Text 17
17
Devanagari
Деванагарі
हित्वा श्रितास्ते चरणातपत्रम् ।
परस्परं त्वद्गुणवादसीधु-
पीयूषनिर्यापितदेहधर्मा: ॥ १७ ॥
Text
Текст
hitvā śritās te caraṇātapatram
parasparaṁ tvad-guṇa-vāda-sīdhu-
pīyūṣa-niryāpita-deha-dharmāḥ
хітва̄ ш́ріта̄с те чаран̣а̄тапатрам
параспарам̇ твад-ґун̣а-ва̄да-сідгу-
пійӯша-нірйа̄піта-деха-дгарма̄х̣
Synonyms
Послівний переклад
lokān — worldly affairs; ca — and; loka-anugatān — the followers of worldly affairs; paśūn — beastly; ca — and; hitvā — having given up; śritāḥ — taken shelter; te — Your; caraṇa — of lotus feet; ātapatram — the umbrella; parasparam — with one another; tvat — Your; guṇa — of qualities; vāda — by discussion; sīdhu — intoxicating; pīyūṣa — by the nectar; niryāpita — extinguished; deha-dharmāḥ — the primary necessities of the body.
лока̄н — світську діяльність; ча — і; лока-ануґата̄н — тих, хто йде шляхом світської діяльності; паш́ӯн — тваринних; ча — і; хітва̄ — облишаючи; ш́ріта̄х̣ — взявши притулок; те — Твоїх; чаран̣а — лотосових стіп; а̄тапатрам — парасолі; параспарам — одне з одним; тват — Твоїх; ґун̣а — якостей; ва̄да — обговоренням; сідгу — п’янким; пійӯша — нектаром; нірйа̄піта — усунувши; деха-дгарма̄х̣ — насущні потреби тіла.
Translation
Переклад
However, persons who have given up stereotyped worldly affairs and the beastly followers of these affairs, and who have taken shelter of the umbrella of Your lotus feet by drinking the intoxicating nectar of Your qualities and activities in discussions with one another, can be freed from the primary necessities of the material body.
Тільки ті, хто відрікся від загальновизнаної світської діяльності та від її твариноподібних прихильників і хто знайшов захист під парасолею Твоїх лотосових стіп, впиваючись п’янким нектаром Твоїх якостей і діянь у бесідах між собою, можуть звільнитися від потреби задовольняти насущні потреби матеріального тіла.
Purport
Коментар
After describing the necessity of married life, Kardama Muni asserts that marriage and other social affairs are stereotyped regulations for persons who are addicted to material sense enjoyment. The principles of animal life — eating, sleeping, mating and defending — are actually necessities of the body, but those who engage in transcendental Kṛṣṇa consciousness, giving up all the stereotyped activities of this material world, are freed from social conventions. Conditioned souls are under the spell of material energy, or eternal time — past, present and future — but as soon as one engages in Kṛṣṇa consciousness, he transcends the limits of past and present and becomes situated in the eternal activities of the soul. One has to act in terms of the Vedic injunctions in order to enjoy material life, but those who have taken to the devotional service of the Lord are not afraid of the regulations of this material world. Such devotees do not care for the conventions of material activities; they boldly take to that shelter which is like an umbrella against the sun of repeated birth and death.
ПОЯСНЕННЯ: Пояснивши, навіщо потрібне сімейне життя, Кардама Муні пояснює, що одруження та інші форми соціальної діяльності, являють собою загальновизнані засади для людей, які прив’язані до матеріальної чуттєвої насолоди. Засади тваринного життя — їда, сон, парування і самозахист — це насущні потреби тіла, але той, хто занурився в трансцендентну свідомість Крішни, цілковито облишивши загальновизнану діяльність матеріального світу, звільняються від соціальних умовностей. Зумовлені душі живуть під маґічним впливом матеріальної енерґії, або вічного часу — минулого, теперішнього й майбутнього, але коли людина присвячує себе свідомості Крішни, вона скидає пута минулого й теперішнього і занурюється у вічну діяльність душі. Щоб насолоджуватися матеріальним життям, треба діяти згідно з вказівками Вед, але тим, хто взявся до відданого служіння Господу, нічого боятися правил матеріального світу. Таким відданим байдуже до загальновизнаних правил матеріальної діяльності, вони сміливо віддаються під притулок лотосових стіп Господа, що, наче парасоля, захищають їх від пекучого сонця нескіченних народжень і смертей.
