Text 39
ВІРШ 39
Devanagari
Деванагарі
सर्वभूतमयो विश्वं ससर्जेदं स पूर्ववत् ॥ ३९ ॥
Text
Текст
haraye vihitāñjaliḥ
sarva-bhūtamayo viśvaṁ
sasarjedaṁ sa pūrvavat
харайе віхіта̄н̃джаліх̣
сарва-бгӯтамайо віш́вам̇
сасарджедам̇ са пӯрвават
Synonyms
Послівний переклад
antarhita — on the disappearance; indriya-arthāya — unto the Personality of Godhead, the objective of all senses; haraye — unto the Lord; vihita-añjaliḥ — in folded hands; sarva-bhūta — all living entities; mayaḥ — full of; viśvam — the universe; sasarja — created; idam — this; saḥ — he (Brahmājī); pūrva-vat — exactly like before.
антархіта — на зникнення; індрійа-артга̄йа — Богові-Особі, найвищому об’єкту всіх чуттів; харайе — Господеві; віхіта- ан̃джаліх̣ — з молитовно складеними руками; сарва-бгӯта — всі живі істоти; майах̣—повен; віш́вам—всесвіт; сасарджа — створив; ідам — цей; сах̣ — він (Брахмаджі); пӯрва-ват — як колись.
Translation
Переклад
On the disappearance of the Supreme Personality of Godhead, Hari, who is the object of transcendental enjoyment for the senses of devotees, Brahmā, with folded hands, began to re-create the universe, full with living entities, as it was previously.
Коли Верховний Бог-Особа, Харі, об’єкт трансцендентної насолоди для чуттів відданих, зник з-перед Брахминих очей, Брахма, з молитовно складеними руками, почав заново творити всесвіт таким, який він був раніше, наповнюючи його живими істотами.
Purport
Коментар
The Supreme Personality of Godhead, Hari, is the object for fulfilling the senses of all living entities. Illusioned by the glaring reflection of the external energy, the living entities worship the senses instead of engaging them properly in fulfilling the desires of the Supreme.
ПОЯСНЕННЯ: Верховний Бог-Особа, Харі, — це мета всіх бажань чуттів живої істоти. Введені в оману сяйвом-відблиском зовнішньої енерґії, живі істоти поклоняються чуттям, замість того щоб використовувати їх за призначенням — на виконання бажань Усевишнього.
In the Hari-bhakti-sudhodaya (13.2) there is the following verse:
«Харі-бгакті-судгодая» (13.2) містить такий вірш:
tanoḥ phalaṁ tvādṛśa-gātra-saṅgaḥ
jihvā-phalaṁ tvādṛśa-kīrtanaṁ hi
sudurlabhā bhāgavatā hi loke
танох̣ пгалам̇ тва̄др̣ш́а-ґа̄тра-сан̇ґах̣
джіхва̄-пгалам̇ тва̄др̣ш́а-кіртанам̇ хі
судурлабга̄ бга̄ґавата̄ хі локе
“O devotee of the Lord, the purpose of the visual sense is fulfilled simply by seeing you, and to touch your body is the fulfillment of bodily touch. The tongue is meant for glorifying your qualities because in this world a pure devotee of the Lord is very difficult to find.”
«О Господній відданий, призначення зору — просто бачити тебе, доторк до твого тіла становить мету, задля якої тіло наділене чуттям дотику. Язик призначений для того, щоб прославляти твої якості, тому що в цьому світі дуже рідко можна зустріти чистого Господнього відданого».
Originally the senses of the living entity were awarded for this purpose, namely to engage them in the transcendental loving service of the Lord or that of His devotees, but the conditioned souls, illusioned by the material energy, became captivated by sense enjoyment. Therefore the whole process of God consciousness is meant to rectify the conditional activities of the senses and to reengage them in the direct service of the Lord. Lord Brahmā thus engaged his senses in the Lord by re-creating the conditioned living entities to act in the re-created universe. This material universe is thus created and annihilated by the will of the Lord. It is created to give the conditioned soul a chance to act to return home, back to Godhead, and servants like Brahmājī, Nāradajī, Vyāsajī and their company become busy with the same purpose of the Lord: to reclaim the conditioned souls from the field of sense gratification and return them to the normal stage of engaging the senses in service of the Lord. Instead of doing so, i.e., converting the actions of the senses, the impersonalists began to make the conditioned souls sense-less, and the Lord also sense-less. That is improper treatment for the conditioned souls. The diseased condition of the senses may be treated by curing the defect, but not uprooting the senses altogether. When there is some disease in the eyes, the eyes may be cured to see properly. Plucking out the eyes is no treatment. Similarly, the whole material disease is based on the process of sense gratification, and liberation from the diseased condition is reengagement of the senses to see the beauty of the Lord, hear His glories, and act on His account. Thus Brahmājī created the universal activities again.
Чуття живій істоті відначально дані саме для цієї мети — для трансцендентного любовного служіння Господеві чи Його відданим. Але зумовлені душі підпали під ілюзію матеріальної енерґії і захопилися чуттєвими насолодами. Тому вся практика свідомости Бога призначена очистити діяльність зумовлених чуттів і повернути їх до прямого служіння Господеві. Отже, Господь Брахма присвятив свої чуття Господеві, заново створюючи зумовлені живі істоти і даючи їм нагоду діяти у відродженому всесвіті. З цього зрозуміло, що творення і знищення матеріального всесвіту відбувається з волі Господа. Матеріальний всесвіт постає для того, щоб дати зумовленій душі нагоду, діючи в певний спосіб, повернутися додому, назад до Бога. Господні слуги, як оце Брахмаджі, Нарададжі, В’ясаджі та їхні послідовники, працюють над тим самим завданням, допомагаючи Господу визволяти зумовлені душі зі сфери чуттєвого задоволення і повертати їх до нормального стану, за якого чуття служать Господу. Імперсоналісти уникають цього розв’язку, тобто не переорієнтовують діяльности чуттів, а натомість силкуються зробити зумовлені душі, і Господа теж, безчуттєвими. Але це не вилікує зумовлені душі. Хворобу чуттів слід лікувати усуваючи порушення їхньої діяльности, а не знищуючи цілковито самі чуття. Коли очі хворі, їх можна вилікувати, і вони бачитимуть як слід. Вибрати очі — це не лікування. Так само основу матеріальної хвороби становить задоволення чуттів, і одужати від цієї хвороби означає використати ті самі чуття на те, щоб споглядати красу Господа, слухати про Його велич і діяти задля Нього. З таким розумінням Брахмаджі знову відтворив всесвіт та його життєдіяльність.