ВІРШ 1
VERZ 1
Текст
Besedilo
дгарма-кшетре куру-кшетре
самавета̄ йуйутсавах̣
ма̄мака̄х̣ па̄н̣д̣ава̄ш́ чаіва
кім акурвата сан̃джайа
dharma-kṣetre kuru-kṣetre
samavetā yuyutsavaḥ
māmakāḥ pāṇḍavāś caiva
kim akurvata sañjaya
Послівний переклад
Synonyms
дгр̣тара̄шт̣рах̣ ува̄ча—цар Дгр̣ітара̄шт̣ра сказав; дгарма-кшетре— на місці поломництва; куру-кшетре—в місцевості під назвою Курукшетра; самавета̄х̣—ті, що зібралися; йуйутсавах̣—ті, що жадають бою; ма̄мака̄х̣—моя партія (сини); па̄н̣д̣ава̄х̣—сини Па̄н̣д̣у; ча—і; ева—неодмінно; кім—що; акурвата—вони зробили; сан̃джайа—о Сан̃джайо.
dhṛtarāṣṭraḥ uvāca – kralj Dhṛtarāṣṭra je rekel; dharma-kṣetre – na romarskem kraju; kuru-kṣetre – na kraju po imenu Kurukṣetra; samavetāḥ – zbrani; yuyutsavaḥ – željni boja; māmakāḥ – moja stran (moji sinovi); pāṇḍavāḥ – Pāṇḍujevi sinovi; ca – in; eva – vsekakor; kim – kaj; akurvata – so storili; sañjaya – o Sañjaya.
Переклад
Translation
Дгр̣тара̄шт̣ра сказав: О Сан̃джайо, що роблять мої сини й сини Па̄н̣д̣у, зібравшись в місці прощ на полі Курукшетра з наміром битися?
Dhṛtarāṣṭra je vprašal: O Sañjaya, kaj so storili moji in Pāṇḍujevi sinovi, potem ko so se željni boja zbrali na romarskem kraju Kurukṣetri?
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Бгаґавад-ґı̄та̄ — це загальновідомий науковий теїстичний твір, який було узагальнено в Ґı̄та̄-ма̄ха̄тмйі («Уславленні Ґı̄ти»). Там сказано, що Бгаґавад-ґı̄ту слід читати дуже уважно за допомогою відданого, слуги Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, старанно досліджувати її й намагатись зрозуміти її без будь-яких власних примхливих тлумачень. Втім, сама Бгаґавад-ґı̄та̄, на прикладі Арджуни, якому її повідав безпосередньо Сам Господь, показує, як належить її вивчати та розуміти. Якщо комусь пощастить зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту такою, якою вона передається по ланках учнівської послідовності без власних свавільних тлумачень, — він одержить знання, яке перевершує всю ведичну мудрість, усі ш́а̄стри, будь-яке Святе Письмо. В Бгаґавад-ґı̄ті можна знайти все те, що є в інших ш́а̄страх, у будь-якому Святому Письмі, а також і те, чого читач ніде більше не знайде. Такою є характерна особливість Ґı̄ти. Вона являє собою досконале релігійне вчення, що збережене в тому вигляді, в якому його безпосередньо повідав Верховний Бог-Особа, Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а.
Bhagavad-gītā je splošno brana knjiga teistične znanosti, ki jo povzema Gītā-māhātmya (Slavospev Gīti). Tam je rečeno, da moramo Bhagavad-gīto brati zelo pazljivo, ob pomoči Śrī Kṛṣṇovega bhakte, in da se pri razumevanju Gīte ne smemo opirati na razlage, ki izvirajo iz osebnih nagibov. Kako lahko Bhagavad-gīto jasno razumemo, odkrijemo v Gīti sami – tako, kot je njen nauk razumel Arjuna, ki je slišal Gīto od samega Gospoda. Kdor ima srečo, da doume Bhagavad-gīto tako, kot jo razlagajo duhovni učitelji iz paramparā, in se izogne osebno motiviranim razlagam, preseže tiste, ki so proučili vso vedsko modrost in vse svete spise sveta. V Bhagavad-gīti lahko bralec najde vse, kar vsebujejo drugi sveti spisi, pa tudi tisto, česar ni mogoče najti nikjer drugje. To je posebna vrednost Gīte. Gītā je popolna teistična znanost, saj jo je izgovoril sam Gospod Śrī Kṛṣṇa, Vsevišnja Božanska Osebnost.
Діалог між Дгр̣тара̄шт̣рою та Сан̃джайею, як про те сказано в Маха̄бга̄раті, розкриває перед нами цю велику філософію. Саме на полі бою Курукшетра (священній землі, місці прощ з давніх- давен) її повідав Сам Верховний Господь, коли Він зійшов на цю планету, щоб наставити людство на путь істини.
Teme, o katerih sta razpravljala Dhṛtarāṣṭra in Sañjaya in so opisane v Mahābhārati, so izhodišče te velike filozofije, ki je bila razodeta na bojišču na Kurukṣetri, svetem romarskem mestu iz davnih vedskih časov. Gospod jo je izgovoril v pouk človeštvu, ko je bil osebno prisoten na našem planetu.
