı̄та̄ні—усе минуле; вартама̄на̄ні—теперішнє; ча —також; арджуна—Арджуна; бгавішйа̄н̣і—майбутнє; ча—також; бгӯта̄ні—усі живі істоти; ма̄м—Мене; ту—але; веда—знає; на—не; каш́чана—кожний.

Переклад

О Арджуно, як Верховний Бог-Особа, Я знаю все, що відбувалось у минулому, все, що відбувається тепер, і все, що гряде. Я також знаю всіх живих істот, — Мене ж не знає ніхто.

Коментар

Тут чітко з’ясовано питання про особистісне й імперсональне. Якби Кр̣шн̣а, форма Верховного Бога-Особи, був, як вважають імперсоналісти, ма̄йею, матеріальним за природою, то Він, як і кожна жива істота, змінював би Свої тіла й геть забував би Своє попереднє життя. Той, хто має матеріальне тіло, не здатний пам’ятати свого минулого життя, не може прорікти майбутнього життя і не в змозі передбачити, які плоди принесе йому теперішнє життя; отже, він не може знати про події минулого, теперішнього й майбутнього. Не звільнившись від матеріальної скверни, не можна дізнатись про минуле, теперішнє і майбутнє.

Господь Кр̣шн̣а ясно каже, що, на відміну од звичайної людини, Він вичерпно знає про всі події минулого, про все, що діється тепер, і про всі грядущі події. З четвертої глави ми довідуємось, що Господь Кр̣шн̣а пам’ятає, як мільйони років тому Він навчав Вівасва̄на, бога Сонця. Кр̣шн̣а перебуває в серці кожної живої істоти як Наддуша, і тому Він знає кожну живу істоту. Однак, незважаючи на те, що Він присутній у серці кожного у вигляді Наддуші і те, що Він суть Верховний Бог-Особа, нетямущі люди, навіть якщо вони здатні усвідомити безособистісного Брахмана, не можуть осягти Ш́рı̄ Кр̣шн̣у як Верховну Особу. Звичайно, трансцендентне тіло Кр̣шн̣и нетлінне. Він — як те сонце, а ма̄йа̄ — як туча. Ми бачимо, що в матеріальному світі існують сонце, хмари, а також різні зірки й планети. Хмари можуть на деякий час заслати всі небесні світила, проте вони ховають їх лише од наших недосконалих очей. Сонце, Місяць та зорі насправді нічим не прикриті. Так само і майа̄ не може покрити Верховного Господа. Завдяки Своїй внутрішній потенції Він лишається непроявленим для недалеких людей. Як сказано в третьому вірші цієї глави, серед багатьох-багатьох мільйонів людей лише деякі прагнуть досконалості в людській формі життя, а серед тисяч і тисяч таких досконалих людей навряд чи є один, що здатний зрозуміти, хто ж такий Господь Кр̣шн̣а. Навіть досконалий знавець, що осягнув безособистісного Брахмана або ж йоґ, що бачить локалізовану Парама̄тму, не зможуть пізнати Верховного Бога-Особу, Ш́рı̄ Кр̣шн̣у, якщо не перебуватимуть в свідомості Кр̣шн̣и.

Текст

іччга̄-двеша-самуттгена
двандва-мохена бга̄рата
сарва-бгӯта̄ні саммохам̇
сарґе йа̄нті парантапа

Послівний переклад

іччга̄—бажання; двеша—і ненависть; самуттгена—постають із; двандва—двоїстості; мохена—ілюзією; бга̄рата—нащадок Бгарати; сарва—усі; бгӯта̄ні—живі істоти; саммохам—в омані; сарґе— народжуючись; йа̄нті—ідуть; парантапа—підкорювач ворогів.

Переклад

О звитяжний нащадку Бгарат, усі живі істоти народжуються в ілюзії, бо введені в оману двоїстістю, що постає з бажання й відрази.

Коментар

Підлеглість Верховному Господеві, який є чистим знанням, — природне становище живої істоти. Коли живу істоту огортає омана, вона втрачає це чисте знання, стає підвладною ілюзорній енерґії й перестає розуміти Верховного Бога-Особу. Ілюзорна енерґія виявляється в двоїстості бажання й ненависті. Внаслідок бажання й відрази невіглас хоче стати єдиним із Верховним Господом й заздрить становищу Кр̣шн̣и як Верховного Бога-Особи. Чисті віддані, яких не обманюють й не забруднюють бажання та ненависть, можуть зрозуміти, як Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а являє Себе через Свої внутрішні потенції, але ті, кого вводять в оману двоїстість й невігластво, вважають, що Верховний Бог-Особа є породження матеріальних енерґій. Це їхнє нещастя. Життя людей, що заблукали, минає в двоїстості ганьби і честі, горя і щастя, чоловічого й жіночого, гарного й поганого, задоволення й болю тощо. Вони думають: «Ось моя дружина. Ось мій дім. Я господар у ньому. Я чоловік цієї жінки». Все це прояви двоїстості, що її породжує ілюзія. Людина, яку збивають з пантелику двоїсті проявлення, геть втрачає розум і тому Верховний Бог-Особа залишається незбагненним для неї.