Constant transmigration of the soul from one body to another is the cause of suffering in material existence. This conditional life in material existence is called saṁsāra. One may perform good work and take his birth in a very nice material condition, but the process under which birth and death take place is like a terrible fire. Śrī Viśvanātha Cakravartī Ṭhākura, in his prayer to the spiritual master, has described this. Saṁsāra, or the repetition of birth and death, is compared to a forest fire. A forest fire takes place automatically, without anyone’s endeavor, by the friction of dried wood, and no fire department or sympathetic person can extinguish it. The raging forest fire can be extinguished only when there is a constant downpour of water from a cloud. The cloud is compared to the mercy of the spiritual master. By the grace of the spiritual master the cloud of the mercy of the Personality of Godhead is brought in, and then only, when the rains of Kṛṣṇa consciousness fall, can the fire of material existence be extinguished. This is also explained here. In order to find freedom from the stereotyped conditional life of material existence, one has to take shelter of the lotus feet of the Lord, not in the manner in which the impersonalists indulge, but in devotional service, chanting and hearing of the activities of the Lord. Only then can one be freed from the actions and reactions of material existence. It is recommended here that one should give up the conditional life of this material world and the association of so-called civilized human beings who are simply following, in a polished way, the same stereotyped principles of eating, sleeping, defending and mating. Chanting and hearing of the glories of the Lord is described here as tvad-guṇa-vāda-sīdhu. Only by drinking the nectar of chanting and hearing the pastimes of the Lord can one forget the intoxication of material existence.
Постійне переселення душі з одного тіла в інше становить причину її страждань у матеріальному світі. Це зумовлене існування в матеріальному світі називають самсарою. Навіть якщо хтось вершив багато праведних вчинків і завдяки цьому народився в чудових матеріальних умовах, сам процес народження і смерті подібний до жахливої пожежі. Про це згадує Шрі Вішванатга Чакраварті Тгакура у своїй молитві до духовного вчителя. Самсару, повторення народжень і смертей, порівнють до лісової пожежі. Пожежа спалахує в лісі само собою, без чиїхось зусиль, від тертя сухого дерева, але її не загасити ніяким пожежникам чи доброзичливцям. Розбурхану лісову пожежу може погасити лише постійний потік води з дощової хмари. Таку хмару порівнюють до милості духовного вчителя. З ласки духовного вчителя над головою нещасного учня з’являється хмара милості Бога-Особи, і тільки тоді злива свідомості Крішни гасить пожежу матеріального існування. Про це йдеться й тут. Щоб звільнитися від банального зумовленого життя в матеріальному світі, треба віддатися під притулок лотосових стіп Господа, але не так, як це роблять імперсоналісти, а у відданому служінні, слухаючи про діяння Господа і оспівуючи їх. Тільки тоді можна звільнитися від ланцюгу дій та їхніх наслідків, що становить матеріальне існування. Цей вірш радить відмовитися від зумовленого життя в матеріальному світі і від товариства так званих цивілізованих людей, що за своїм зовнішнім полиском ховають свою прив’язаність до тих самих банальних засад їди, сну, самозахисту і парування. Оспівування і слухання описів Господніх діянь тут описано як твад-ґун̣а-ва̄да-сідгу. Тільки п’ючи нектар оспівування і слухання описів Господніх розваг дає змогу забути про хмільний смак матеріального існування.