Слово дгарма-кшетра (місце, де відправляються релігійні обряди) має особливе значення, тому що на полі бою Курукшетра Верховний Бог-Особа був на боці Арджуни. Дгр̣тара̄шт̣ра, батько Куру, глибоко сумнівався в можливості кінцевої перемоги своїх синів. Охоплений сумнівом, він і питає свого секретаря Сан̃джайу: «Що вдіяли мої сини й сини Па̄н̣д̣у?» Він знав, що його сини й сини його молодшого брата Па̄н̣д̣у зібралися на полі Курукшетра для вирішального бою. Але його питання знаменне іншим. Він не бажав жодних компромісів між кузенами й братами, але водночас турбувався за долю своїх синів на полі бою. Битву було домовлено провести на Курукшетрі (поле, про яке згадується у Ведах як про місце поклоніння навіть для небожителів), і тому Дгр̣тара̄шт̣ра був дуже занепокоєний тим, що святе місце впливатиме на результат бою. Він добре знав, що для Арджуни та інших синів Па̄н̣д̣у такий вплив буде сприятливим, бо всі вони були благочестивими за своєю природою. Сан̃джайа був учнем Вйа̄си, з ласки котрого він міг бачити поле бою Курукшетра навіть перебуваючи у покоях Дгр̣тара̄шт̣ри. Отож, Дгр̣тара̄шт̣ра й питає його про становище на полі бою.
Poseben pomen ima beseda dharma-kṣetra (mesto, na katerem se opravljajo religiozni obredi), kajti na bojišču na Kurukṣetri je bil Kṛṣṇa, Vsevišnja Božanska Osebnost, na strani Arjune. Dhṛtarāṣṭra, oče Kurujev, je zelo dvomil o možnosti končne zmage svojih sinov, zato je dvomeče vprašal svojega svétnika Sañjayo: „Kaj so storili?“ Prepričan je bil, da so prišli njegovi sinovi in sinovi njegovega mlajšega brata Pāṇḍuja na bojišče odločeni, da se bojujejo. Njegovo vpraševanje je kljub temu pomenljivo. Ni želel, da se bratranci in bratje poravnajo, hotel se je le prepričati, kakšna bo usoda njegovih sinov na bojišču. Ker je bilo dogovorjeno, da se bodo bojevali na Kurukṣetri, ki je drugje v Vedah omenjena kot mesto, kjer prirejajo obrede čaščenja celo prebivalci raja, se je Dhṛtarāṣṭra zelo zbal vpliva svetega mesta na izid bitke. Dobro je vedel, da bo sveto mesto na Arjuno in Pāṇḍujeve sinove ugodno vplivalo, saj so bili vsi krepostne narave. Sañjaya je bil Vyāsov učenec in je lahko po milosti Vyāse videl bojišče na Kurukṣetri kar iz Dhṛtarāṣṭrove sobe. Zato ga je slednji vprašal, kakšen je položaj na bojišču.
Both the Pāṇḍavas and the sons of Dhṛtarāṣṭra belong to the same family, but Dhṛtarāṣṭra’s mind is disclosed herein. He deliberately claimed only his sons as Kurus, and he separated the sons of Pāṇḍu from the family heritage. One can thus understand the specific position of Dhṛtarāṣṭra in his relationship with his nephews, the sons of Pāṇḍu. As in the paddy field the unnecessary plants are taken out, so it is expected from the very beginning of these topics that in the religious field of Kurukṣetra, where the father of religion, Śrī Kṛṣṇa, was present, the unwanted plants like Dhṛtarāṣṭra’s son Duryodhana and others would be wiped out and the thoroughly religious persons, headed by Yudhiṣṭhira, would be established by the Lord. This is the significance of the words dharma-kṣetre and kuru-kṣetre, apart from their historical and Vedic importance.
Pāṇḍave in Dhṛtarāṣṭrovi sinovi so bili sicer člani iste družine, toda tukaj se razkriva mnenje Dhṛtarāṣṭre, ki je imel samo svoje sinove za Kuruje, Pāṇḍujevim sinovom pa je odrekel družinsko dediščino. To pojasnjuje svojstven položaj Dhṛtarāṣṭre v odnosu do nečakov, Pāṇḍujevih sinov. Že od samega začetka pripovedi lahko pričakujemo, da bodo z religioznega polja Kurukṣetre v navzočnosti očeta religije, Śrī Kṛṣṇe, kakor odvečne sadike, ki jih populimo z riževega polja, odstranjene nezaželene osebe – Dhṛtarāṣṭrov sin Duryodhana in drugi – in da bo Gospod postavil na oblast resnično religiozne osebe z Yudhiṣṭhiro na čelu. Tak je pomen besed dharma-kṣetre in kuru-kṣetre poleg njihove pomembnosti s stališča zgodovine in Ved.