Текст

йеша̄м̇ тв анта-ґатам̇ па̄пам̇
джана̄на̄м̇ пун̣йа-карман̣а̄м
те двандва-моха-нірмукта̄
бгаджанте ма̄м̇ др̣д̣га-врата̄х̣

Послівний переклад

йеша̄м—чиї; ту—але; анта-ґатам—повністю викорчувані; па̄пам—гріх; джана̄на̄м—осіб; пун̣йа—благочестива; карман̣а̄м—чия попередня діяльність; те—вони; двандва—двоїстості; моха—омана; нірмукта̄х̣—вільні від; бгаджанте—віддано служать; ма̄м— Мені; др̣дга-врата̄х̣—рішуче.

Переклад

Особистості, які благочестиво діяли в попередніх життях і в цьому житті, і які викорінили всі свої гріховні вчинки та їхні наслідки, звільнюються від двоїстості ілюзії й рішуче служать Мені.

Коментар

У цьому вірші згадано тих, хто гідний піднятись до трансцендентного рівня. Грішникам, атеїстам, неукам й шахраям дуже важко подолати двоїстість бажання й ненависті. Лише ті, хто прожив життя, дотримуючись релігійних засад, що впорядкувують його, хто діяв благочестиво й переміг зворотні наслідки своїх гріховних учинків, може обрати віддане служіння й поступово піднятись до рівня чистого знання про Верховного Бога-Особу. Відтоді вони поступово зможуть досягати стану трансу, медитуючи на Верховного Бога-Особу. Таким є шлях сходження на духовні верховини. Цього духовного піднесення дізнають у спілкуванні з чистими відданими, бо спілкування з великими відданими виводить людину з омани.

В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.5.2) сказано, що той, хто по-справжньому прагне звільнення, мусить служити відданим (махат-сева̄м̇ два̄рам а̄хур вімуктех̣); але той, хто спілкується з матеріалістами, — стоїть на шляху до найтемніших місцин існування (тамо-два̄рам̇ йошіта̄м̇ сан̇ґі-сан̇ґам). Усі віддані Господа мандрують планетою лише на те, щоб вилікувати обумовлені душі від омани. Імперсоналісти не знають, що, забувши своє конституціональне становище підлеглих Верховному Господеві, вони грубо порушують Божі закони. Якщо жива істота не відновить свого природного становища, вона не зможе зрозуміти Всевишнього як Особу, і, відповідно, не зможе з рішучістю присвятити себе трансцендентному любовному служінню Йому.

Текст

джара̄-маран̣а-мокша̄йа
ма̄м а̄ш́рітйа йатанті йе
те брахма тад відух̣ кр̣тснам
адгйа̄тмам̇ карма ча̄кгілам

Послівний переклад

джара̄—від старості; маран̣а—і смерті; мокша̄йа—з метою звільнення; ма̄м—в Мені; а̄ш́рітйа—знаходячи захист; йатанті—прагнуть; йе—усі ті; те—такі особи; брахма—Брахман; тат—істинно те; відух̣—вони знають; кр̣тснам—все; адгйа̄тмам—трансцендентне; карма—діяльність; ча—також; акгілам—цілковито.

Переклад

Розумні люди, які прагнуть звільнитися від старості та смерті, знаходять притулок у Мене у відданому служінні Мені. Вони вже є Брахман, бо знають усе, що стосується трансцендентної діяльності.

Коментар

Народження, смерть, старість і хвороби вражають матеріальне тіло, духовне ж тіло не підвладне їм. Для духовного тіла не існує народження, смерті, старості та хвороб; отже, той, хто відроджує духовне тіло і стає одним з наближених Верховного Бога-Особи, присвятивши себе вічному відданому служінню — досягає справжньої свободи. Ахам̇ брахма̄смі: «Я — дух». Сказано, що жива істота повинна зрозуміти: «я» є Брахман, тобто духовна душа. Таке духовне уявлення про життя також перебуває на рівні відданого служіння, як про те сказано в даному вірші. Чисті віддані трансцендентно перебувають у Брахмані і володіють досконалим знанням про трансцендентну діяльність.

