TEXT 9

Текст

Texte

сан̃джайа ува̄ча
евам уктва̄ хр̣шı̄кеш́ам̇
ґуд̣а̄кеш́ах̣ парантапах̣
на йотсйа іті ґовіндам
уктва̄ тӯшн̣ı̄м̇ бабгӯва ха

sañjaya uvāca
evam uktvā hṛṣīkeśaṁ
guḍākeśaḥ paran-tapaḥ
na yotsya iti govindam
uktvā tūṣṇīṁ babhūva ha

Послівний переклад

Synonyms

сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; евам—так; уктва̄—кажучи; хр̣шı̄кеш́ам—Кр̣шн̣і, Володарю всіх чуттів; ґуд̣а̄кеш́ах̣—Арджуна, переможець невігластва; парантапах̣—той, хто карає ворогів; на йотсйе—я не буду битися; іті—так; ґовіндам—Кр̣шн̣і, який втішає почуття; уктва̄ — кажучи; тӯшн̣ı̄м — мовчазний; бабгӯва — став; ха—неодмінно.

sañjayaḥ uvāca: Sañjaya dit; evam: ainsi; uktvā: parlant; hṛṣīkeśam: à Kṛṣṇa, le maître des sens; guḍākeśaḥ: Arjuna, maître dans l’art de vaincre l’ignorance; param-tapaḥ: celui qui châtie l’ennemi; na yotsye: je ne combattrai pas; iti: ainsi; govindam: à Kṛṣṇa, source de plaisir pour les sens; uktvā: disant; tūṣṇīm: silencieux; babhūva: devint; ha: certes.

Переклад

Translation

Сан̃джайа сказав: Промовивши такі слова, Арджуна, винищувач ворогів, звернувся до Кр̣шн̣и: «Ґовіндо, я не стану битись», — й замовчав.

Sañjaya dit: Ayant ainsi parlé, Arjuna, vainqueur de l’ennemi, dit à Kṛṣṇa: « Ô Govinda, je ne combattrai pas », puis se tait.

Коментар

Purport

Напевно, Дгр̣тара̄шт̣ра дуже зрадів, почувши, що Арджуна відмовляється битись і залишає поле бою, маючи намір жити старцюванням. Однак, Сан̃джайа знову розчарував його, назвавши Арджуну парантапах̣, тобто здатним перемогти своїх ворогів. Хоча Арджуна на деякий час і перейнявсь почуттям оманливого співчуття до родичів, він згодом підкорився Кр̣шн̣і, як учень — вищому духовному наставникові. Це означало, що незабаром туга покине його, і він, просвітлений досконалим знанням про самоусвідомлення, тобто свідомістю Кр̣шни, розіб’є чари родинних емоцій і неодмінно стане до бою. Отож, радощі Дгр̣тара̄шт̣ри триватимуть недовго, тому що Арджуна отримає знання від Кр̣шн̣и й відтак воюватиме до кінця.

Dhṛtarāṣṭra doit être bien heureux d’apprendre qu’au lieu de combattre, Arjuna s’apprête à quitter le champ de bataille pour vivre de mendicité, mais simultanément, Sañjaya lui ôte tout espoir quand il affirme qu’Arjuna est tout à fait capable d’anéantir ses ennemis (paran-tapaḥ). Bien que temporairement sous le coup d’un abattement irraisonné dû à l’affection qu’il porte à sa famille, Arjuna a su s’abandonner à Kṛṣṇa, le maître spirituel suprême, en devenant Son disciple. Cette attitude laisse présager que prendront bientôt fin les tourments que lui infligent ses attachements. Illuminé par la connaissance parfaite de la réalisation spirituelle, la conscience de Kṛṣṇa, il se battra jusqu’au bout. Dhṛtarāṣṭra verra donc ses espoirs s’évanouir.