TEXT 22
TEKST 22
Текст
Tekst
нава̄ні ґр̣хн̣а̄ті наро ’пара̄н̣і
татга̄ ш́арı̄ра̄н̣і віха̄йа джı̄рн̣а̄нй
анйа̄ні сам̇йа̄ті нава̄ні дехı̄
navāni gṛhṇāti naro ’parāṇi
tathā śarīrāṇi vihāya jīrṇāny
anyāni saṁyāti navāni dehī
Послівний переклад
Synonyms
ва̄са̄м̇сі—одяг; джı̄рн̣а̄ні—старі та зношені; йатга̄—точно, як; віха̄йа — відкидаючи; нава̄ні — новий одяг; ґр̣хн̣а̄ті — приймає; нарах̣—людина; апара̄н̣і—інші; татга̄—аналогічно; ш́арı̄ра̄н̣і—тіла; віха̄йа—залишаючи; джı̄рн̣а̄ні—старі і непотрібні; анйа̄ні—інші; сам̇йа̄ті—приймає; нава̄ні—нові вбрання; дехı̄—втілений.
vāsāṁsi – ubranie; jīrṇāni – stare i zniszczone; yathā – tak jak; vihāya – porzucając; navāni – nowe ubranie; gṛhṇāti – przyjmuje; naraḥ – człowiek; aparāṇi – inne; tathā – w ten sam sposób; śarīrāṇi – ciała; vihāya – porzucając; jīrṇāni – stare i zużyte; anyāni – różne; saṁyāti – naprawdę przyjmuje; navāni – nowe ubranie; dehī – dusza wcielona.
Переклад
Translation
Як людина одягає нове вбрання, скидаючи старе, так і душа вбирається у нове тіло, залишаючи старе й непридатне.
Tak jak człowiek zakłada nowe ubrania, zdejmując stare, podobnie dusza przyjmuje nowe materialne ciała, porzucając stare i zużyte.
Коментар
Purport
Те, що атомічна індивідуальна душа змінює тіло, є очевидна істина. Навіть сучасні вчені, які не вірять в існування душі, але водночас не знаходять іншого пояснення джерелові енерґії в серці, змушені визнати як незаперечний факт безперервні зміни тіла, що проявляються в його переході від дитинства до хлоп’яцтва, від хлоп’яцтва до юності й від юності до старості. Потім відбувається перехід у нове тіло. Це було з’ясовано в одному з попередніх віршів (2.13).
ZNACZENIE:
Zmiana ciała przez indywidualną duszę rozmiarów atomu jest uznanym faktem. Nawet niektórzy ze współczesnych naukowców, którzy nie wierzą w istnienie duszy, ale jednocześnie nie potrafią wytłumaczyć źródła energii w sercu, muszą uznać bezustanne zmiany ciała zachodzące w nim od wieku dziecięcego do chłopięcego, od chłopięcego do młodzieńczego, i z kolei od wieku młodzieńczego do starości. Następnie zmiany te przenoszone są na inne ciało. Wytłumaczono to już w poprzednim wersecie. (2.13).
Перехід атомічної індивідуальної душі в нове тіло стає можливим з милості Наддуші. Наддуша виконує бажання індивідуальної душі, так само, як один друг виконує бажання іншого. Веди, зокрема Мун̣д̣ака Упанішада, а також Ш́вета̄ш́ватара Упанішада, порівнюють душу і Наддушу з двома птахами, що сидять на одному дереві. Один з птахів (індивідуальна атомічна душа) дзьобає плід цього дерева, а другий (Кр̣шн̣а) просто спостерігає за Своїм приятелем. Природа двох птахів однакова, але один зачарований плодами матеріального дерева, тимчасом як другий є лише свідком діяльності Свого товариша. Кр̣шн̣а — це птах, який спостерігає, а Арджуна — птах, який куштує. Хоча вони й друзі, однак, один з них — повелитель, а другий — слуга. Коли духовна іскра, атомічна душа, забуває за такі взаємостосунки, їй доводиться перелітати з одного дерева на інше, тобто міняти тіло. Душа, джı̄ва, сидячи на дереві матеріального тіла, щосили бореться за існування, але тільки-но вона погоджується визнати другого птаха за Верховного духовного вчителя, а саме так зробив Арджуна, добровільно віддавши себе Кр̣шн̣і в науку, то, підлегла, вона миттю звільняється від усіх скорбот. І Мун̣д̣ака Упанішада (3.1.2), і Ш́вета̄ш́ватара Упанішада (4.7) підтверджують це:
Przemieszczenie indywidualnej duszy rozmiarów atomu do innego ciała możliwe jest dzięki łasce Duszy Najwyższej. Dusza Najwyższa spełnia życzenia duszy indywidualnej, tak jak jeden przyjaciel spełnia pragnienia drugiego. Vedy, jak Muṇḍaka Upaniṣad, a również Śvetāśvatara Upaniṣad, porównują duszę i Duszę Najwyższą do dwóch zaprzyjaźnionych ptaków siedzących na tym samym drzewie. Jeden z tych ptaków (dusza indywidualna) spożywa owoce tego drzewa, podczas gdy drugi (Kṛṣṇa) jedynie obserwuje Swojego przyjaciela. Jeden z nich – mimo iż są one takie same jakościowo – oczarowany jest owocami drzewa materialnego, podczas gdy drugi tylko obserwuje czynności Swojego przyjaciela. Tym obserwującym ptakiem jest Kṛṣṇa, a pożywiającym się Arjuna. Chociaż są oni przyjaciółmi, to jednak jeden z nich jest panem, drugi zaś sługą. Zapomnienie o tym związku przez duszę indywidualną powoduje, że zmienia ona miejsce z jednego drzewa na inne, czyli jedno ciało na inne. Dusza jīva bardzo ciężko zmaga się na tym drzewie ciała materialnego, ale skoro tylko zgodzi się przyjąć drugiego ptaka za najwyższego mistrza duchowego (tak jak to zrobił Arjuna, dobrowolnie podporządkowując się Kṛṣṇie w celu otrzymania nauk), to przez to podporządkowanie natychmiast uwalnia się ona od wszelkich rozterek. Potwierdza to zarówno Muṇḍaka Upaniṣad (3.1.2), jak i Śvetāśvatara Upaniṣad (4.7):
’нı̄ш́айа̄ ш́очаті мухйама̄нах̣
джушт̣ам̇ йада̄ пашйатй анйам ı̄ш́ам
асйа махіма̄нам іті вı̄та-ш́оках̣
’nīśayā śocati muhyamānaḥ
juṣṭaṁ yadā paśyaty anyam īśam
asya mahimānam iti vīta-śokaḥ
«Хоча обидва птахи й сидять на одному дереві, того, котрий дзьобає його плоди, поглинає туга й турботи. Але якщо птах, який страждає, зверне свій погляд до друга, тобто до Господа і пізнає Його велич, — він одразу ж звільниться від усіх своїх тривог». Арджуна нарешті звернув свій погляд до свого вічного друга Кр̣шн̣и, і таким чином, слухаючи Бгаґавад-ґı̄ту з Його уст, має можливість осягнути верховну велич і славу Господа й звільнитися од скорботи.
„Mimo iż te dwa ptaki znajdują się na tym samym drzewie, ptak spożywający owoce tego drzewa opanowany jest przez żądzę i pogrążony jest w smutku. Lecz skoro tylko zwróci swoją twarz w stronę przyjaciela, którym jest Pan, i pozna Jego chwały, natychmiast uwalnia się od wszelkich rozterek”. Arjuna zwrócił twarz w kierunku swojego wiecznego przyjaciela – Kṛṣṇy, aby wysłuchać od Niego Bhagavad-gītę. Słuchając Kṛṣṇy może on poznać najwspanialsze chwały Pana i uwolnić się od wszelkich rozterek.
Арджуна отримав від Господа пораду не сумувати з приводу того, що його старий дід та вчитель змінять тіла. Цьому слід було б радіти, адже, знищивши їхні тіла в справедливім двобої, він дасть їм змогу очиститись від усіх наслідків тілесної діяльності. Той, хто втрачає життя на жертовному вівтарі, або віддає його в справедливому бою, одразу ж очищується від наслідків тілесної діяльності й дістає в наступному житті кращі умови існування. Отже, в Арджуни не було підстав для смутку.
Pan radzi tutaj Arjunie, aby nie rozpaczał z powodu zmiany ciał przez jego starego dziadka i nauczyciela. Powinien być raczej szczęśliwy, zabijając ich ciała w słusznej walce, tak aby od razu mogli zostać oczyszczeni z wszelkich następstw swoich cielesnych poczynań. Kto składa swoje życie na ołtarzu ofiarnym albo w słusznej walce, zostaje natychmiast oczyszczony z wszelkich następstw grzechów i podniesiony do wyższego poziomu życia. Więc nie było dla Arjuny powodu do rozpaczy.