Чотири типи відданих, які ще не очистились від корисливих бажань, вдаються до трансцендентного служіння Господеві і досягають своїх відповідних цілей. З милості Верховного Господа вони віднаходять свідомість Кр̣шн̣и і реально насолоджуються духовним спілкуванням з Верховним Господом. Але шанувальники напівбогів ніколи не досягають Верховного Господа на Його верховній планеті. Навіть імперсоналісти, які осягнули Брахмана, по суті не дуже розумні, бо не можуть досягти верховної планети Кр̣шн̣и, що відома як Ґолока Вр̣нда̄вана. Лише ті, хто діє в свідомості Кр̣шн̣и, (ма̄м а̄ш́рітйа), воістину гідні називатись Брахманом, бо вони правильно спрямовують свої зусилля, — на досягнення планети Кр̣шн̣и. Такі люди не мають сумнівів щодо Кр̣шн̣и, і, отже, вони по суті є Брахман.

Ті, хто поклоняється формі, або арчі, Господа, або ті, що медитують на Господа лише задля звільнення з матеріального рабства, з Господньої милості також пізнають сутність Брахмана, адгібгӯта, як це Господь пояснює в дальшій главі.

Текст

са̄дгібгӯта̄дгідаівам̇ ма̄м̇
са̄дгійаджн̃ам̇ ча йе відух̣
прайа̄н̣а-ка̄ле ’пі ча ма̄м̇
те відур йукта-четасах̣

Послівний переклад

са-адгібгӯта — принципи керування матеріальним проявленням; адгідаівам—того, хто керує всіма напівбогами; ма̄м—Мене; са-адгійаджн̃ам—того, хто керує всіма жертвопринесеннями; ча—і; йе— ті, хто; відух̣—знають; прайа̄н̣а—смерті; ка̄ле—під час; апі—навіть; ча—і; ма̄м—Мене; те—вони; відух̣—знають; йукта-четасах̣—їхні думки скеровані на Мене.

Переклад

Ті, хто повністю усвідомлюють Мене і знають, що Я, Верховний Господь, є провідний принцип матеріального проявлення, напівбогів та всіх способів жертвопринесення, — можуть зрозуміти й пізнати Мене, Верховного Бога-Особу, навіть в момент смерті.

Коментар

Люди, що діють в свідомості Кр̣шн̣и, ніколи не відхиляються з шляху цілковитого розуміння Верховного Бога-Особи. В трансцендентнім поєднанні із свідомістю Кр̣шн̣и людина може зрозуміти, як саме Верховний Господь відіграє роль провідного принципу матеріального проявлення й навіть напівбогів. Поступово, завдяки такій трансцендентній спорідненості, вона цілковито вручає себе Богові-Особі, і під час смерті така свідома Кр̣шн̣и особистість вже не може забути про Нього. Відтак, вона природним чином переноситься до планети Верховного Господа, Ґолоки Вр̣нда̄вана.

Отже, в сьомій главі особливим чином роз’яснено шлях до цілковитого усвідомлення Кр̣шн̣и. Свідомість Кр̣шн̣и починається із спілкування з людьми, які вже мають таку свідомість. Спілкування це — духовне й воно дає можливість безпосередньо побачити Верховного Господа і з Його ласки розпізнати Верховного Господа в Кр̣шн̣і. Водночас приходить усвідомлення істинного становища живої істоти і того, як саме жива істота забуває про Кр̣шн̣у й заплутується в матеріальній діяльності. Поступово розвиваючи свідомість Кр̣шн̣и в сприятливім товаристві, жива істота може зрозуміти, як, внаслідок того, що вона забула про Кр̣шн̣у, її обумовили закони матеріальної природи. Вона також може дізнатись, що людська форма життя дає їй можливість відновити свідомість Кр̣шн̣и, отже, треба якнайкраще використати її, щоб здобути безпідставну ласку Верховного Господа.

У даній главі обговорювалось декілька тем: людина, яка страждає, допитлива людина, людина, яка має матеріальні потреби; знання про Брахмана, знання про Парама̄тму, звільнення від народження, хвороб та смерті і поклоніння Верховному Господеві. Однак, того, хто справді досяг вершин у свідомості Кр̣шн̣и, не цікавлять всі ці способи. Він просто безпосередньо діє в свідомості Кр̣шн̣и й відтак насправді віднаходить своє природне становище вічного слуги Господа Кр̣шн̣и. За такого стану він відчуває блаженство, коли з чистою відданістю слухає, прославляє і служить Верховному Господеві. Він переконаний у тому, що на цьому шляху здійснить усі свої прагнення. Таку непохитну віру називають др̣дга-вратою, і вона є початком бгакті-йоґи, або трансцендентного любовного служіння Господу. На цьому сходяться всі ш́а̄стри. Сьома глава Бгаґавад-ґı̄ти — суть такої переконаності.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до сьомої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалося знання Абсолюту.